Рішення № 84825312, 09.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2019 року № 640/9955/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до треті особиМіністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича (відповідач 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (відповідач 2) Державне підприємство «Селидіввугілля» ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним наказуВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича (далі також - відповідач 1, Міністр Насалик І.С. ) та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі також - відповідач 2, Міненерговугілля), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича щодо внесення змін до наказу від 18.12.2018 №646 наказом від 28.05.2019 №230, у тому числі щодо призначення ОСОБА_2 головою комісії з реорганізації Державного підприємства «Селидіввугілля»;

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.12.2018 №646 зі змінами, внесеними наказом від 28.05.2019 №230, у тому числі щодо призначення ОСОБА_2 головою комісії з реорганізації Державного підприємства «Селидіввугілля».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на протиправність дій Міністра Міненерговугілля Насалика І .С . щодо внесення змін до Наказу від 18.12.2018 №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Седіввугілля» іншим наказом - наказом від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 № 646», а саме: в частині призначення головою комісії з реорганізації Державного підприємства ОСОБА_2. Позивач вважає, що Міністром при підписанні наказу від 28.05.2019 №230 протиправно не були враховані норми Господарського кодексу України, а також положення пп. 10.1 і 10.2 п. 10 Статуту Державного підприємства «Селидіввугілля», якими визначаються умови формування складу комісії з припинення (реорганізації) державного підприємства. А саме те, що до складу комісії з припинення (реорганізації) ДП «Селидіввугілля» обов`язково мають входити керівник цього підприємства (генеральний директор/виконуючий його обов`язки), представники трудового колективу (профспілки) та необов`язково представник Міненерговугілля. В даному випадку, як стверджує позивач, ОСОБА_2 на момент його включення згідно Наказу від 28.05.2019 №230 до складу комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» в якості голови цієї комісії не перебував із Державним підприємством чи/або Міністерством у трудових відносинах. Крім того, на думку позивача, до компетенції Міністра не входять повноваження на призначення комісії з реорганізації ДП та її голови, оскільки відповідно до ч. 3 і 4 ст. 105 Цивільного кодексу України , пп. 16 п. 10, пп. 11 п. 12 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №208, статуту ДП «Селидіввугілля», такі повноваження має державний секретар. За наведених мотивів позивач вважає, що призначення головою комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_2 здійснено неповноважною посадовою особою Міністерства, а склад комісії з реорганізації Державного підприємства, затверджений Наказом від 28.05.2019 №230, не можна вважати легітимним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 відкрито провадження у справі №640/9955/19 за вказаним позовом ОСОБА_1 , залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі також - третя особа 1, ДП «Селидіввугілля») та ОСОБА_2 (далі також - третя особа 2, ОСОБА_2 ), а дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2019 задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та забезпечено позов у справі №640/9955/19, шляхом зупинення дії наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646» до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду цієї адміністративної справи.

На виконання вимог ухвали від 14.06.2019 від представника відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову Міністр Насалик І.С. мотивував тим, що до компетенції міністра Міненерговугілля входить повноваження як з призначення комісії з реорганізації державного підприємства, що належить до сфери управління Міністерства (в т.ч. ДП «Селидіввугілля»), так і голови такої комісії. При цьому, на переконання відповідача 1 позиція позивача про те, що до складу комісії з припинення діяльності (реорганізації) державного підприємства обов`язково повинен входити керівник такого підприємства, є хибною. Також відповідач 1 вказує на те, що твердження позивача про те, що за змістом додатку «Склад комісії» до Наказу від 28.05.2019 №230 у складі комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» відсутній представник підприємства в особі органу управління не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646 було внесено зміни, а саме: наказами Міністерства від 22.12.2018, від 19.02.2019 №61, від 15.03.2019 №120, від 22.04.2019 №178, від 28.05.2019 №230, від 10.06.2019 №253, від 14.06.2019 №266, від 21.06.2019 №269, в яких присутні представники Підприємства особі його органу управління.

Представник відповідача 2 також подав до суду відзив на позовну заяву, що за своїм змістом схожий на відзив відповідача 1. При цьому, в п. 4 прохальної частини цього відзиву заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі в частині вимог про визнання протиправним та нечинним наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646» на підставі пп. 8 п. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Дане клопотання мотивоване тим, що згідно наказу Міненерговугілля від 14.06.2019 №266 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міненерговугілля» наказ Міністерства від 28.05.2019 №230 наразі втратив чинність. Щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про недостатню обґрунтованість (зокрема, відповідачем 2 не доведено наявність обставин, з якими норма пп. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу пов`язує виникнення підстави для закриття провадження у справі) та, як наслідок дійшов, висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Треті особи у встановлений судом строк жодні пояснення по суті позовних вимог та додаткові документи до суду не подали. Позивач своїм процесуальним правом на подання до суду відповіді на відзиви також не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.12.2018 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, в особі міністра Насалика Ігоря Степановича , прийнято наказ за №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля», яким вирішено:

1.Реорганізувати Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») (адреса: 85400, Донецька область, місто Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253), шляхом приєднання до Державного підприємства «Національна вугільна компанія» (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 42164388).

2. Утворити комісію з реорганізації ДП «Селидіввугілля» у складі згідно з додатком 1.

3. Затвердити План заходів з реорганізації ДП «Селидіввугілля» згідно з додатком 2.

4. Доручити голові комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_2 забезпечити виконання Плану заходів у визначені терміни.

5. Доручити управлінню по роботі з персоналом ( ОСОБА_8 ) попередити керівника ДП «Селидіввугілля» про подальше звільнення, у порядку, передбаченому законодавством.

6. Установити, що Державне підприємство «Національна вугільна компанія» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Селидіввугілля».

7. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Міненерговугілля від 07.11.2018 № 557 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля» та наказ Міненерговугілля від 30.11.2018 №609 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 07.11.2018 № 557».

Відповідно до додатку 1 до цього Наказу «Склад комісії з реорганізації ДП «Селивідвугілля», до складу зазначеної Комісії було включено: ОСОБА_2 - в.о. генерального директора ДП, як голову цієї комісії; ОСОБА_9 - голова Селидівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України; ОСОБА_10 - голова місцевої організації Незалежної профспілки працівників гірників України м. Селидове, м. Новогродівка.

22.12.2018 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ №652 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646», згідно якого до Наказу від 18.12.2018 №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля» внесені наступні зміни, шляхом викладення додатку 1 до наказу «Склад комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» у новій редакції. Зокрема, головою комісії з реорганізації Державного підприємства було призначено ОСОБА_2 без ідентифікації вказаної особи як працівника ДП «Селиддіввугілля».

19.02.2019 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ за №61 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646», згідно якого до Наказу від 18.12.2018 №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля» були внесені наступні зміни:

1) внести зміни до складу комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля», затвердженої Наказом (далі - Комісія) (додаток 1), шляхом виведення зі складу Комісії: ОСОБА_2 - голову Комісії (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_5 - директора технічного ДП «Селидіввугілля» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), та одночасно введення до складу Комісії ОСОБА_1 - директора технічного ДП «Селидіввугілля» (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та призначення його головою Комісії;

2) у пункті 4 Наказу слова « ОСОБА_2 » замінити словами « ОСОБА_1 ».

В подальшому, 28.05.2019 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ за №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646», яким до Наказу від 18.12.2018 №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля» внесені наступні зміни:

виведено зі складу Комісії ОСОБА_1 - заступника технічного директора з протиаварійного захисту та вентиляції ДП «Селидіввугілля», голову комісії (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та одночасно введено до складу Комісії ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та призначено його головою Комісії.

Таким чином, наказом Міненерговугілля від 28.05.2019 №230 внесено зміни до свого наказу від 18.12.2018 №646, а саме призначено головою комісії реорганізації ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_2 . Як видано з тексту вказаного наказу від 28.05.2019 №230 ОСОБА_2 не визначено як посадову особу (наприклад, керівника Державного підприємства, його заступника чи виконувача обов`язків).

Згодом, наказом Міненерговугілля від 14.06.2019 №266 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міненерговугілля» Наказ від 28.05.2019 №230, а також низку інших наказів «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 N 646» визнано нечинними.

Наразі, відповідно до змісту додатку 1 «Склад комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» до наказу Міненерговугілля від 18.12.2016 №646 (в останній чинній редакції наказу Міністерства від 21.06.2019 №269, зі змінами згідно з наказом від 20.09.2019 №406) визначено наступний склад комісії з реорганізації названого Державного підприємства: голова комісії - ОСОБА_2 . (посада за місцем роботи не визначено), члени комісії - ОСОБА_12 (заступник директора з економіки і фінансів ДП «Селидіввугілля»), ОСОБА_13 (в. о. головного бухгалтера ДП «Селидіввугілля», ОСОБА_14 (начальник фінансового відділу ДП «Селидіввугілля»), ОСОБА_9 (голова Селидівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України), ОСОБА_15 (заступник голови місцевої організації Незалежної профспілки працівників гірників України м. Селидове, м. Новогродівка), ОСОБА_16 (начальник відділу інформаційно-аналітичного забезпечення, організації управління та приватизації ДП «Селидіввугілля»).

Поряд з цим, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальними станом на день розгляду судом цієї справи, головою комісії з припинення ДП «Селидіввугілля» значиться ОСОБА_2 , а керівником такого підприємства - ОСОБА_1

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом норм ч. 1 і 5 ст. 103, ч. 3 і 4 ст. 105 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів (а саме: статуту ДП «Селидіввугілля», затвердженого наказом Міненерговугілля від 29.04.2011 №95, у новій редакції та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) Державне підприємство «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253) засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 26.05.2005 №237 та належить до сфери управління Міненерговугілля відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (преамбула статуту ДП «Селидіввугілля»). Згідно із цим Статутом та даними Єдиного державного реєстру Міненерговугілля визначене як уповноважений орган упраління цього державного підприємства.

Суд встановив, що ДП «Селидіввугілля» є державним унітарним підприємством в розумінні норм ст. 73 Господарського кодексу України, як таке, що: утворене компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, містить слова «державне підприємство» у своєму найменуванні, майно такого державного підприємства є державною власністю та закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.

За змістом абз. 2 пп. 8.1.1 пп. 8.1 п. 8 Статуту ДП «Селидіввугілля» прийняття рішень щодо створення, ліквідації, реорганізації Підприємства, у порядку визначеному чинним законодавством та галузевою угодою, належить до компетенції Уповноваженого органу управління щодо управління Підприємством.

Так, відповідно до наказу від 18.12.2018 №646 Міненерговугілля прийняло рішення про реорганізацію ДП «Селидіввугілля», шляхом приєднання його до іншого державного підприємства, та утворення у зв`язку з цим комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля». Даний Наказ від 18.12.2018 №646 як і інші накази з питання внесення змін до цього Наказу у період до 28.08.2019 (в т.ч., наказ від 28.05.2019 №230) були підписані Міністром Міненерговугілля Насаликом І.С .

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень п. 1 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі також - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №208, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах, а також забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V під визначенням «управління об`єктами державної власності» розуміють здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону є в т.ч. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, а також міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

В силу норм ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема: приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням; здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконують інші передбачені законодавством функції з управління об`єктами державної власності.

Згідно з п. 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №208, Міненерговугілля відповідно до покладених на нього завдань: веде облік об`єктів державної власності, що належать до сфери управління Міненерговугілля, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління корпоративними правами держави; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Міненерговугілля у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання (п. 8 зазначеного Положення).

Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що до компетенції Міненерговугілля належить вирішення питань та прийняття рішень щодо створення, реорганізації і ліквідації державних підприємств, що засновані на державній власності та належать до сфери управління Міністерства (в даному випадку - ДП «Селидіввугілля»).

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує проти повноважень Міністерства на прийняття рішення про реорганізацію ДП «Селидіввугілля», натомість позивач стверджує про відсутність у міністра Міненерговугілля повноважень на призначення комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» та його голови. Одночасно позивач вказує на те, що призначення ОСОБА_2 головою комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля» згідно наказу від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646» було здійснено всупереч вимог чинного законодавства України та положень статуту Державного підприємства.

Надаючи оцінку таким доводам позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI, Міністр як член Кабінету Міністрів України здійснює повноваження, визначені Законом України "Про Кабінет Міністрів України", в тому числі щодо спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади.

Міністр як керівник міністерства, зокрема: 1) очолює міністерство, здійснює керівництво його діяльністю; 3) в межах компетенції організовує та контролює виконання міністерством Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України; 12) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління цього міністерства, затверджує їхні положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності; 25) утворює комісії, робочі та експертні групи; 27) підписує накази міністерства.

Згідно з п. 9 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міненерговугілля очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Підпунктами 1, 5, 16, 19 і 21 п. 10 Положення визначено, що Міністр має такі повноваження: очолює Міненерговугілля, здійснює керівництво його діяльністю; відповідно до компетенції організовує та контролює виконання Міненерговугіллям Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління Міненерговугілля, затверджує їх положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міненерговугілля; підписує накази Міненерговугілля; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Окрім того, відповідно до чинного донині наказу Міненерговугілля від 28.09.2018 №497 «Про розподіл повноважень між Міністром енергетики та вугільної промисловості України, першим заступником, заступниками Міністра та державним секретарем Міністерства» здійснено розподіл повноважень між Міністром Міненерговугілля, його першим заступником, заступниками Міністра та державним секретарем.

Так, пп. 10 п. 1 цього Наказу передбачено, що відповідно до покладених завдань Міністр, як керівник Міністерства, утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління міністерства, затверджує їх положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.

Виходячи з системного аналізу наведених правових положень суд приходить до висновку, що здійснення повноважень з прийняття рішень щодо реорганізації державних підприємств, що належать до сфери управління Міненерговугілля, у тому, числі про утворення комісій з припинення (реорганізації), та підписання з цього приводу відповідних наказів належить до компетенції Міністра Міненерговугілля.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що повноваження щодо призначення голови комісії з реорганізації державного підприємства покладено на державного секретаря, оскільки такі суперечать ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п. 12 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та наказу Міненерговугілля від 28.09.2018 №497.

Поряд з цим, суд враховує те, що відповідно до норм ч. 1 - 3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

За змістом абз. 1 - 3 ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу України органами управління державного унітарного підприємства є:

керівник підприємства, який призначається (обирається) суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);

наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.

Дослідивши зміст Статуту ДП «Селидіввугілля» суд встановив, що згідно з пп. 6.1, 6.2 п. 6 Статуту управління підприємством здійснює його керівник.

Керівник підприємства призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим органом управління, у порядку передбаченому законодавством. Контракт (трудовий договір) з керівником підприємства укладає в установленому порядку Міністр енергетики та вугільної промисловості України. Керівник підзвітний та підконтрольний Уповноваженому органу управління.

При цьому, пп. 6.5 п. 6 Статуту додатково встановлено, що у разі тимчасовової непрацездатності керівника (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка), його обов`язки виконує заступник керівника, або інша посадова особа з числа керівного складу підприємства, призначена наказом керівника виключно після погодження з Уповноваженим органом управління.

Положеннями пп. 10.1 і 10.2 п. 10 Статуту ДП «Селидіввугілля» передбачено, що припинення діяльності підприємства здійснюється в т.ч. шляхом реорганізації за рішенням Уповноваженого органу управління або господарського суду згідно з чинним законодавством.

Припинення діяльності підприємства здійснюється комісією з припинення діяльності, яка утворюється згідно з рішенням Уповноваженого органу управління. При цьому, до складу комісії з припинення діяльності (ліквідаційної комісії) входять представники Підприємства в особі його органу управління, трудового колективу (профспілок) та можуть входити представники Уповноваженого органу управління.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права у сукупності з процитованими вище по тексту цього рішення положеннями Статуту, суд приходить до тотожного з позивачем висновку про те, що до складу комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля», як державного унітарного підприємства, мають обов`язково входити його керівник (а в разі непрацездатності такого - заступник керівника, або інша посадова особа з числа керівного складу підприємства, призначена наказом керівника виключно після погодження з Уповноваженим органом управління), представники трудового колективу (профспілки) та необов`язково представник Міненерговугілля.

Як видно з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 28.05.2019 відносно юридичної особи - ДП «Селидіввугілля» (тобто, станом на день прийняття та підписання наказу Міненерговугілля від 28.05.2019 №230) керівником ДП «Селидіввугілля» був не ОСОБА_2 , а ОСОБА_17 .

Відповідачі (суб`єкти владних повноважень) всупереч припису ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не спростували наведені обставини жодними документальними доказами. Також відповідачі в ході розгляду даної справи не довели суду документально обставини: призначення ОСОБА_2 керівником та/або виконувачем обо`язків керівника ДП «Селидіввугілля» на момент призначення його головою комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» наказом від 28.05.2019 №230; наявності у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів Міненерговугілля та/або трудового колективу (профспілки) Державного підприємства.

Таким чином, беручи до уваги встановлені у справі обставини та наявні матеріали справи, суд вважає, що Міністерством при прийнятті рішення (наказу від 28.05.2019 №230) про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2016 №646 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля», а Міністром Насаликом І.С. (як особою, яка в силу своєї компетенції контролює дотримання Міністерством Конституції України та законів) при підписанні такого наказу від 28.05.2019 №230 не дотримані вимоги чинного законодавства щодо формування комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля», оскільки відповідно до Наказу від 28.05.2019 до складу такої комісії з реорганізації державного підприємства не було включено представника ДП «Селидіввугілля», в особі його органу управління, - тобто, керівника цього Державного підприємства або виконувача обов`язків керівника Державного підприємства.

Поряд з цим, зі змісту наказів Міненерговугілля (а саме: наказу від 14.02.2018 №118 «Про реорганізацію Державного підприємства «Державна нафтогазова інспекція», від 07.11.2018 №568 «Про реорганізацію Державного підприємства «Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості «УкНДІ проект», наказу від 07.11.2018 №563 «Про реорганізацію Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сурагая», та скасованого Міненерговугілля наказу від 05.06.2018 №283 «Про реорганізацію Державного підприємства «Селидіввугілля»), вбачається, що при утворенні та затвердженні складу комісій з реорганізації інших державних підприємств, зокрема, Міненерговугілля дотрималося встановленого чинним законодавстом порядку формування складу комісії з реорганізації (а саме, до складу комісії з реорганізації інших державних підприємств було включено керівника такого підприємства або виконувача обов`ящки керівника). Наведені обставини, на думку суду, додатково свідчать про протиправність наказу Міненерговугілля від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646» та про протиправність дій Міністра Насаликом І.С. щодо підписання такого наказу.

Що ж стосується посилань відповідачів на затверджений наказом від 28.05.2019 №230 склад комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля», що фактично складалася з ОСОБА_2 (голови комісії) та членів - ОСОБА_12 , - ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які не обіймали посаду керівника Державного підприємства, то вони не спростовують наведених висновків суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. А саме про наявність підстав для прийняття судового рішення про визнання протиправними дій Міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича щодо підписання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646», та про визнання протиправним цього Наказу від 28.05.2019 №230.

Що стосується обґрунтованості заявленої позивачем вимоги про визнання нечинним Наказу від 28.05.2019 №230, то така задоволенню не підлягає з причини вже втрати чинності цього Наказу на момент розгляду судом даної справи.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині вимоги про визнання протиправними дій Міністра Насалика І.С. щодо внесення змін до наказу від 18.12.2018 №646 наказом від 28.05.2019 №230, оскільки визнання протиправним наказу від 28.05.2019 №230 є належним і достатнім способом захисту прав та інтересів позивача.

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявними у матеріалах справи квитанціями від 03.06.2019 за №41708175 і №41708195 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог та ту обставину, що відповідно до постанови Верховного Ради України від 29.08.2019 №18-ІХ «Про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України» Насалика І.С. було звільнено з посади міністра, то суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у вказаній сумі повністю за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 (Міненерговугілля).

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30), за участю третіх осіб - Державного підприємства «Селидіввугілля», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним наказу задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Насалика Ігоря Степановича щодо підписання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646».

Визнати протиправним наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.05.2019 №230 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 18.12.2018 №646».

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок