Рішення № 84822933, 03.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3667/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Борзаниця С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравцовій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), відповідно до якого просить:

- визнати протиправними дії УПФУ в м. Лисичанську щодо відмови в задоволенні заяви від 12.06.2019 про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з розміру нарахованої заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-164вих-19, в розмірі 90 відсотків;

- скасувати рішення УПФУ в м. Лисичанську щодо відмови в задоволенні заяви від 12.06.2019 про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії;

- зобов`язати УПФУ в м. Лисичанську здійснити, починаючи з 12.06.2019, перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області від 22.04.2019 №18-164вих-19, у зв`язку з підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, як це передбачено Законом України «Про прокуратуру» №1789 XII від 15.11.1991, без обмеження граничного розміру пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з 01.04.2010 позивачу безстроково призначено пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі також - Закон №1789-ХІІ) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури (оклад-9280, класний чин-2400).

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури 12.06.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років, виходячи з фактично нарахованих виплат станом на

22.04.2019 на посаді керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області.

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 13.06.2019 № 28 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, яке мотивовано тим, що на дату звернення 12.06.2019 позивачем за перерахунком пенсії по заробітку діє Закон України «Про прокуратуру» за №1697-VII від 14.10.2014 (далі також - Закон №1697-VII). Згідно частини двадцятої статті 86 даного Закону - умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. В статті 86 цього Закону визначено порядок розрахунку заробітку тільки для призначення пенсії. На даний час Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення щодо перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIIІ з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу». Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України.

З цієї норми відповідач зробив висновок, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Проте з наведеного положення Закону вбачається, що з 01.06.2015 скасовуються норми щодо призначення пенсій особам відповідно до Закону України «Про прокуратуру», але не скасовуються підстави та умови перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку належної пенсії за вислугою років, виходячи з розміру заробітку у зв`язку з підвищенням окладу, протиправними, оскільки пенсія за вислугою років призначена 01.04.2010, отже, саме з вказаного часу між позивачем та Державою виникли відносини щодо пенсійного забезпечення.

Позивач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 42, 43, 144).

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 44-46), в якому зазначив таке.

Позивачеві з 01.04.2010 призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».

З 15.12.2015 на виконання Постанови Лисичанського міського суду від 29.08.2016 № 415/4124/16-а Позивачеві був проведений перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, як це передбачено Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, без обмеження її максимального розміру.

12.06.2019 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Управлінням за наслідками розгляду даної заяви було прийнято рішення відмовити позивачу в перерахунку пенсії (№ 28 від 13.06.2019), оскільки згідно частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, та на час звернення позивача відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури Урядом не прийнято.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначене статтею 86 Законом України «Про прокуратуру», відповідно до пункту 13 якої пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Пунктом 20 статті 13 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пунктом 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» визначено, що Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно- правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Закон України «Про прокуратуру» було опубліковано у газеті «Голос України» від 25.10.2015 № 206, однак на виконання Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом № 1789-ХІІ.

Частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України 1789-ХІІ передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VІІІ), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом: Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», якою встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Отже, з 1 січня по 14.07.2015 року Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15.07.2015 встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, з 01.01.2015 - дня набрання чинності Законом № 76- VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв`язку із набранням чинності 15.07.2015 Закону № 1697- VII, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 № 674/900/16-а. Отже, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення до Відповідача за перерахунком пенсії, не було передбачено можливості її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру працюючих працівників прокуратури, Відповідач не має правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2018 по справі №694/728/16-а, адміністративне провадження №К/9901/11495/18, який в силу частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, на час звернення відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії за вислугу років Позивачеві.

З огляду на вищенаведене, управління вважає свої дії щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 правомірними.

Просить позовні вимоги ОСОБА_1 визнати необґрунтованими та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк та запропоновано усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 23-24).

Ухвалою суду від 09.09.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, Кодекс), суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2010 позивачу безстроково призначено пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (арк. спр. 36, 100-103, 104).

