Рішення № 84823187, 09.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. справа № 300/1758/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.04.2019 №1230/03 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 16.01.2019 позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, листом від 26.04.2019 №1230/03 їй було відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для прийняття вищезазначеного рішення слугувало те, що ТзДВ "Полімер" не направлено нової пільгової довідки за списком № 2 з врахуванням періодів догляду за дітьми, в зв`язку із чим стаж роботи за списком №2 складає 9 місяців та 21 день. Позивачка не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки записами у трудовій книжці підтверджено, період роботи з 02.10.1989 майстром зміни лакофарбового цеху Івано-Франківського хімічного заводу (наразі ТзДВ "Полімер") з якого була звільнена в зв`язку із скороченням 20.08.1996. Зазначає, що згідно з чинним пенсійним законодавством, час догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років має зараховуватися непрацюючій матері як до страхового стажу, так і до пільгового стажу. Таким чином, на думку позивачки відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії на пільгових умовах, попри те, що нею були виконані усі умови та надані усі документи, передбаченні чинним законодавством. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.09.2019. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 . працювала майстром зміни лакофарбового цеху Івано-Франківського хімічного заводу з 02.10.1989 по 20.08.1996, однак трудова книжка підтверджує тільки стаж роботи, а підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. Таким чином, згідно довідки, за списком № 2 від 17.09.2018 за № 32 к, виданою ТзДВ "Полімер" позивачка працювала на роботі зі шкідливими умовами праці з 02.10.1989 по 22.07.1990, в зв`язку з чим правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" відсутні, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими (а.с.53-55).

12.09.2019 позивач направила суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що надала відповідачу всю достатню і достовірну інформацію для вирішення питання про призначення пенсії. Крім того, відповідач у листі від 29.01.2019 № 240/03 звернувся до ТзДВ "Полімер" з вимогою надати нову довідку на ОСОБА_2 із врахуванням періоду перебування її відпустці по догляду за дітьми до трудового стажу, де вказав, що періоди відпусток зараховуються працівникові у стаж роботи за спеціальністю за тією посадою, на якій він значиться відповідно до запису у трудовій книжці. Однак вказану обставину надалі відповідач заперечує.

У період з 19.09.2019 по 07.10.2019 суддя перебувала у щорічній основній відпустці, тому належним строком розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є 09.10.2019.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Листом від 25.07.2018 позивачка звернулася по ТзДВ "Полімер", в якому просила надати документи, а саме, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації відповідного робочого місця; уточнюючу довідку (а.с.23).

Згідно листа від 17.09.2018 ТзДВ "Полімер" направило вищезазначені документи позивачці, однак у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №32к від 17.09.2018 зазначено лише період з 02.10.1989 по 22.07.1990 без врахування періоду перебування ОСОБА_2 у відпустках по догляду за дітьми 1990-1996(а.с.25-27).

В подальшому ОСОБА_2 03.10.2018 звернулася по ТзДВ "Полімер" із заявою, з проханням надати уточнюючу довідку з урахуванням періодів відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ТзДВ "Полімер" у листі від 24.10.2018 №04-13/185 повідомило позивачку, що форма довідки не передбачає інших записів, а тільки ті, які підтверджують фактичну зайнятість працівника на роботах із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день, зазначено, що період перебування у відпустках по догляду за дітьми зараховано до стажу роботи, про що свідчать записи у трудовій книжці, і повинен бути врахований при призначенні пенсії, а рішення про зарахування цього періоду до спеціального стажу приймає орган, який призначає пенсію (а.с.31-32).

16.01.2019 позивачка звернулась із заявою №1/68 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах за списком №2 та долучено: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, документи про місце проживання (реєстрації) особи, трудову книжку, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, свідоцтва про народження дитини, свідоцтво про шлюб, що підтверджується розпискою-повідомленням №389 від 16.01.2019 (а.с.20-21).

Управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську звернулось з листом №240/03 від 29.01.2019 до ТзДВ "Полімер" про надання нової пільгової довідки на ОСОБА_2 із урахуванням періодів 1990-1996 років та довідку про перебування ОСОБА_2 у відпустках по догляду за дітьми, однак товариством не надано відповіді на вищенаведене звернення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 26.04.2019 № 1230/3, пенсійний орган відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки згідно довідки ТзДВ "Полімер" за списком № 2 від 17.09.2018 за № 32 к, позивачка працювала в шкідливих умовах праці з 02.10.1989 по 22.07.1990, тому пільговий стаж роботи за списком №2 складає 9 місяців 21 день, а періоди догляду за дітьми не зараховані вищезазначеним підприємством та відповідачем до пільгового стажу(а.с.33-34).

Вважаючи наведену відмову відповідача протиправною і такою, що порушує її право на пенсію, позивачка звернувся в суд за захистом свого права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до змісту статті 5 вказаного Закону, він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

В силу приписів частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу від 20 років 6 місяців до 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

За приписами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст. ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

Суд приходить до висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує тієї обставини, що робота позивачки за посадою майстер зміни лакофарбового цеху зараховується до пільгового стажу за Списком №2, та у спірному рішенні встановлює наявність у ОСОБА_2 пільгового стажу за вказаною посадою 9 місяців 21 день, відповідно до виданої довідки ТзДВ "Полімер" за період з 02.10.1989 по 22.07.1990. Однак, спірним є період перебування позивачки у відпустці по догляду за дітьми 1990-1996, який не зараховано відповідачем до пільгового стажу.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 . працювала майстром зміни лакофарбового цеху Івано-Франківського хімічного заводу (правонаступник ТзДВ "Полімер") з 02.10.1989 по 20.08.1996 (а.с.16-17).

Згідно виписки з наказу від 21.06.1994 №95 "Про атестацію робочих місць за умовами праці" затверджено перелік професій, які за результатами атестації робочих місць за умови праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 працівникам робочих місць, зокрема, майстер лакофарбового цеху (а.с.27).

Факт роботи ОСОБА_2 повний робочий день на ТзДВ "Полімер" в період з 02.10.1989 по 22.07.1990 і виконання робіт із шкідливими умовами праці за посадою майстер зміни лакофарбового цеху, що передбачена Списком №2, розділом Х, позицією 2110А010 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, посвідчується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 32 к, виданою 17.09.2018 ТзДВ "Полімер" (а.с.26).

Також, встановлено, що позивачка користувалась відпустками по догляду за дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 23.07.1990 по 20.08.1996.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що наявність у позивачки запису в трудовій книжці є достатнім підтвердженням того, що вона працювала майстром зміни лакофарбового цеху Івано-Франківського хімічного заводу з 02.10.1989 по 20.08.1996, та має відповідний трудовий стаж, що дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно досліджених в якості доказів копій свідоцтв про народження дітей, позивачка має на вихованні двох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, до стажу роботи позивача слід зарахувати період перебування у відпустках по догляду за двома дітьми з 23.07.1990 до 20.08.1996 (а.с.18-19).

Отже, наведеними нормами та обставинами справи встановлено, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та додаткова відпустка без збереження заробітної плат для догляду за дитиною до досягнення нею шести років.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №428/4617/16-а.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо непідтвердження ОСОБА_2 пільгового стажу у період перебування у відпустках по догляду за дітьми через відсутність включення такого у довідку ТзДВ "Полімер", оскільки такий підтверджено записами у трудовій книжці позивачки.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію відповідача викладену ним у листі від 29.01.2019 № 240/03 адресованому ТзДВ "Полімер", де вказано, що періоди відпусток зараховуються працівникові у стаж роботи за спеціальністю за тією посадою, на якій він значиться відповідно до запису у трудовій книжці.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період перебування у відпустках по догляду за дітьми неправомірно не зарахований відповідачем до пільгового стажу роботи позивачки, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому суд вважає, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 26.04.2019 № 1230/3 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у рішенні від 24.11.2015 року у справі № 816/1229/14 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також враховує положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними. Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно до п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Відтак, суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування. І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів статті 245 КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, виходячи з встановлених у справі фактичних обставин, враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності рішення відповідача від 26.04.2019 № 1230/03 та відсутності інших підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на наявність всіх необхідних визначених законом умов.

За приписами частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV за загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 слід задоволити.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.139 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в розмірі 1536,80 грн згідно квитанцій №ПН1824401від 20.08.2019 та №ПН1824403 від 20.08.2019 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 26.04.2019 №1230/03 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 16.01.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в(код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.