Рішення № 84825066, 02.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2019 р. № 520/4788/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі представників сторін:

позивача – Яковлєвої Л.І., Тихомирової О.І.

відповідача – Насібулліної Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" (с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська область,62351, код ЄДРПОУ 08680945) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ю-00000 (31307 ти Рішення № 00001811307 про застосування штрафних санкцій за до нарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2019 року, які складені на підставі акту документальної перевірки піл 10.01.2019 року № 68/20-40-13-07-07/08680945, які складені головним управлінням ДФС Харківській області.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала до суду відзив на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

За результатами планової документальної виїзної перевірки, що проводилась з 18.12.2018 року до 02.01.2019 року ГУ ДФС у Харківській області на ДП «СГ підприємство ДКВС України (№109)» на підставі наказу ГУ ДФС України у Харківській області № 8757 від 21 листопада 2018 року, виданого начальником ГУ ДФС у Харківській області Сагайдак І.А., з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), військового збору за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року, нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 205165,21 грн. (Вимога від 05.02.2019 року № Ю-00000131307) та штрафні санкції у розмірі 134 070,02 грн. (Рішення від 05.02.2019 року № 00001811307).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач не є податковим агентом у правовідносинах з фізичними особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, крім того чинним законодавством не визначено порядок нарахування ЄСВ на заробітну плату та доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що засуджені, які відбувають покарання в державній установі «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» залучаються до суспільно-корисної праці на підставі Договору про надання робочої сили, відповідно до якого сторони домовились про співпрацю сторін по залученню до праці та професійному навчанню засуджених, а також з метою фінансування системи покарань. Залучення засуджених до праці відбувалось тільки на підставі строкового трудового договору укладеного між засудженими та державною установою «Дергачівська виправна колонія (№ 109)». Фактична виплата заробітної плати засудженим здійснюється державною установою «Дергачівська виправна колонія (№ 109)». Виплата заробітної плати засудженим підприємством позивача не здійснювалася.

Тобто, у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в державній установі «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» позивач не являється податковим агентом, як таким.

Як встановлено судом, позивач не має в розпорядженні ані оригіналів, ані копій паспортів та ідентифікаційних кодів засуджених.

Відповідно до п. п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби» від 22.04.1999 року за №653 установлено, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених. Доходи від працевикористання засуджених складаються з нарахувань на їх заробітну плату у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

Порядок використання праці засуджених осіб та нарахування їм заробітної плати врегульовано положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України зі змінами, внесеними Законом України № 1492-VI.II від 07.09.2016: якою визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до абазу 3 ч.1 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Згідно з п. 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Законом України від 08 липня 2010 року № 2462-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску і його розмір.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» «Платниками єдиного внеску є, поряд з іншим роботодавці, однак позивач по справі в даному випадку не являється роботодавцем для засуджених.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями статті 162 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Суд зазначає, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109)" є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до п. п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, які регламентують спірні правовідносини, дозволяє суду зробити висновок про те, що в силу вимог закону Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109) не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України.

Суд звертає увагу на той факт, що Державною фіскальною службою неодноразово надавались роз`яснення з питань утримання єдиного соціального внеску із сум виплат, отриманих фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, а саме: лист від 30.12.2015 р. № 3422/10/10-36-17-02 (паперова роздруківка Листа від від 30.12.2015 р. № 3422/10/10-36-17-02 додається); офіційна публікація «ЄСВ на фонд оплати праці засуджених» в електронному журналі «Вісник» від 03.10.2016 року (паперова роздруківка публікації « ЄСВ на фонд оплати праці засуджених» від 03.10.2016 додана до матеріалів справи та досліджена судом); роз`яснення з Інформаційно - довідкового департаменту ДФС ЗІР , що підтверджується доданою роздруківкою.

Самим податковим органом у всіх вищезазначених джерелах зазначено, що суми виплат, отримані фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою нарахування єдиного внеску.

Суд вказує, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відсутність у податковому законодавстві належно закріпленого порядку здійснення сплати податків та єдиних внесків за працівників - фізичних осіб, які відбувають покарання, дає можливість застосовувати презумпцію правомірності рішення платника податку відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України до дій позивача по справі в правовідносинах, що стали предметом судового спору та як наслідок підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасуванні Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ю-00000131307 про сплату суми недоїмки в розмірі 205 165,21 грн. та Рішення від 05.02.2019 року № 00001811307 про застосування штрафних санкцій у розмірі 134 070,02 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ЄСВ є персоніфікованим видом податку, і якщо вже податковий орган береться нараховувати заборгованість з цього виду податку то треба було б здійснювати це правильно, однак відповідачем не надано персоніфікованого розрахунку ЄСВ з заробітної плати кожної фізичної особи, що залучалась до суспільно-корисної праці на підприємстві позивача.

Суд вказує, що відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ю-00000131307 та Рішення № 00001811307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого спиши о внеску від 05.02.2019 року, які складені на підставі акту документальної перевірки піл 10.01.2019 року № 68/20-40-13-07-07/08680945, які складені головним управлінням ДФС Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" (с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська область, 62351, код ЄДРПОУ 08680945) сплачений судовий збір в сумі 5088 (п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 07 жовтня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.