Рішення № 84825040, 27.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 вересня 2019 р. № 520/3962/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участі:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019 р.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39534151, 61003, м. Харків, вул. Короленка. 16-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт» (ідентифікаційний код 39779919; 61017, м. Харків, вул. Котлова, 106) судові витрати у розмірі 12 006,25 (дванадцять тисяч шість гривен 25 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019 р.

Відповідач подав до суду відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

08 квітня 2019 року Харківською митницею ДФС (ідентифікаційний код 39534151, надалі - Відповідач) винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2019/001943/2 (надалі - Рішення), а саме: мотузки не в обплетенні не просочені, без покриття та без оболонки, лінійною щільністю 69000dtex (50% поліестера; 50% бавовни) торговельної марки buta plastic у кількості 3000 кг (YARN “ОЕ” ON MOP/НИТЬ «ОЕ» НА МОП, виробник - BUTA PLASTIC KALIP MARINE VE TECHIZAT ITHALAT IH RAC AT TICARET LIMITED SIRKETI. Туреччина), надалі іменується «Товар».

На підставі вищезазначеного Рішення 08.04.2019р. Відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/00886. якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт» (ідентифікаційний код 31233910, надалі - Позивач) було повідомлення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, зазначених у митній декларації UА807170/2019/020279 (далі - Картка відмови ).

Відповідно до відомостей, зазначених у графі 31 Рішення, відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів з кодом «6». Обгрунтування застосування саме цього методу наведене у графі 33 Рішення, відповідно до якої митна вартість, визначена декларантом, не була застосована через:

1) документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:

2) ненадання декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України;

3) ненадання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування: інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару (на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну).

Відповідно до пункту 2.3 Контракту №2009-17 від 20.09.2017р., ціна на Товар також включає в себе вартість тари, пакування, маркування, навантаження та митні витрати на території Туреччини. Отже, вищезазначені показники не впливають на визначення митної вартості Товару.

Відповідно до довідки про вартість транспортування вих. №882724/19 від 05.04.2019р., вартість транспортування вантажу, поставленого за вищезгаданим контрактом, у тому числі Товару, склала 24995,38 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 38 коп. У цій же довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилося. Шляхом розподілу транспортних витрат між одиницями вантажу, поставленого за контрактом, було визначено, що на транспортування Товару прийшлася сума 395.07 доларів США, що було враховано декларантом під час визначення митної вартості Товару. Розрахунок вартості транспортування Товару до порту України здійснений таким чином: загальна вага Товару (3000 кг) помножена на загальну вартість транспортування поставки (24995,38 грн.) і поділена на загальну вагу поставки (7126 кг, зазначена у пакувальному листі від 25.03.2019р.).

Таким чином, складовими митної вартості Товару є ціна фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, та витрати на транспортування Товару.

Відповідно до пункту 3 додатку №6 від 15.02.2019р. до контракту №2009-17 від 20.09.2017р., умовою поставки Товару є здійснення Позивачем передоплати у розмірі 100%. Таким чином, ціна, що підлягає сплаті за Товар, співпадає із ціною, що фактично сплачена (ціна, визначена контрактом, фактично сплачена у повному обсязі до моменту перевезення Товару через митний кордон України та визначення митної вартості). Тож для визначення митної вартості Товару маємо враховувати фактично сплачену за Товар ціну та транспортні витрати Позивача.

Відповідно до графи 10 пункту 1 додатку №6 від 15.02.2019р. до контракту №2009-17 від 20.09.2017р., загальна вартість Товару складає 4800,00 (чотири тисячі вісімсот) доларів США.

Загальна вартість поставки, відповідно до додатку №6 від 15.02.2019р. до контракту №2009-17 від 20.09.2017р., складала 13620.40 доларів США. Відповідно до зазначеного додатку, постачальник надав проформа-інвойс №6 від 15.02.2019р., на підставі якого Позивачем 28.02.2019р. було сплачено повну вартість поставки - 13620.40 доларів США (платіжне доручення №17 від 28.02.2019р.). у тому числі 4800,00 доларів США за Товар (позиція 10 проформа-інвойсу).

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України (надалі - Кодекс), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 57 Кодексу передбачає ряд методів визначення митної вартості товарів, при цьому основним методом визначення митної вартості товарів, які

ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший - за ціною договору (вартістю операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу (частини 2, 3 статті 57 Кодексу).

Відповідно до частини 5 статті 58 Кодексу, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Окрім вищезазначеної суми до митної вартості товару можуть бути включені інші складові - додаткові витрати на страхування, транспортування, пакування товару та інше.

Відповідно до положень статті 53 Кодексу, декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів надає:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс);

- банківські платіжні документи;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а також ряд інших документів за наявності визначених Кодексом умов.

Ціна, що підлягала сплаті за Товар і фактично була сплачена позивачем підтверджується: графою 10 пункту 1 додатку №6 від 15.02.2019р. до контракту №2009- 17 від 20.09.2017р.; графою 10 проформа-інвойсу №6 від 15.02.2019р.. платіжним дорученням №17 від 28.02.2019р., інвойсом №061798 від 25.03.2019р. (позиція 17). А транспортні витрати Позивача підтверджуються довідкою про вартість транспортування вих. №882724/19 від 05.04.2019р. (з урахуванням відомостей, відображених у пакувальному листі від 25.03.2019р.)

Відповідач зазначає, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, але жодним чином не вказує на те. які саме відомості не є належним чином підтвердженими або які саме документи на підтвердження використаних декларантом відомостей не надані.

За таких обставин, суд вважає, що зазначена у рішенні причина "відсутність у наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари" не є обґрунтованою, оскільки позивачем було надано відповідні документи на підтвердження складових митної вартості.

08 квітня 2019 року Позивачу було направлено запит Відповідача №697е9633-6636- 4278-аеаІ-с7сЮс4еа3896 про витребування додаткових документів, а саме:

1) документального підтвердження відсутності прав покупця використання оцінюваних товарів; умов або застережень щодо продаж)' оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів:

2) на виконання вимог частини 3 статті 53 Кодексу: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на це декларант зазначив, що додаткові документи в обсязі, визначеному в запиті, надати не має можливості і висловив прохання визначити митну вартість з урахуванням вже поданих документів.

Частиною 1 статті 58 Кодексу визначено ряд умов можливості визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору (контракт)'). При цьому жодним чином не встановлено обов`язок декларанта надати документальне підтвердж`ення відсутності обставин щодо обмеження прав покупця на використання оцінюваних товарів, пов`язаність покупця і продавця тощо. Варто звернути увагу, що для визначення митної вартості товару за першим методом декларант зобов`язаний подати до митного органу з- поміж іншого контракт та платіжні документи, з яких вбачається, зокрема, наявність чи відсутність обмежень щодо використання товару, порядок оплати товару, відсутність домовленості щодо розподілу виручки. Тобто фактично митному органу було надано документи, які свідчать про можливість визначення митної вартості товару за ціною договору, оскільки з них не слідує наявність обставин, які виключають такий метод визначення.

Статтею 53 Кодексу встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед цього переліку відсутня така позиція як «документальне підтвердження наявності умов застосування першого методу визначення митної вартості». Частиною 5 цієї ж статті передбачено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, стаття 58 Кодексу не визначає обов`язку позивача надавати документи, визначені запитом.

Частина 3 статті 53 Кодексу встановлює імперативну умову, виключно за наявності якої митний орган має право вимагати у декларанта додаткові документи, у тому числі і копію митної декларації країни відправлення. Такою умовою є наявність у раніше наданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митний орган повинен детально обґрунтувати необхідність надання додаткових документів, зазначити, які саме складові митної вартості не підтверджені та довести наявність сумнівів у повноті, ясності та достовірності наданих декларантом документів.

Верховний Суд у висновках по аналогічних справ сформував усталену позиції, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Вищезазначена позиція викладена зокрема у таких рішеннях Верховного Суду № 826/10733/15 від 09.04.2019, № 825/1990/17 від 09.04.2019, № 826/15850/15 від 09.04.2019 , тощо.

Посилання відповідача на ненадання іншої інформації та документів, що не передбачені ст. 53 МК України не беруться судом до уваги з огляду на вищевикладену позицію суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивачем в прохальній частині позову заявлено клопотання про розподіл судових витрат в тому числі витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження отримання послуг адвоката доматеріалів справи надано договір про надання професійної правничої допомоги від 12.04.2019 р. з Розрахунком вартості послуг з професійної правничої допомоги (Додаток № 1 до договору) та платіжне дорученням від 19.04.2019 р. про сплату вищезазначеної суми адвокату Монагаровій Ользі Яківні.

Крім того, на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг надано акт приймання-передачі наданих послуг по зазначеному вище договору від 12.04.2019 року.

Факт надання зазначених в акті приймання-передачі з погодинною розбивкою послуг підтверджується матеріалами справи та відповідає принципу розумності та складності справи що розглядалася.

За таких обставин суд вважає такі витрати підтвердженими та обґрунтованими, співмірними зі складністю справи а отже вважає за можливе стягнути з відповідача судові витрати, понесені відповідачем у повному обсязі, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в загальному у розмірі 12 006,25 (дванадцять тисяч шість гривен 25 копійок).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242– 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019 р.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39534151, 61003, м. Харків, вул. Короленка. 16-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт» (ідентифікаційний код 39779919; 61017, м. Харків, вул. Котлова, 106) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в загальному у розмірі 12 006,25 (дванадцять тисяч шість гривен 25 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.