Рішення № 84823451, 08.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2303/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Ак. Корольова,26, м. Кропивницький,25030, код ЄДРПОУ - 39767363)до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ - 34894735)проскасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Донцової О.В. від 29.08.2019 року №59787403 про накладення штрафу.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.08.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красною Ангеліною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №59787403 яким відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 14.03.2019 року за №1140/2657/18 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом та встановлено 10 робочих днів для його виконання, яка отримана Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 19.08.2019 року за вх. № 11-121/1/65-19.

20.08.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило про фактичне виконання рішення суду та яке виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Не розглянувши повідомлення від 20.08.2019 року, про фактичне виконання рішення суду Відділ примусового виконання рішень з порушенням строків від 29.08.2019 року за ВП №59787403 виносить постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тобто державним виконавцем не надано оцінки повідомленню Головного управління про виконання рішення суду.

Вважаючи вказані дії посадової особи відповідача зловживанням повноваженнями та службовим становищем позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначав, що виконавче провадження з виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №1140/2657/18 проведено на підставі та у спосіб визначені Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення позову відсутні (а.с.39-41).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду на 02.10.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та подала письмове клопотання щодо подальшого розгляду даної адміністративної справи у порядку письмового провадження (а.с.60).

В судове засідання представник відповідача не прибув, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.56).

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду заяви, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України, та відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.61-62).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням наданих доказів, судом встановлені відповідні обставини.

На виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження №59787403 з примусового виконання виконавчого листа №1140/2657/18 від 14.03.2019 року Кіровоградського окружного адміністративного суду про зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) із земель резерву (запасу) відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю серії КР №005796 , що був зареєстрований 02.04.1996р. за №57, право на який набуто в порядку спадкування (а.с.44-45).

13.08.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красною Ангеліною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №59787403 по виконанню виконавчого листа від 14.03.2019 року за №1140/2657/18 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом та встановлено 10 робочих днів для його виконання (а.с.47-48).

Вказана постанова направлена на адресу позивача та як зазначено у позові, отримана ним 19.08.2019 року (а.с.46).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 20.08.2019 року повідомило про фактичне виконання рішення суду та яке виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження (а.с.49 зворот).

До листа від 20.08.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області додано лист від 14.03.2019 року №871/0-1105/0/17-19 на підставі якого позивач стверджує про виконання рішення суду у добровільному порядку (а.с.19-20, 49-50).

В листі від 14.03.2019 року №871/0-1105/0/17-19 зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та відмовило у виділенні в натурі земельної частки (паю) загальною площею 6,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

29.08.2019 року Відділом примусового виконання рішень у ВП №59787403 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. (а.с.23-25).

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов`язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зауважує, що положеннями ч. 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наполягає на безпідставності винесеної постанови, оскільки вважає, що ним виконано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №1140/2702/18, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , надано вмотивовану відмову та відповідно повідомлено про це державного виконавця.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує, що у нього були всі наявні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Рішенням суду від 29.10.2018 року у справі №1140/2657/18, що набрало законної сили позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладене в листі за №Ш-9531/0-5077/0/17-18 від 26.07.2018р., відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у виділенні йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю серії КР № 005796 , що був зареєстрований 02.04.1996р. за №57, а також, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) із земель резерву (запасу) відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю серії КР №005796 , що був зареєстрований 02.04.1996р. за №57, право на який набуто в порядку спадкування.

Отже, позивач доказів виконання рішення суду по справі № 1140/2657/18 ні державному виконавцю, ні суду не надав.

З огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв`язку та встановлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що в даному випадку старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Донцовою О.В. під час винесення постанови про накладення штрафу, дотримано приписи чинного законодавства встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані законодавчі положення чинного законодавства, суд вважає твердження позивача, щодо неправомірних дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Донцової О.В. при винесенні спірної постанови, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Отже, при дослідженні дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження", суд не встановив порушення спеціального законодавства при винесенні постанови від 29.08.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини").

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

VI. Судові витрати.

Судові витрати відповідно до приписів ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Ак. Корольова,26, м. Кропивницький,25030, код ЄДРПОУ - 39767363) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ - 34894735) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Донцової О.В. від 29.08.2019 року №59787403 про накладення штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук