Рішення № 84822787, 09.10.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4218/18

2/705/774/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Гудзенко В.Л.

секретаря Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, 3 відсотків річних та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (ТДВ «СТДВ «Глобус»), ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, 3 відсотків річних та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що 28 листопада 2017 року в м. Умань Черкаської області по вул. Небесної Сотні, 28, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія: ОСОБА_3 та автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 (на час ДТП мав р.н. НОМЕР_3 ), право власності на який на час ДТП належало третій особі: ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 на час пригоди був зареєстрований за ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_4 , який довірив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіти, розпоряджатись та керувати автомобілем Jampy р.н. НОМЕР_2 (на момент ДТП р.н. НОМЕР_3 ), згідно довіреності серія НМХ №189134 від 16.11.2017 р.

В подальшому після ДТП - 14.06.2018 р. автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_5 і відповідно даний транспортний засіб отримав новий реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, чим було спричинено позивачам матеріальної шкоди. Згідно звіту №01/08-2018 від 23.08.2018 р., загальна вартість ремонту автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 складає 13080,00 грн.

Вказана ДТП була оформлена шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), у відповідності до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», від 1 липня 2004 року №1961-IV, без участі підрозділів національної поліції, так як учасники події ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) дійшли згоди щодо обставин, причин та умов вчинення даної ДТП, а також вини водія ОСОБА_3 в спричинені шкоди та направлено повідомлення до ТДВ «СТДВ «Глобус», оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус».

Однак, страхове товариство відмовило потерпілому ОСОБА_2 у здійсненні стахового відшкодування посилаючись на те, що у складеному повідомленні про ДТП (Європротоколі) міститься недостовірна інформація, не заповнені окремі пункти, схема не відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення повідомлення про ДТП, що унеможливлює встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяння шкоди і є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Позивачі дану відмову вважають безпідставною та спрямованою на уникнення виконання зобов`язань з відшкодування шкоди. У зв`язку з даною відмовою страхового товариства, позивачі змушені звернутися до експерта для визначення вартості спричиненого їм матеріального збитку, вартість проведення якої склало 400 гривень.

Крім того, у зв`язку з відмовою страхового товариства виплатити страхове відшкодування відповідачі зобов`язані також сплатити позивачам пеню за прострочення виплати страхового відшкодування, інфляційні втрати за час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Зважаючи на те, що страхове товариство не виконало грошове зобов`язання по виплаті позивачам страхового відшкодування, тому останні набули право на стягнення з відповідачів на свою користь відповідної суми пені, яка складає 2727,09 грн., за період з 15.02.2018 р. (дати письмової відмови страхового товариства у виплаті страхового відшкодування) по 25.09.2018 р. (дата подачі позовної заяви до суду).

Оскільки страхове товариство прострочило виконання основного грошового зобов`язання у вигляді відмови у виплаті позивачам страхового відшкодування в розмірі 13080,00 грн., тому позивачі вважають, що мають право, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, стягнути з відповідачів на їх користь інфляційні втрати в розмірі 275,49 грн. за період з 15.02.2018 року по 25.09.2018 року, 3% річних в розмірі 239,00 грн. за цей же період та відповідно до ст. 549 ЦК України пені, яка складає 2727,09 грн. за цей же період та 400 грн. за визначення вартості спричиненого позивачам матеріального збитку.

Таким чином, загальна сума відшкодування, яку просять стягнути з відповідачів становить 16721,58 грн.

Крім того, в результаті ДТП, а також в результаті не виплати страхового відшкодування, вважають, що їм була спричинена моральна шкода, яка полягає у погіршенні сну та апетиту, появі головного болю, порушенні життєвого укладу сім`ї, оскільки позивачі зазнали душевні переживання через пошкодження власного майна: автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 , змушені змінити звичайний спосіб свого життя, бо не можуть користуватись власним транспортом, у них появився емоційний дискомфорт, пов`язаний з переживанням. Моральну шкоду позивачі оцінюють в 10000 грн. (по 5000 грн. кожному).

Отже, загальна сума завданої позивачам матеріальної та моральної шкоди, яку просять стягнути позивачі, становить 26721,58 гривень.

10.07.2019 року на адресу суду від позивачів надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що з урахуванням висновку експерта №1 за результатами проведення авто товарознавчої експертизи від 12.02.2019 року позивачі просять стягнути з відповідачів на їхню користь вартість матеріального збитку автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 , що складає 14241,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 1803,18 грн. за період з 15.02.2018 року по 09.07.2019 року, 3% річних в розмірі 596,00 грн. за цей же період та відповідно до ст. 549 ЦК України пені, яка складає 6971,73 грн. за цей же період, 400 грн. за визначення вартості спричиненого позивачам матеріального збитку та 2400 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи №1 від 12.02.2019 року, а також моральну шкоду в сумі 10000 грн ( по 5000 грн.. кожному ) .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник ОСОБА_5 в судове засіданні не з`явилися, від представника позивачів попередньо надійшла заява в якій він просить слухати справу у його відсутність та відсутність позивачів.

Представник відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» в судове засідання не з`явився, 19.09.2019 року на адресу суду надійшла чергова заява від відповідача про відкладення розгляду справи, яка призначена на 09 жовтня 2019 року. Суд зазначає, що представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, підтверджуючих документів про причини поважності неявки в судове засідання не подавав. Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідач в судове засідання не з`явився не вперше, судом такі неявки визнаються неповажними, тому суд вважає за можливе слухати справу у відсутність представника відповідача.

Згідно відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, так як повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, було складено 28.11.2017 року водієм ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_2 , яке заповнене з порушенням Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме в складеному повідомленні про дорожньо - транспортну пригоду міститься недостовірна інформація, незаповнені окремі пункти, а також схема ДТП не відповідає вимогам встановленим Інструкцією. Інфляційні нарахування не підлягають відшкодуванню з боку ТДВ СТДВ « Глобус », оскільки зазначені витрати не відшкодовуються страховою компанією відповідно до ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », а тому в цій частині позову до ТДВ СТДВ « Глобус » необхідно відмовити. Крім того ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » не передбачено солідарної відповідальності Страховика та Страхувальника перед потерпілим, також солідарна відповідальність не передбачена полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК /3095404 від 27 березня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з`являвся, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутність.

Третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву в якій просить справу розглядати без його участі, викладені в позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі. Дослідивши письмові докази у справі, що надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 листопада 2017 року в м. Умань Черкаської області, по вул. Небесної Сотні, 28, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , право власності на який належить ОСОБА_6 , під керуванням водія: ОСОБА_3 та автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , право власності на який, на час ДТП, належало третій особі: ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Факт ДТП підтверджується повідомленням про ДТП від 28.11.2017 року складеного учасниками ДТП: водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та поданого до ТДВ «СТДВ «Глобус», оскільки сторонами визначено винуватця ДТП ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус», що підтверджується полісом № АК/3095404 (а.с. 56-57).

Крім того, цього ж дня ОСОБА_3 голові правління ТДВ «СТДВ «Глобус» Маруженко Д.С. було подано повідомлення про настання ДТП та виплату страхового відшкодування від страхувальника з додатками: обставинами настання ДТП від 28.11.2017 року та копій посвідчення водія з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 (а.с. 58-60).

Іншим учасником ДТП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, також було подано до ТДВ «СТДВ «Глобус» повідомлення про ДТП, пояснення про обставини ДТП (а.с. 62, 63), копії:

- поліса цивільно-правової відповідальності в ПрАТ «СК «Провідна» № АМ/1065728 (а.с. 61);

- паспорта громадянина України (а.с. 64);

- довіреності на право керування та розпорядження автомобілем «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 від 16.11.2017 року (а.с. 65);

- посвідчення водія (а.с. 66);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 (а.с. 67).

Зазначені документи були надані суду відповідачем: ТДВ «СТДВ «Глобус» на виконання ухвали суду про забезпечення доказів шляхом їх витребування від 23.10.2018 року (а.с. 39).

Факт даної ДТП підтверджують всі учасники судового розгляду, будь-хто з учасників даного факту не заперечує, тому суд вважає факт ДТП встановленим.

Автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , на час ДТП, був зареєстрований за ОСОБА_4 - третьою особою у справі, згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_4 , який довірив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіти, розпоряджатись та керувати автомобілем «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , згідно довіреності серія НМХ №189134 від 16.11.2017 року (а.с. 14).

В подальшому, після ДТП - 14.06.2018 року, автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_5 і відповідно даний транспортний засіб отримав новий реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не являється учасником ДТП, яка сталася 28.11.2017 року за участю автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , право власності на який належить ОСОБА_6 , під керуванням водія: ОСОБА_3 та автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 , право власності на який на час ДТП належало третій особі: ОСОБА_4 .

Також судом встановлено, що учасниками ДТП є водії: ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Власником автомобіля «Citroen Jampy» ОСОБА_1 став лише 14.06.2018 року.

Внаслідок ДТП автомобіль «Citroen Jampy» отримав механічні пошкодження, чим було спричинено позивачам матеріальної шкоди у вигляді вартості ремонту автомобіля, яка згідно звіту №01/08-2018 від 23.08.2018 р., складає 13080,00 гривень (а.с. 17-18).

Але враховуючи, що відповідно до висновку експерта Музики П.В. № 1 від 12.02.2019 року, складеного на виконання ухвали суду про призначення судової авто товарознавчої експертзи від 26.11.2018 року, щодо визначення розміру збитків, завданих водію транспортного засобу, вартість збитків, завданого водію автомобіля «Citroen Jampy» в результаті його пошкодження в ДТП, становить 14241,58 гривень, станом на 28.11.2017 року, то суд вважає саме цю суму завданою шкодою позивачу ОСОБА_2 .

Зазначені звіт та висновок експерта, які підтверджують факт пошкодження автомобіля та суму матеріальної шкоди, також підтверджують факт ДТП.

Вказана ДТП була оформлена шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у відповідності до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», від 1 липня 2004 року №1961-IV, без участі підрозділів національної поліції, так як учасники події, водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо обставин, причин та умов вчинення даної ДТП, а також вини водія ОСОБА_3 в спричинені шкоди, відсутності травмованих осіб, відсутності ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та направлено дане повідомлення до ТДВ «СТДВ «Глобус», оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус».

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2018 року № 200/21325/15-ц та від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, суд приходить до такого висновку: право на відшкодування шкоди має водій автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП не має, оскільки учасником ДТП не являється та власником автомобіля, який був пошкоджений, на час ДТП, також не був.

Наявність нотаріально посвідченої довіреності на право керування та розпорядженням автомобілем «Citroen Jampy» у ОСОБА_1 права на відшкодуваня йому заподіяної шкоди не дає, тому в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_7 суд відмовляє в повному обсязі.

Суд прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_2 правомірно звернувся до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, виходячи з наступного.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 07.11.2018 року № 200/21325/15-ц та від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14.

Встановивши, що ОСОБА_2 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суд дійшов висновку, що він правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України: законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України: зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із чч.1 та 4 ст.636 ЦК України: договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст. 36, 37 закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст.1194 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15 та від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

З урахуванням установлених обставин справи суд дійшов висновку, що в даному спорі про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право позивача ОСОБА_2 , як потерпілої особи, на відшкодування завданих збитків реалізовується ним на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи та до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихзасобів» встановлено: у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з собою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем ТДВ «СТДВ «Глобус» 15.02.2018 року за № ЦВ-ЦВ-4842/4 було відмовлено позивачу ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування внаслідок ДТП (а.с. 73), в зв`язку з тим, що повідомлення про дорожно-транспортну пригоду, яке було складено обома учасниками ДТП та подано до страхової компанії, складене з порушенням Інструкції Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТ СБУ) щодо заповнення повідомлення про ДТП, а саме:

-у п.5 не зазначено відомостей про свідків ДТП і не зроблено запису: «не виявлені» або «відсутні»;

-у п.6 з боку транспортного засобу А не зазначено адреси страхувальника;

-у п.8 щодо обох транспортних засобів не зазначено терміни дії страхових полісів;

-у п.8 щодо транспортного засобу А, в частині питання «Чи покриває поліс шкоду транспортному засобу ?» позначено знаком «Х» поле «ТАК», що означає наявність договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), а це не відповідає дійсності; у цьому ж пункті щодо транспортного засобу В, у цій же частині відсутня будь-яка позначка;

-у п.9 з боку транспортного засобу В не вказано серію та номер посвідчення водія;

-у п.12 із боку транспортного засобу В відсутня будь-яка позначка на позначення обставин події, крім того з боку обох транспортних засобів не вказано загальну кількість обраних позицій;

-у п.13 не позначено стрілками напрямки руху транспортних засобів, також не вказано розмітки, назви вулиць або доріг.

Вказана відмова ТДВ «СТДВ «Глобус» суперечить вимогам закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме ст. 37, у відповідності до якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) можуть бути:

1). Навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

2). Вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

3). Невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

4). Неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Таких підстав для відмови ОСОБА_2 , які передбачені Законом, страховиком не встановлено, також таких підстав не встановлено і судом під час судового розгляду даної справи. Крім того, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має пріоритетне значення в порівнянні з вимогами указаної Інструкція щодо заповнення повідомлення про ДТП, тому відмова є неправомірною, а зазначені недоліки під час складання повідомлення про ДТП її учасниками не являються самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Інформація, що зазначено страховиком у відмові від 15.02.2018 року, щодо недоліків повідомлення про ДТП, яку не зазначили учасники ДТП, доводилася поданими страховику доказами та могла бути встановлена.

Враховуючи виконання водіями - учасниками ДТП вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема ст.35 та надання всіх необхідних документів, тому відповідач ТДВ «СТДВ «Глобус» зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду в частині пред`явлених вимог позивачем та в розмірі страхової суми, яку покриває поліс № АК/3095404 від 27.03.2017 року.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» та з відповідача ОСОБА_3 на його користь матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП пошкодженням автомобіля в сумі 7120 гривень 79 копійок підлягають до задоволення, за виключенням солідарного стягнення, шляхом стягнення по Ѕ частині з кожного відповідача, тобто по 3560 гривень 40 копійок.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що у відповідності до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення шкоди, суд вважає за необхідне зазначити, що в даних правовідносинах у відповідачів не виникає обов`язку солідарного відшкодування заподіяної шкоди, оскільки такої шкоди не було заподіяно їхніми спільними діями чи бездіяльність та такий вид відповідальності не передбачений договором цивільно-правової відповідальності згідно полісу № АК/3095404 від 27.03.2017 року (а.с.57), що також зазначено в п.8 Постанови Пленуму ВСС України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (ч.1 ст.1190, ст.541 ЦК України).

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за період з 15.02.2018 року (дата відмови ТДВ «СТДВ «Глобус» у виплаті страхового відшкодування) по 09.07.2019 року ( дата подачі заяви про збільшення позовних вимог ), згідно ст.625 ЦК України та пені, в розмірі:

-3% річних - 596,00 гривень;

-інфляційні втрати - 1803,18 гривень;

-пені - 6971,73 гривень,

зазначені витрати в розмірі Ѕ частини, як заявлено позивачем, підлягають стягненню тільки з ТДВ «СТДВ «Глобус» в сумі 298,00 гривень - 3% річних; в сумі 901,59 гривень - інфляційних втрат та 3485 грн. 87 коп., у відповідності до ст. 992 ЦК України, в якій встановлено: у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: «при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України)».

В частині стягнення частини зазначених коштів з відповідача ОСОБА_3 суд відмовляє в позові, так як згідно ч.1 ст.625 ЦК України: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. В даному випадку правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є грошовими зобов`язаннями, що виникають з договірних зобов`язань, а є відповідальністю з відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки (п.4 Постанови Пленуму ВСС України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено: «що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань».

Зобов`язання щодо нарахування пені та її розміру передбачено п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також період нарахування відповідає дійсним обставинам справи та є вірним.

Позивач ОСОБА_2 заявляє в позові, що внаслідок ДТП, а також в результаті невиплати йому страхового відшкодування, було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у погіршенні сну та апетиту, появі головного болю, порушенні життєвого укладу сім`ї, оскільки він зазнав душевні переживання через пошкодження власного майна - автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 , змушений змінити звичайний спосіб свого життя, бо не може користуватися власним транспортом, у нього появився емоційний дискомфорт, пов`язаний із пережитою ДТП.

Моральну шкоду просить стягнути на підставі статей 23, 1167 ЦК України.

Моральну шкоду він оцінює у 5000 гривень. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди просить врахувати характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала шкоду, вимоги розумності та справедливості.

З приводу відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 23 ЦК України:

частина 1, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України: моральна шкода завдана юридичній або фізичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

У відповідності до п.21 Постаногви Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобовязань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов`язальними. У випадку порушення зобов`язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (ст.611 ЦК України). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст.ст. 9, 22 Закону № 1961-ІV).

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у відповідності до Постанови № 4 від 31.03.1995 року Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судом встановлено: наявність такої шкоди заподіяної позивачу, протиправність діяння відповідача ОСОБА_3 , наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Щодо відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус», то фактом заподіяння моральної шкоди є факт відмови у виплаті страхового відшкодування. Факт заподіяння позивачеві моральних страждань встановлено внаслідок події ДТП та невиплатою страховиком страхового відшкодування, позивач оцінює моральну шкоду в грошовій сумі 5000 гривень, яку суд вважає необґрунтованою.

Проаналізувавши зазначені норми законів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Моральна шкода підлягає стягненню з відповідачів ТДВ «СТДВ «Глобус» та ОСОБА_3 , з урахуванням їх форми вини на заподіяння шкоди, відсутністю вини у ОСОБА_2 , фактичне заподіяння шкоди майну позивача, необхідності позивачу докладати додаткові зусилля для організації свого життя, що пов`язано з необхідністю ремонту автомобіля, часу який необхідно затратити на усунення шкоди і відновлення майна до попереднього стану та в зв`язку із відмовою страховика виплатити страхове відшкодування та вимушеним зверненням з позовом до суду. Всі ці факти, які є очевидними, підтверджують наявність моральної шкоди, яку суд оцінює в 1000 гривень, тобто по 500 гривень з кожного відповідача.

З огляду на вказані пошкодження автомобіля, що зафіксовані у звіті та висновку експерта, позивачем не підтверджено факту неможливості користування автомобілем після ДТП, будь-які докази з цього приводу не надано. Також, не доведено та не надано доказів погіршення стану здоров`я у позивача внаслідок ДТП та причинного зв`язку, тому розмір моральної шкоди позивачем завищений.

Судовий збір сплачений ОСОБА_2 в сумі 704 гривень 80 копійок підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках (а.с.1), також підлягають стягненню витрати за проведення звіту про експертну оцінку в сумі 400 гривень (а.с. 22) та витрати на проведення експертизи в сумі 2400 гривень, в рівних частках, як передбачено ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 12, 14, 23, 29, 395, 396, 509, 511, 526, 541, 625, 636, 999, 1167, 1187, 1190, 1194, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, Постанов Верховного Суду від 07.11.2018 року № 200/21325/15-ц та від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, від 07.11.2018 року № 200/21325/15-ц, від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц, Постанови Пленуму ВСС України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постанови № 4 від 31.03.1995 року Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 81, 82, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 3560 гривень 40 копійок, пеню в сумі 3485 гривень 87 копійок, 3 % річних в сумі 298 гривень 00 копійок, інфляційні втрати в сумі 901 гривень 59 копійок, моральну шкоду в сумі 500 гривень, судовий збір в сумі 352 гривень 40 копійок, витрати за виготовлення звіту в сумі 200 гривень та витрат за проведення судової експертизи в сумі 1200 гривень, а всього на загальну суму 10498 ( десять тисяч чотириста дев`яносто вісім ) гривні 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3560 гривень 40 копійок, моральну шкоду в сумі 500 гривень, судовий збір в сумі 352 гривень 40 копійок, витрати за виготовлення звіту в сумі 200 гривень та витрати за проведення судової експертизи в сумі 1200 гривень, а всього на загальну суму 5812 (п`ять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 80 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя Валентина Леонідівна Гудзенко