Рішення № 84822586, 09.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9135/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

встановив:

02.07.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій вона просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області №142799-50 від 06.06.2019 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 1034,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган посилається на порушення строків сплати позивачем єдиного податку та зазначає, що вказане тягне за собою накладення штрафу. У червні 2019 року позивачем отримано вимогу згідно з якою податкова заборгованість позивача складає 1034,05 грн, яку позивач вважає протиправною, оскільки сплата нею єдиного внеску відбувалась у повному обсязі. На підставі чого позивач звернулась до суду з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 29.07.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 29.08.2019 на 14:00.

20.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 15.08.2019 №1793/06-30-10-04 (а.с. 47-48) у якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити за безпідставністю. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач перебуває на обліку у Бердичівському управлінні ГУ ДФС у Житомирській області, як платник єдиного внеску. Актом від 21.09.2018 №6068/50-13/2222700247 «Про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку суб`єктом підприємницької діяльності» ОСОБА_1 встановлено затримку в розрахунках з бюджетом по авансових внесках єдиного податку, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку. За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Житомирській області винесено податкову вимогу №142799-50 від 06.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) на суму 1034,05 грн з єдиного податку з фізичних осіб. Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платник податків сплачує єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України накладається штраф у розмірі 50% ставки податку, обраної платником єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України. Оскільки в обліковій картці платника податку з 2016 до 2018 обліковується податковий борг, то на адресу платника податку було правомірно сформовано та направлено податкову вимогу про його сплату. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ГУ ДФС у Житомирській області правомірно винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 №142799-50 на суму 1034,05 грн зі сплати єдиного податку з фізичних осіб.

23.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву від 21.08.2019 №2481/06-30-10-04 (а.с. 52-53).

29.08.2019 у підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

У підготовчому засіданні 29.08.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 47-48) та додаткових поясненнях до відзиву (а.с. 52-53).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 29.08.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 29.08.2019 (а.с. 87-88).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складене у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.06.2012 до 27.06.2019 перебувала на обліку у Бердичівському управлінні ГУ ДФС у Житомирській області, як платник єдиного податку 2-ї групи.

За обліковими даними з інформаційної системи «Податковий блок», по коду платежу: 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) станом на 01.06.2019 за позивачем обліковується недоїмка по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1034,05 грн (а.с. 55-67).

Нарахування недоїмки по єдиному податку з фізичних осіб за вказаний період було здійснено контролюючим органом внаслідок несплати позивачем штрафних санкцій у сумі 875,15 грн, нарахованих з 2016 по 2018 рік, несплати в повній мірі єдиного податку з фізичних осіб на суму 135 грн за 2019 рік, оскільки у лютому платником сплачено 372,30 грн, нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн), і квітні платником сплачено 372,30 грн нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн у травні платником сплачено 372,30 грн нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн та нарахованої пені на борг минулих років в сумі 24 грн (45 х 3 =135 + 875,15 - 24 = 1034,05 грн).

Ставки єдиного податку відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України для платників 2 - групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідне із законом та перспективним планом формувань території громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для 2- групі платників єдиного податку - у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, частина 2 п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України. Відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 17.01.2015 №989 (а.с. 70-78) ставки єдиного податку для 2-ї групи платників єдиного податку, із врахуванням внесених змін до рішення, встановлені: 2016 рік - 20% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2016 1378 грн х 20% = 275,60 грн); 2017 рік - 20% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2017 3200 грн х 20% = 640,00 грн); 2018 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2018 – 3723,00 грн х 10% = 372,30 грн); 2019 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2019 - 4173 грн х 10% = 417,30 грн).

За висновками контролюючого органу позивач у порушення п.295.1 статті 295 Податкового кодексу України авансові внески по єдиному податку сплачувала не своєчасно, а саме: по терміну сплати 20.03.2016 в сумі 275,60 грн сплачено 21.03.2016; по терміну сплати 20.05.2016 в сумі 275,60 грн сплачено 23.05.2016; по терміну сплати 20.06.2016 в сумі 275,60 грн сплачено 21.06.2016; по терміну сплати 20.08.2016 в сумі 275,60 грн сплачено 22.08.2016; по терміну сплати 20.10.2016 в сумі 275,60 грн сплачено 26.10.2016; по терміну сплати 20.01.2018 в сумі 372,30 грн сплачено 320 грн 18.01.2018 та 52,30 грн сплачено 19.02.2018.

ГУ ДФС у Житомирській області актом від 21.09.2018 №6068/50-13/2222700247 про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 встановлено затримку у розрахунках з бюджетом по авансових внесках єдиного податку 2016 по 2018 рік, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи, копію акту вручено платнику 27.09.2018 (а.с. 68).

За результатами перевірки Бердичівським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області застосовано штрафні санкції у розмірі 875,15 грн, на підставі податкового повідомлення-рішення від 03.10.2018 №0077755013, яке вручено платнику 10.10.2018 (а.с. 69).

Станом на 01.06.2019 за ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника з 2016 по 2019 рік рахувалась недоїмка по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 1034,05 грн на підставі чого ГУ ДФС у Житомирській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 №142799-50 на суму 1034,05 грн зі сплати єдиного податку з фізичних осіб (а.с. 12).

Позивач, не погоджуючись із вказаною вимогою та вважаючи її протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.31.1 і п.31.3 ст.31 Податкового кодексу України (далі - ПК України), строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Статтею 3 цього Кодексу визначено, що до складу податкового законодавства України належать чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У свою чергу, при обчисленні строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом, застосовуються положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 №ETS-076 (далі - Конвенція).

Оскільки податкові правовідносини належать до адміністративних, суд має брати до уваги правила обчислення строків, встановлені Конвенцією, які підлягають застосуванню при обрахунку початку перебігу строку, визначеного ст.222 ПК України.

Відповідно до ст.3 Конвенції, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Згідно з ст.5 Конвенції при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо "dies ad quem" строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Законом України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-ІІІ), визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб`єктів переказу.

Так, відповідно до п.1.24 ст.1 вказаного Закону №2346-ІІІ, переказ коштів - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з п.8.2 ст.8 Закону №2346-ІІІ, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки», протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Відповідно до п.1.13 розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за №19528), у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час».

Пунктом 8.4 ст.8 Закону №2346-ІІІ встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Таким чином, доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі (про що зазначено у листі Національного банку України від 05.03.2009 №25-113/592-3302).

Слід зазначити, що чинним податковим законодавством визначена відповідальність банку при несвоєчасному здійсненні переказу коштів в оплату податків.

Так, відповідно до п.129.6 ст.129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Так, 19.03.2016 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №205, згідно з якого позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за лютий 2016 року у розмірі 275,60 грн (а.с. 15), однак зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 21.03.2016 (а.с. 65).

20.05.2016 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» у м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №98, згідно якого позивач надав банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за квітень 2016 року у розмірі 275,60 грн (а.с. 17), однак зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 23.05.2016 (а.с. 66).

18.06.2016 позивач сплатила суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №205, згідно якого позивач надав банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за травень 2016 року у розмірі 275,60 грн (а.с. 20), однак зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 21.06.2016 (а.с. 66).

20.08.2016 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №182, згідно з яким позивач надав банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за липень 2016 року у розмірі 275,60 грн (а.с. 20), однак зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 22.08.2016 (а.с. 66).

25.10.2016 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №1, згідно з якого позивач надав банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку та відповідно штрафу (так як фактично здійснив оплату після 20.10.2016) за вересень 2016 року у розмірі 413,40 грн (50%) (а.с. 21), однак зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 26.10.2016 (а.с. 67).

18.01.2018 позивач сплатив суму грошового зобов`язання з єдиного податку з філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві платіжне доручення (квитанція) №11 (а.с. 17), згідно з чим позивач надав банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за грудень 2017 року у розмірі 320,00 грн.

Рішення Бердичівської міської ради №286 від 28.02.2018 ставка єдиного податку для 2 групи встановлено у розмірі 372,30 грн.

Таким чином, на день сплати єдиного податку, а саме: 18.01.2018 розмір єдиного податку складав 320,00 грн, який позивачем було сплачено у повному обсязі.

Дані платіжні доручення від 19.03.2016, 20.05.2016, 18.06.2016, 20.08.2016, 25.10.2016 були одержані банком відповідно 19.03.2016, 20.05.2016, 18.06.2016, 20.08.2016, 25.10.2016, однак переказ коштів до державного бюджету згідно з вказаними платіжними документами здійснено: від 19.03.2016 здійснено переказ коштів до бюджету 21.03.2016; від 20.05.2016 здійснено переказ коштів до бюджету 23.05.2016; від 18.06.2016 здійснено переказ коштів до бюджету 21.06.2016; від 20.08.2016 здійснено переказ коштів до бюджету 22.08.2016; від 25.10.2016 здійснено переказ коштів до бюджету 26.10.2016 (сума сплачених коштів із урахуванням штрафу).

21.09.2018 відповідачем складено акт про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків єдиного податку суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Згідно з висновків вказаного акта, платник податків зобов`язаний сплатити суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 порушень з приводу своєчасного перерахування до бюджету суми єдиного податку, шляхом подання платіжних доручень у строки зазначені вище, а тому як наслідок у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача суми штрафу на підставі оспорюваної податкової вимоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність податкової вимоги від 06.06.2019 №142799-50 про стягнення з позивача податкового боргу у сумі 1034,05 грн, винесену ГУ ДФС у Житомирській області, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області №142799-50 від 06.06.2019 про стягнення суми податкового боргу з ОСОБА_1 у розмірі 1034,05 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 9 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко