Ухвала суду № 84824779, 09.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 жовтня 2019 р. Справа № 480/3605/19

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якій просить:

- скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 27.08.2019 ВП № 59896074, ВП № 59896060 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з Сумського ОУПФУ Сумської області штрафу у 5 100,00 грн., та стягнення витрат виконавчого провадження відповідно.

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 27.08.2019 ВП № 59896066 в частині стягнення з управління виконавчого збору.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, а саме, позивачем не надано суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви до суду та докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. Також позивачем було пропущено десятиденний строк звернення до суду з позовною заявою. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. В зазначеній ухвалі суду позивачу роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана представником позивача 18.09.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

27.09.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн., а також заява про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що на думку позивача, управлінням не було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідно до п. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Враховуючи те, що Головним управлінням оскаржувані постанови були отримані 29.08.2019, то з урахуванням п. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” останнім днем для оскарження постанов є 12.09.2019.

При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”).

Як вже зазначалось судом вище, представником позивача подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій він посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”.

Проте суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства адміністративний суд керується саме положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року N 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм Кодексу адміністративного судочинства України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду дій державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 13.03.2019 року № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18).

Отже в даному випадку для обчислення строку звернення до адміністративного суду слід керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів позовної заяви суд вбачає, що позивач оскаржує постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення штрафу, виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 27.08.2019 ВП № 59896074, ВП № 59896060 та ВП № 59896066, які були отримані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 29.08.2019, що підтверджується відмітками на супровідних листах, з якими надійшли постанови.

Згідно із ч. 1 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи, що про оскаржувані постанови позивачу стало відомо 29.08.2019, то строк звернення до суду для їх оскарження розпочинається 30.08.2019 та закінчується 08.09.2019.

Враховуючи, що закінчення строку звернення до суду припало на вихідний день 08.09.2019 (неділя), то останнім днем строку звернення до суду із даним позовом є 09.09.2019 (понеділок).

При цьому позивач звернувся до суду із даним позовом 12.09.2019, тобто із пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 123, 169 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов - повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.О. Павлічек