Ухвала суду № 84822898, 03.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

03 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/688/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Попович М.М.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Лузгін К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А 1349 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1349, згідно якого просив суд: 1. визнати протиправною бездіяльність військової частини А1349 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року; 2. зобов`язати військову частину А1349 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року; 3. зобов`язати військову частину А1349 надати довідку - розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року.

В ході судового розгляду даної справи представником Військової частини А 1349 було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Вказане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що про наявність заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення, позивач дізнався із грошового атестата, який отриманий останнім 21.03.2019 року, а позовну заяву подав до суду згідно штемпеля вхідної кореспонденції лише 20.05.2019 року, тобто із пропуском строків встановлених ч. 5 ст. 122 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав та просив суд таке задовольнити, а позовну заяву залишити без розгляду в силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечив та просив суд у задоволенні такого відмовити за його необґрунтованістю, при цьому додатково пояснивши, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу залишення позовної заяви без розгляду, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є оскарження дій роботодавця щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження позивачем публічної служби.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

Разом із цим, ч. 2 цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Враховуючи те, що норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами ст. 122 КАС України, які в даному випадку є загальними.

Зазначену проблему проаналізовано Конституційним Судом України у рішеннях від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. 117, 2371 цього Кодексу (далі також - Рішення від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 ), від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці» (далі - Рішення від 15.10.2013 року № 8-рп/2013), від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст.233 КЗпП України (далі - Рішення від 15.10.2013 року № 9-рп/2013).

У цих рішеннях висловлені правові позиції, які можуть і повинні враховуватися адміністративними судами, такі, як:

- строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 року № 4-рп/2012);

- невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 року № 4-рп/2012);

- під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 року № 8-рп/2013);

- у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15.10.2013 року № 8-рп/2013);

- у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (Рішення від 15.10.2013 року № 9-рп/2013).

Як випливає з позицій, викладених у згаданих рішеннях, Конституційний Суд України при тлумаченні ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 року (справа №810/1092/17), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи той факт, що індексація грошового забезпечення позивача є складовою заробітку позивача, як військовослужбовця, та з урахуванням позиції Верховного Суду у справі з аналогічними вимогами, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 122,123,240-243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 08.10.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш