Рішення № 84823258, 03.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.10.2019
Номер справи
1.380.2019.003530
Номер документу
84823258
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.003530

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

представника позивача Прокопик І.А.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів борг в сумі 22841,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Оскільки відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.

Ухвалою суду від 18.07.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_1 виділено і створено робоче місце для інвалідів та позивачем не надано жодних доказів протиправної відмови працевлаштування інвалідів. Разом з тим зазначає, що Червоноградська міська філія Львівського обласного центру зайнятості листом від 25.07.2019 року за № 973/2019 надала відповідь підприємцю, що вакансія «кухар» була у стані актуальна у період з 01.06.2018 року по 29.12.2018 року. Стверджує, що за вказаний період часу жодна особа з інвалідністю не звернулась до відповідача, як роботодавця, з направленням на роботу за професією кухар. Вважає, що на роботодавця покладається обов`язок створення робочих місць для інвалідів і такий обов`язок не супроводжується зобов`язанням займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відтак, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

06.08.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, яка повідомила, що середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 у січні 2018 року склала 13 осіб, у лютому 2018 року - 10 осіб, березні-червні 2018 року - 11 осіб. Тому, вважає, що обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю виник у відповідача ще з січня 2018 року. Однак звітність форми №3- ПН відповідачем подана лише у червні 2018 року.

25.09.2019 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, де вказує, що чинним законодавством передбачено відповідальність за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом та жодним чином не встановлена відповідальність за несвоєчасне подання звітності форми № 3-ПН. Зазначає, що суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно- господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Стверджує, що відповідачем, всупереч твердженням позивача, вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, пов`язаного з порушенням права інвалідів на працю. Крім того, зазначає, що позивач не надсилав жодної претензії чи вимоги з метою досудового врегулювання спору та надання відповідачу самостійно оплатити адміністративно-господарські санкції без нарахування пені. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просить суд задовільнити позов.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 20.05.2019 подала звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) (а.с.8).

Згідно із звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році у ФОП ОСОБА_1 (код рядка 01) становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2018 році для відповідача становив 1 особу.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до поданого звіту здійснило розрахунок заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 звітний рік становить 22841,86 грн (21820,84 грн + пеня - 1021,02 грн) (а.с.9).

Оскільки, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції у сумі 21820,84 грн та пеню у розмірі 1021,02 грн. Фонд звернувся до суду з вимогами про їх стягнення.

Суд при вирішенні спору виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", пошук підхожої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону України "Про зайнятість населення" та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Судом встановлено з інформації, наданої листом Головного управлінням ДФС у Львівській області від 25.06.2019 № 31842/10/13.2-13, що кількість працівників ФОП ОСОБА_1 , згідно встановленої для подання до органів Державної фіскальної служби звітності, становила: у січні 2018 року склала 13 осіб, інвалідів - 0, у лютому 2018 року - 10 осіб, інвалідів - 0, березні-червні 2018 року 11 осіб, інвалідів - 0. (а.с.46-37)

Таким чином, обов`язок підприємства щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця виник з січня 2018 року, оскільки саме з січня 2018 року кількість штатних працівників на підприємстві склала 13 працівників.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», подана до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН з порушенням встановленого 3-ох денного строку з дати відкриття вакансії, зокрема звіт подано лише 01.06.2018, тоді як такий повинен був поданий з січня 2018 року. (а.с.64)

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме несвоєчасне подання звіту за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості, є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17 (провадження № К/9901/18289/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку позивачем доведено наявність складу правопорушення, а тому наявні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача, відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Маланюка, 6, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 13817458) заборгованість в сумі 22841 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одна) грн 86 коп.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 08.10.2019р.

Суддя Коморний О.І.

Попередній документ : 84823220
Наступний документ : 84823733