Рішення № 84824249, 09.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 р. Справа № 480/3567/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати позивачу пенсії;

- зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача, а також в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Однак, листом від 20.06.2019 позивача повідомлено, що з 01.04.2017 йому призупинено виплату пенсії до отримання результатів додаткової перевірки, а на підставі протоколу Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 припинено виплату пенсії з 01.04.2017 у зв`язку із тривалою відсутністю за місцем проживання, рішенням Комісії від 21.09.2017 припинено всі види соціальних виплат у зв`язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Проте, рішенням Комісії від 20.09.2018 позивачу поновлено виплату пенсії за віком з місяця звернення. Водночас зазначено, що суми пенсії, які не виплачені за минулий період, будуть виплачені на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України. Позивач із діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, невиплати йому пенсії за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року не погоджується, вважає їх безпідставними, протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.10.2019 відповідачем у справі надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУПФУ в Сумській області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, та на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням позивачу було призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 на підставі інформації Держприкордонслужби України про перетин позивачем зони розмежування та повернення його на тимчасово непідконтрольну Україні територію строком понад 60 днів, з 01.04.2017 на підставі рішення Комісії від 27.04.2017 позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку із відсутністю за фактичним місцем перебування, а рішенням Комісії від 21.09.2017 позивачу скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи, з 01.10.2018 позивачу поновлено виплату пенсії на підставі рішення Комісії від 20.09.2018. Відповідач зазначив, що суми пенсії за квітень 2017 року - вересень 2018 року будуть виплачені позивачу на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України, а тому управління вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, вона знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, яке є правонаступником Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 13) та вбачається з позову, відзиву.

ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим отримала довідку Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.12.2014 № 5924002356 (а.с. 14).

На підставі даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, що містили інформацію про тривалу відсутність (понад 60 днів) позивача за місцем проживання Сумським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області було призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 до отримання результатів додаткової перевірки.

Рішенням комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 позивачу було припинено соціальні виплати відповідно до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 у зв`язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання згідно з обстеженням отримувачів соціальних виплат шляхом відвідування фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи з 01.04.2017.

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 01.09.2017 (а.с. 25) скасовано дію довідки від 18.12.2014 № 5924002356 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», до п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 на підставі листа Держприкордонслужби України від 29.08.2017 № 0.64-27374/0/15-17 (а.с. 27).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.09.2017 № 36 (а.с. 26) позивачу було припинено соціальні виплати відповідно до п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 у зв`язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 01.09.2017.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.09.2018 № 38 позивачу відновлено пенсію з місяця звернення (а.с. 50-51).

Як встановлено із довідки ГУПФУ в Сумській області від 26.09.2019 № 459 (а.с. 32-33) фактично позивачу поновлено виплату пенсії з 01.10.2018.

Листом ГУПФУ Сумської області від 20.06.2019 (а.с. 11) позивача повідомлено, що з 01.04.2017 йому призупинено виплату пенсії для отримання результатів додаткової перевірки. На підставі протоколу засідання Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 припинено виплату пенсії у зв`язку із встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання, а рішенням Комісії від 21.09.2018 припинено всі види соціальних виплат у зв`язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи, на підставі протоколу Комісії від 20.09.2018 позивачу поновлено виплату пенсії за віком з місяця звернення. Водночас зазначено, що пенсія за квітень 2017 року - вересень 2018 року буде виплачена на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону № 1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв`язку із встановленням факту відсутності позивача за місцем проживання та у зв`язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Дійсно, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є одними з підстав, визначених у п.п.2, 4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії відповідачем була призупинена з квітня 2017 року для проведення перевірки та припинена з 01.04.2017 у зв`язку із встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання (згідно витягу з протоколу від 27.04.2017). В подальшому позивачу скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, ані необхідність проведення перевірки фактичного місця проживання, ані рішення Департаменту про скасування дії довідки від 01.09.2017 (а.с. 25) не є підставами, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону № 1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок № 365 та Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки таку підставу як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування не передбачену ст. 49 Закону № 1058-IV. А норми Закону № 1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги в частині визнання дій Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати пенсії протиправними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України сплатити заборгованість за весь період невиплати пенсії є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії позивачу, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки матеріалами справи підтверджується, що виплата пенсії ОСОБА_1 була поновлена з 01.10.2018, а отже в цій частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви у розмірі 768, 40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за період з 01.04.2017 по 30.09.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) на користь Державного бюджету України (рахунок UA568999980000034312206084030, отримувач - УК у м. Сумах/м. Суми/22030101, МФО 899998, банк отримувача - Державне казначейство України, код ЄДРПОУ 37970593, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко