Рішення № 84822790, 04.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року м. Київ № 320/4405/19

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Каштан О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - не прибув,

третя особа-1 - не прибула, третя особа-2 - не прибула,

представник третьої особи-3 - Шкаранда Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна, Заступника начальника Управління - начальник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко І.А., Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна (далі - третя особа-1), Заступника начальника Управління - начальник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко І.А. (далі - третя особа-2), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо неприйняття рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках; не накладення стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника; не звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням; неотримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також скасувати постанову про результати перевірки виконання провадження заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві І.А. Подолянко від 31 липня 2019 року як таку, що не відповідає законодавству;

- зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в межах своєї компетенції, наданих їм прав та покладених на них Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків, провести примусове виконання в повному обсязі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року по справі №810/337/18 відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області щодо повного перерахунку та виплати пенсії з включенням в її розрахунок 26% премії, яка входила однією із складових грошового утримання при звільненні з ОВС при виході на пенсію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем вчиняється бездіяльність щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. № 810/337/18 більше 10 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження (із 28 листопада 2018 р. по цей день). Вказана бездіяльність відповідача проявляється в: неприйнятті рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках; не накладення стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника; не звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням; неотримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 вересня 2019 р.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження №57800946 та матеріали щодо його перевірки.

18 вересня 2019 р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - третя особа-3).

30 вересня 2019 р. до суду надійшов відзив на уточнюючу позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що державним виконавцем вчиняються всі належні заходи для виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18. Стверджує, що встановлені надбавки та премії боржником при виконанні рішення суду враховані, проте, позивач не погоджується із вказаними надбавками та преміями у застосованих розмірах. Вважає, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону № 1404-VIII та здійснено заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які визначені виконавчим документом та цим законом.

3 жовтня 2019 р. до суду надійшли пояснення від третьої особи-3. Зазначає, що органом ПФУ було виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18 в повному обсязі та відповідно до покладених повноважень, але позивач не погоджується із здійсненим перерахунком пенсії. Зазначає, що відповідачем вчинено всі належні дії для виконання рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

4 жовтня 2019 р. в судовому засіданні позивач пояснив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Зазначив, що Головне управління ПФУ у Київській області не виконало рішення суду в адміністративній справі №810/337/18, а відповідачем не вчинено необхідних дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного виконання рішення суду.

Представник третьої особи-3 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ним було належним чином виконано рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18, а відповідачем вчинено всі належні дії щодо виконання рішення суду. Стверджує, що позивач не погоджується з проведеним перерахунком, який було здійснено на виконання рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18. Зазначив, що доплата пенсії, визначена на виконання судового рішення, за період з 30 липня 2018 р. (з дати набрання судовим рішенням законної сили) по 30 липня 2018 р. у розмірі 1987 грн. 51 коп. виплачена в грудні 2018 р. Повідомив суд, що доплата за період з 1 січня 2016 р. по 29 липня 2018 р. в сумі 15 127 грн. 14 коп. підлягає виплаті в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 (згідно з встановленою черговістю). Позивачу при перерахунку пенсії враховано премію відповідно до чинного законодавства в розмірі 1,1%, проте позивач не погоджується і наполягає на врахуванні премії в розмірі 26%.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. в адміністративній справі № 810/33718 позов задоволено, а саме:

- скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 19 грудня 2017 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та з урахуванням довідки ГУ МВС України у Київській області від 10 травня 2017 р. №К-7136, починаючи з 1 січня 2016р. року з подальшою виплатою пенсії з урахуванням перерахунку;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/337/18 від 21 травня 2018 р. виправлено описку у судовому рішенні. Згідно з цією ухвалою у резолютивній частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 810/337/18 внесено такі виправлення: замінено цифри і слова у абзаці четвертому « 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.» на « 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп.» та виправлено описку в абзаці третьому резолютивної частини, після слів "починаючи з 1 січня 2016 р." доповнивши його наступними словами «з урахуванням встановлених раніше надбавок відповідно до постанови КМУ від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та премій, без обмеження граничного розміру».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 р. у цій справі повернуто апелянту.

Указане рішення в адміністративній справі № 810/337/18 набрало законної сили 30 липня 2018 р.

На підставі цього рішення суду 12 листопада 2018 р. Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 810/337/18 з вимогою: «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та з урахуванням довідки ГУ МВС України у Київській області від 10 травня 2017 р. №К-7136, починаючи з 1 січня 2016 р. року з урахуванням встановлених раніше надбавок відповідно до постанови КМУ від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та премій, без обмеження граничного строку з подальшою виплатою пенсії з урахуванням перерахунку».

27 листопада 2018 р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з виконавчим листом у справі.

28 листопада 2018 р. третьою особою-1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57800946 щодо виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 р. в адміністративній справі №810/337/18. Цю постанову 28 листопада 2018 р. направлено на адресу позивача та третьої особи-3 для виконання. 29 листопада 2018 р. представником третьої особи-3 отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до цієї постанови Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

13 грудня 2018 р. до відповідача надійшов лист від третьої особи-3, яким повідомлено, що 16 листопада 2018 р. на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. по справі № 810/337/18 позивачу проведено перерахунок пенсії в порядку, визначеному судовим рішенням. Перерахунок за рішенням суду проведено за період з 1 січня 2016 р. по 30 листопада 2018 р., сума доплати становить 17 114 грн. 65 коп.

Крім того, третя особа-3 в цьому листі повідомила відповідача, що сума доплати за період з 1 січня 2016 р. по 30 листопада 2018 р. буде виплачена позивачу в порядку, визначеному Постановою №649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судового рішення, а саме:

- за період з 30 липня 2018 р. (з дати набрання рішення законної сили) по 30 листопада 2018 р., сума 1987 грн. 51 коп. буде виплачена в грудні 2018 р. разом з пенсією позивачу;

- за період з 1 січня 2016 р. по 29 листопада 2018 р. сума 15 127 грн. 14 коп. буде виплачена після взяття на облік судового рішення у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.

У зв`язку з цим третя особа-3 просить відповідача закінчити виконавче провадження № 57800946 на підставі пункту 9 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнити третю особу-3 від сплати виконавчого збору відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

До цього листа третьою особою-3 додано копію перерахунку пенсії позивача та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії позивачу.

19 грудня 2018 р. відповідачем винесено вимогу виконавця, яку направлено позивачу з додатками, які надійшли від третьої особи-3 на виконання рішення суду. У цій вимозі відповідач просить позивача у разі незгоди зі здійсненим перерахунком пенсії та порядком виплати заборгованості по пенсійних виплатах, невідкладно повідомити відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва.

27 грудня 2018 р. відповідач отримав лист від позивача з незгодою позивача з інформацією про перерахунок пенсії та зазначенням про неправильне визначення розміру належної йому пенсії. Позивач просить відповідача продовжити процес примусового виконання судового рішення у провадженні № 57800946 до повного його виконання у повному обсязі.

6 березня 2019 р. третьою особою-1 було направлено запит до Начальника Пенсійного фонду України. Відповідно до цього запиту, з метою перевірки відповідності (правильності) проведених нарахувань та правильності нарахування заборгованості чинному законодавству України та рішенню Київського окружного адміністративного суду ввід 20 березня 2018 р. по справі № 810/337/18, 23 січня 2019 р. державним виконавцем направлено вимогу на адресу Пенсійного фонду України. Вказує, що станом на 6 березня 2019 р. відповідь на вимогу державного виконавця не надійшла. Просить невідкладно надати відповідь на вимогу державного виконавця № 57800946/2 від 23 січня 2019 р. та повідомити про результати проведеної перевірки Відділ примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та позивача.

14 березня 2019 р. до відповідача надійшла заява від позивача, в якій він просить застосувати заходи, передбачені законодавством України, за навмисне невиконання третьою особою-3 в повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/337/18.

8 квітня 2019 р. третьою особою-1 повторно направлено запит до Начальника Пенсійного фонду України. Вказано, що з метою перевірки відповідності (правильності) проведених нарахувань та правильності нарахування заборгованості чинному законодавству України та рішенню Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. по справі № 810/337/18, 23 січня 2019 р. державним виконавцем направлено вимогу на адресу Пенсійного фонду України. Станом на 8 квітня 2019 р. відповідь на вимогу державного виконавця не надійшла. Просить невідкладно надати відповідь на вимогу державного виконавця № 57800946/2 від 23 січня 2019 р. та повідомити про результати проведеної перевірки Відділ примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та позивача.

16 квітня 2019 р. третьою особою-1 повторно направлено запит до Начальника Пенсійного фонду України. Зазначено, що з метою перевірки відповідності (правильності) проведених нарахувань та правильності нарахування заборгованості чинному законодавству України та рішенню Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. по справі № 810/337/18, 23 січня 2019 р. державним виконавцем направлено вимогу на адресу Пенсійного фонду України. Станом на 16 квітня 2019 р. відповідь на вимогу державного виконавця не надійшла. Вказує, що на цей час на розгляді відповідача перебуває звернення позивача щодо неправомірних дій посадових осіб третьої особи-3. Просить невідкладно надати відповідь на вимогу державного виконавця № 57800946/2 від 23 січня 2019 р. та повідомити про результати проведеної перевірки Відділ примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та позивача.

15 квітня 2019 р. відповідач отримав лист від Департамента пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 12 квітня 2019 р. № 11212/02-23, яким його повідомлено, що на виконання судового рішення третьою особою-3 проведено перерахунок пенсії із суми грошового забезпечення 8333 грн 35 коп. Розмір пенсії складає 5166 грн. 68 коп. (8333 грн. 35 коп. х 62%). Зазначено, що доплата пенсії, визначена на виконання судового рішення, за період з 30 липня 2018 р. (з дати набрання судовим рішення законної сили) по 30 листопада 2018 р., виплачена у грудні 2018 р. Доплата пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 29 липня 2018 р. в сумі 15 127 грн. 14 коп. підлягає виплаті у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №649 (згідно з встановленою черговістю). Зазначає, що рішення суду виконане в межах покладених зобов`язань.

23 квітня 2019 р. до відповідача надійшла заява від позивача, в якій він просить у разі наявності у органу примусового виконання рішень сумнівів щодо розміру премії, яку слід брати до розрахунку, звернутися до Київського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення у справі № 810/337/18, в якому запросити роз`яснення, як слід розуміти словосполучення «з урахуванням встановлених раніше надбавок …. та премій», обґрунтувавши це наявністю різних та суперечливих його тлумачень, зокрема, щодо включення в розрахунок пенсії премії у розмірі 26%. У цій заяві позивач також просить відповідача застосувати заходи, передбачені чинним законодавством для примусового повного перерахунку та виплати пенсії позивача.

6 травня 2019 р. відповідачем направлено до суду заяву (подання) про роз`яснення рішення суду, в якому просить суд роз`яснити як слід розуміти зазначення у рішенні «з урахуванням встановлених надбавок …. та премій» та який розмір премії слід враховувати при виконанні рішення суду: раніше призначений у розмірі 26%, чи розмір премії, зазначений у довідці ГУ МВС України у Київській області від 10 травня 2017 р. № К-7136 1,1%.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/337/18 від 24 травня 2019 р. у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві про роз`яснення рішення від 12 листопада 2018 р. у справі № 810/337/18 відмовлено.

21 червня 2019 р. листом третьої особи-2 повідомлено позивача, що боржником виконано рішення суду в частині перерахунку пенсії стягувачу та в межах покладених зобов`язань. Позивача повідомлено також, що подальше виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 р. по справі №810/337/18 буде організовано у відповідності до вимог чинного законодавства.

22 липня 2019 р. позивачем подано скаргу на бездіяльність державного виконавця у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», в якій він зазначає, що рішення у справі № 810/337/18 боржником (третьою особою-3) не виконано, а виконавцем не вжито усіх заходів, передбачених розділами VII та ХІ Закону України «Про виконавче провадження». Просить зобов`язати державного виконавця провести усі необхідні виконавчі дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для виконання судового рішення у справі № 810/337/18 щодо примусового повного перерахунку та виплати пенсії позивачу «з урахуванням встановлених надбавок …. та премій». Крім того, просить проінформувати його про вжиті державним виконавцем дії та заходи (накладення арешту на майно/банківські рахунки боржника, винесення постанов про накладення штрафів на боржника, звернення із заявами про злочин до правоохоронних органів, тощо). Відповідь просить надати у найкоротший термін. Попередив, що у випадку подальшої бездіяльності виконавця буде вимушений оскаржити його бездіяльність до адміністративного суду.

31 липня 2019 р. третьою особою-2 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження за скаргою позивача на бездіяльність державного виконавця у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до цієї постанови третьою особою-2 встановлено, що дії третьої особи-1 визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Позивачу роз`яснено в постанові, що її може бути ним оскаржено до вищестоящої посадової особи (органу) або до суду в 10-денний строк. Цю постанову направлено сторонам виконавчого провадження до відома, що підтверджується супровідним листом. Указану постанову позивачем отримано 5 серпня 2019 р.

Третьою особою-1 31.07.2019 винесено вимогу виконавця. Відповідно до цієї вимоги третій особі-3 необхідно надати документи, які підтверджують, що рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/337/18 обліковується у реєстрі боржника. Крім того, орган ДВС вимагає документи, які підтверджують подання Головним управлінням ПФУ у Київській області до Пенсійного фонду України документів у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649. Просить також повідомити та надати підтверджуючі документи щодо прийняття Комісією Пенсійного фонду України одного із відповідних до Порядку №649 рішень.

15 серпня 2019 р. до відповідача надійшов лист третьої особи-3 від 14 серпня 2019 р. за № 2160/108-02, яким підтверджено, що рішення на користь позивача внесено до відповідного реєстру. Крім того, в цьому листі повідомляється, що п. 5 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. На сьогоднішній день Пенсійним фондом України листом від 1 липня 2019 р. № 19856/02/11 повідомлено Головні управління про необхідність надання сканованих документів за І півріччя 2015 р., та сформувати списки осіб відповідно до п. 5 Порядку № 649. Стосовно надання державному виконавцю належним чином завіреного рішення Комісії про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, повідомлено, що пунктами 6-7 Порядку № 649 визначено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Така комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджується Головою правління Пенсійного фонду України. Оскільки комісія утворюється у складі Пенсійного фонду України, Головне управління не є розпорядником інформації про прийняття рішення Комісії про наявність підстав для виплати суми при Пенсійному фонді України.

6 вересня 2019 р. третьою особою-1 винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 57800946. Відповідно до цієї постанови на боржника (третю особу-3) накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду у розмірі 5 100 грн. 00 коп. Цю постанову направлено сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом від 6 вересня 2019 р.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що вчинена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимогами ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6);

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19);

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21).

Пунктом 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до вимог ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника у банках та неотриманням від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 Закону № 1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч. 2 ст. 52 Закону № 1404-VIII).

Згідно з вимогами ч. 3 ст.. 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як убачається з ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону № 1404-VIII рішення судів поділяються на рішення майнового характеру (звернення стягнення на майно боржника, стягнення коштів) та немайнового характеру (зобов`язання боржника вчинити певні дії, заборонити вчиняти певні дії, встановлення побачення з дитиною, відібрання дитини, поновлення на роботі, вселення стягувана або виселення боржника).

Як убачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. в адміністративній справі № 810/337/18, воно є рішенням немайнового характеру та має зобов`язальний характер, оскільки ним зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії.

Оскільки рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18 є рішенням немайнового характеру та не має конкретно визначеної суми стягнення, то такі дії, як накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника у банках та отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, при виконанні цього рішення державний виконавець застосовувати не може.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що третя особа-3 є державним органом, який має рахунки із спеціальним режимом використання. Як зазначалося судом, ч.3 ст. 52 Закону № 1404-VIII встановлено заборону щодо накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо неприйняття рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках та неотримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. №1404 VIII під час здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. №3857 XII громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов`язань.

Водночас, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (за винятком обмежень, які встановлюються законом).

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р. №661на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається обов`язок із запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України (в тому числі за дорученням правоохоронних органів) постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду/виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання. Факт невиконання судового рішення не є підставою для прийняття рішення державним виконавцем про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про те, що дійсно боржник (орган ПФУ) свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Суд наголошує та звертає увагу, що законом передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання.

На момент звернення до суду з таким поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися та бути об`єктивно наявним і вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування до боржників тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту їх умисного ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду. Такого факту державним виконавцем встановлено не було, а тому, відповідно, відсутні і підстави для визнання протиправної бездіяльності державного виконавця щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Суд зазначає, що факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні. Судом встановлено, що орган ПФУ під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. в адміністративній справі № 810/377/18 не ухилявся від виконання вищезазначеного рішення та здійснив перерахунок пенсії відповідно до рішення суду. Позивач зазначає, що він не погоджується із вказаним перерахунком, оскільки на його думку третьою особою-3 не вірно тлумачено рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18. Крім того, позивач зазначив в судовому засіданні, що третьою особою-3 застосовано до позивача нормативно-правові акти, які не визначені в рішенні суду, чим порушили його право. Судом встановлено також, що позивач не погоджується з визначеним третьою особою-3 розміром премії. Проте, ці доводи позивача не є підтвердженням ухилення органу ПФУ від виконання рішення суду.

При цьому, у матеріалах справи наявне листування позивача та відповідача з органом ПФУ, відповідно до яких Головне управління ПФУ у Київській області не заперечує необхідність виконання рішення суду та зазначає про проведені ним заходи щодо перерахунку пенсії та вчинені дії щодо виконання рішення суду. На підтвердження третьою особою-3 надано суду копії перерахунків пенсії позивача за різні періоди, у т.ч. і на виконання рішення суду, а також здійсненого добровільно.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що докази ухилення боржника від виконання рішення суду відсутні, у зв`язку з чим відсутні і підстави для звернення відповідача до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зверненням до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не накладення стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника, суд зазначає наступне.

Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 810/337/18 є рішенням зобов`язального характеру, то порядок виконання таких рішень визначено розділом VIII статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Суд звертає увагу, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець повинен винести постанову про накладення штрафу на боржника посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та встановлює новий строк виконання.

Крім того, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку (який визначений Законом № 1404-VIII), повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на боржника штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд бере до уваги, що позов підписано 14 серпня 2019 р., а уточнена позовна заява - 29 серпня 2019 р. Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що за невиконання рішення суду у встановлений строк державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 6 вересня 2019 р. у виконавчому провадженні № 57800946. Відповідно до цієї постанови державним виконавцем накладено траф на Головне управління ПФУ у Київській області у розмірі 5 100 грн. 00 коп. У цій постанові державний виконавець зобов`язав боржника (Головне управління ПФУ у Київській області) виконати рішення суду в повному обсязі протягом десяти робочих днів та попередив боржника про кримінальну відповідальність.

У подальшому, державний виконавець повинен був через десять робочих днів перевірити виконання рішення суду та у разі повторного невиконання рішення суду в повному обсязі накласти подвійний штраф.

Суд зауважує, що постанову про накладення штрафу винесено державним виконавцем 6 вересня 2019 р., а провадження у цій адміністративній справі щодо оскарження бездіяльності відповідача у виконавчому провадженні № 57800946 судом відкрито 9 вересня 2019 р.

Суд звертає увагу сторін, що дії чи бездіяльність, які є предметом судового розгляду, повинні бути вчинені до відкриття провадження у справі, тобто об`єктивно існувати до початку судового провадження.

У даному випадку строк здійснення контролю за виконанням рішення суду, стягненням штрафу та у разі повторного невиконання рішення суду в повному обсязі накладення подвійного штрафу закінчується вже після відкриття 9 вересня 2019 р. провадження в адміністративній справі, що обумовлює неможливість у межах цієї адміністративної справи надавати оцінку вказаним подальшим діям (бездіяльності) державного виконавця.

З урахування викладеного, беручи до уваги накладення штрафу постановою від 6 вересня 2019 р., суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не накладення стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування постанови про результати перевірки виконання провадження заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві І.А. Подолянко від 31 липня 2019 року, як таку що не відповідає законодавству, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Як зазначалося судом, позивачем 22 липня 2019 р. подано скаргу на бездіяльність третьої особи-1 до начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. За цією скаргою у визначений законом строк проведено перевірку.

31 липня 2019 р. третьою особою-2 за результатами перевірки належного виконання державним виконавцем виконавчого провадження № 57800946 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження. Відповідно до цієї постанови третьою особою-2 встановлено, що дії третьої особи-1 визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши наявні матеріали справи судом також встановлено, що посадові особи відповідача вчиняли належні дії для виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18.

Крім того, судом встановлено, що скаргу позивача відповідачем розглянуто в розумні строки та з дослідженням обставин справи.

У позові конкретних підстав для скасування спірної постанови, окрім зазначення про її невідповідність законодавству, позивачем не вказано і судом їх не встановлено.

Суд бере до уваги, що незважаючи на звернення органа ПФУ до відповідача, в якому той просить відповідача закінчити виконавче провадження, органом ДВС продовжувалося вжиття заходів на виконання рішення суду у повному обсязі.

Отже, позовна вимога про скасування постанови про результати перевірки виконання провадження заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві І.А. Подолянко від 31 липня 2019 року, як такої що не відповідає законодавству, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним також звернути увагу на наступне.

Відповідно до вимог с. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Суд звертає увагу сторін, що Законом № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження державним виконавцем повинно бути проведено в розумні строки.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв до надрання чинності Закону № 1404-VIII) було встановлено конкретний період протягом якого державний виконавець повинен був вчинити всі належні виконавчі дії. Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Отже, з урахуванням того, що виконавче провадження № 57800946 державним виконавцем було відкрито вже під час дії Закону № 1404-VIII, то державний виконавець повинен вчиняти всі належні дії щодо виконання рішення в розумні строки.

Це означає, що виконавче провадження здійснюється з дотримання розумності строків, а по окремим виконавчим діям передбачені конкретні строки прийняття рішень виконавцями.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом

Також, відповідно до положень Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У будь-якому випадку, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 39 Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 37 Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, згідно із статтею 38 Закону.

Дослідивши наявні матеріали справи судом встановлено, що для належного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. в адміністративній справі № 810/337/18 державним виконавцем упродовж розумного строку було винесено наступні документи: вимогу виконавця від 19 грудня 2018 р.; запити по виконавчому провадженню від 6 березня 2019 р., від 8 квітня 2019 р., від 16 квітня 2019 р.; вимогу виконавця від 31 липня 2019 р. та прийнято постанову про накладення штрафу від 6 вересня 2019 р.

Для належного виконання рішення суду в адміністративній справі № 810/337/18 державним виконавцем 15 травня 2019 р. подано заяву про роз`яснення судового рішення.

Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Суд враховує, що позивачу при перерахунку пенсії враховано премію відповідно до чинного законодавства в розмірі 1,1%, проте позивач не погоджується і наполягає на врахуванні премії в розмірі 26%.

Суд бере до уваги, що позовна вимога щодо зобов`язання провести примусове виконання в повному обсязі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року по справі №810/337/18 відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області щодо повного перерахунку та виплати пенсії з включенням в її розрахунок 26% премії фактично пов`язана лише з розміром премії.

При цьому, суд враховує, що у виконавчому листі такий розмір премії (26%) не зазначено, а у довідці, на підставі якої здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду, розмір премії вказано 1,1%.

Суд бере до уваги, що позивач фактично не погоджується з діями Головного управління ПФУ у Київській області щодо розміру, підстав та порядку перерахунку його пенсії, а не з діями відповідача щодо належного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18. Цим позовом через відповідача позивач намагається вплинути на третю особу-3 для виконання рішення суду за власним тлумаченням судового рішення щодо врахування розміру премії.

Суд зазначає, що у разі незгоди позивача з діями третьої особи-3 щодо вчиненого перерахунку, який був здійснений останнім на виконання рішення суду, у тому числі розміру врахованої премії 1,1%, а не 26%, позивач може захистити свої права шляхом подання окремого позову до цього суб`єкта владних повноважень.

Тому підстави для задоволення вказаної позовної вимоги у межах цього провадження за наведених обставин відсутні.

З урахуванням вищезазначеного, суд звертає увагу позивача, що державним виконавцем було вчиненні процесуальні дії в розумні строки та у відповідності до вимог чинного законодавства № 1404-VIII.

За таких обставин суд визнає, що відповідач вчиняв належні дії для виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. в адміністративній справі № 810/337/18, діяв відповідно до вимогам чинного законодавства України, отже дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та не порушив права позивача.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем та третьою особою.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору і витрат на правничу допомогу у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, адреса: вул. Виборзька, буд. 32, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ - 34691374.

Третя особа-1 - Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна, адреса: вул. Виборзька, буд. 32, м. Київ, 03056.

Третя особа-2 - Заступника начальника Управління - начальник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко І.А., адреса: вул. Виборзька, буд. 32, м. Київ, 03056.

Третя особа-3 - Головне управління ПФУ у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного тексту рішення суду 9 жовтня 2019 року.