12.06.2019 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про заробітну плату від 22.04.2019 № 18-164вих-19, виданою прокуратурою Луганської області, та додатку до довідки, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (арк. спр. 137-142).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 13.06.2019 № 28 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, яке мотивовано тим, що на дату звернення 12.06.2019 позивачем за перерахунком пенсії по заробітку діє Закон України «Про прокуратуру» за №1697-VII від 14.10.2014. Згідно частини двадцятої статті 86 даного Закону - умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. В статті 86 цього Закону визначено порядок розрахунку заробітку тільки для призначення пенсії. На даний час Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення щодо перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIIІ з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу». Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України (арк. спр. 29).

Згідно з частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 у справі №21-348а13 дійшов правового висновку, що внесені Законом № 3668-VІзміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 Кодексу).

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 Кодексу).

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 4 ст. 6 Кодексу).

Статтею 7 КАС України визначені джерела права, які застосовуються судом.

Так, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 Кодексу).

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 7 Кодексу).

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7 Кодексу).

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (ч. 4 ст. 7 Кодексу).

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України (ч. 5 ст. 7 Кодексу).

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (ч. 6 ст. 7 Кодексу).

Згідно статті 4 Закону №1697-VII (Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури (оклад - 9280 грн., класний чин - 2400 грн.).

Частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції, яка діяла станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії - 12.06.2019, так і станом на момент розгляду даної адміністративної справи) прямо визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії діючим Законом України «Про прокуратуру» передбачене право на перерахунок пенсії.

Тобто, згідно діючого законодавства позивач мав та має право на перерахунок пенсії та правомірно очікував на реалізацію свого законного права.

Як встановлено, на виконання положень Розділу XIII (ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Закону України «Про прокуратуру», як з 01.01.2015 - дня набрання чинності Законом № 76-VIII, так і з 15.07.2015 (у зв`язку із набранням чинності Закону № 1697-VII), Кабінетом Міністрів України не був прийнятий відповідний нормативно-правовий акт щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Як наслідок, за даних обставин, при наявності законодавчо визначеного права на перерахунок пенсії, необхідно застосовувати положення статті 22 Конституції України в частині того, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як не заперечується сторонами, частинами тринадцятою та вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вже були визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Тобто, Законом № 1789-ХІІ, положення якого в частині статті 50-1 стосовно визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визнавалися неконституційними чи такими, які суперечать іншим нормам законодавства, вже був визначений конкретний зміст та обсяг існуючого як станом на момент чинності Закону № 1789-ХІІ, так і станом на момент чинності Закону № 1697-VII права на перерахунок пенсії працюючим працівникам прокуратури.

Як наслідок, в силу положень ст. 22 Конституції України встановлений положеннями ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ зміст права на перерахунок пенсії працюючим працівникам прокуратури (із визначеним конкретно умовами та порядком перерахунку) не може бути звужений при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Оскільки при прийнятті нового Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зовсім не були визначені (навіть «не звужені»), в наявності беззаперечні обставини на підставі положень статті 22 Конституції України застосувати положення частин тринадцятої та вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, навіть і після того, як Закон № 1789-ХІІ втратив чинність.

Такий висновок суду ґрунтується на положеннях частини першої статті 7 КАС України, оскільки суд повинен вирішувати справу відповідно до Конституції та законів України, що і було виконано в даному випадку.

У зв`язку з чим висновок відповідача стосовно того, що він не має правових підстав для здійснення перерахунку пенсії за заявою позивача, є хибним та нормативно не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі повного аналізу норм Конституції України та норм законів (в тому числі і тих, що вже втратили чинність), які регулюють спірні правовідносини, має усі законодавчо визначені підстави для такого перерахунку.

Посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІ є незмістовним з огляду на таке.

Вказаний пункт 5 має наступну редакцію:

«У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.»

Цей пункт містить умову стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі «Про прокуратуру», а саме: неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

Загальновідомим є факт неприйняття такого закону до 1 червня 2015 року.

Таким чином, відповідно до пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІ повинна відбутися процедура скасування конкретних норм у зазначених в цьому пункті законах. Тобто, повинні бути ініційовані та дотримані заходи щодо внесення змін до кожного закону шляхом прийняття відповідного нормативного акту про скасування певної норми (із значенням номеру статті, розділу тощо) повноважним органом - Верховною Радою України.

Однак як станом на момент звернення позивача з відповідною заявою до відповідача, так і станом на момент розгляду даної справи, таких процедур не проведено.

До чинного Закону України «Про прокуратуру» у визначеному діючим законодавством порядку не внесені зміни стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру».

У визначений діючим законодавством спосіб не вносилися зміни і не скасовувалася стаття 86 Закону № 1697-VII, яка станом на момент виникнення спірних правовідносин є чинною та повинна застосовуватися з урахуванням зазначених положень ст. 22 Конституції України, які обумовлюють застосування положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який втратив чинність.

Зазначений висновок суду підтверджується змістом самої ст. 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої зміст частини п`ятнадцятої змінений Законом № 213-VIII від 02.03.2015, а частини шістнадцять-вісімнадцять виключені на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014, тобто у визначений законодавством спосіб.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Частиною 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначалося, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Як встановлено, постанова Кабінету Міністрів України № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою були встановлені нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури, була прийнята 30.08.2017, набрала чинності 06.09.2017.

Із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 12.06.2019, у зв`язку з чим у суду відсутні об`єктивні підстави застосувати положення частини 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ стосовно зобов`язання провести перерахунок призначеної пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.10.2017.

Суд зазначає, що виплата різниці в пенсії за минулий час не більш як за 12 місяців віднесена до права пенсіонера («може бути виплачено»), а не до обов`язку пенсійного органу. Крім того, позивач з такими вимогами щодо стягнення різниці в пенсії за минулий час до відповідача не звертався.

Оскільки на виконання положень статті 86 Закону № 1697-VII Кабінетом Міністрів України не прийнято постанови щодо врегулювання порядку перерахунку пенсії працівникам прокуратури, суд для вирішення цього спірного питання вважає за необхідне застосувати положення статті 4 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, згідно якої організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та «іншими законами України», чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як наслідок, у суду в наявності законні підстави застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стосовно того, що перерахунок призначеної пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 12.06.2019, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.06.2019.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною)здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Оскільки пенсія позивачу призначена 01.04.2010, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом - 01.10.2011, то пенсія підлягає виплаті без обмеження її максимального розміру.

За встановлених по справі обставин та висновків, суд не вбачає підстав для застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 № 674/900/16-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2018 по справі №694/728/16-а, оскільки суди першої та другої інстанції по вказаним справам робили відмінні висновки від тих, які зроблені по даній адміністративній справі. Як наслідок, Верховний Суд не надавав відповідної оцінки.

Також суд зазначає, що відповідно до положень частини четвертої статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як наслідок, відсутність передбаченого частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII нормативно-правового акту щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, в силу положень частини четвертої статті 6 КАС України не може бути застосована як підстава для вирішення даної справи.

Також по даній справі суд враховує ті обставини, що при гарантованому чинним Законом № 1697-VII праві на перерахунок пенсії, діючим законодавством протягом тривалого часу зовсім не визначені умови та порядок такого перерахунку, що в свою чергу виключає можливість застосування по даній адміністративній справі висновків Конституційного Суду України стосовно того, що механізм реалізації законодавчо визначених прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на такий перерахунок.

Однак відповідач внаслідок неправильного застосування ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII з урахуванням особливостей, визначених статтею 22 Конституції України, стосовно реалізації права на перерахунок пенсії невірно та неповно проаналізував підстави для перерахунку пенсії, протиправно відмовивши у перерахунку пенсії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, а згідно частини першої статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 12.06.2019 про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з розміру нарахованої заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-164вих-19, в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 12.06.2019 про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області від 22.04.2019 №18-164вих-19, у зв`язку з підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, як це передбачено Законом України «Про прокуратуру» №1789 XII від 15.11.1991, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01.06.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 347) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 08 жовтня 2019 року.

Суддя С.В. Борзаниця