Рішення № 84822509, 09.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. справа № 300/1563/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного кадастрового реєстратора Джоголу Романа Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019 та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.07.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та прийняти рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що після отримання всіх необхідних погоджень проекту землеустрою, через центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ, позивач подав заяву про державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, долучивши до заяви оригінал погодженої документації із землеустрою та диск з документацією із землеустрою у формі електронного документа. В результаті розгляду даної заяви позивач отримав оскаржуване рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для відмови було вказано невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру. Позивач вважає вказані в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру необґрунтованими. Зазначає, що подана позивачем документація із землеустрою відповідає вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" і Порядку ведення Державного земельного кадастру. При цьому, кадастровий реєстратор не може підміняти органи які уповноважені надавати висновок про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства при його погодженні.

Ухвалою від 24.07.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 10.09.2019 суд залучив до участі в справі Державного кадастрового реєстратора Джоголу Романа Васильовича, як другого відповідача.

13.08.2019 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та 26.09.2019 Державний кадастровий реєстратор Джогола Р.В., подали відзиви на позовну заяву (а.с.33-38, 130-132). Відповідно до відзивів відповідачі не погодилися із доводами, наведеними у позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень відповідачі зазначили, що надаючи відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Державний кадастровий реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051. Просили суд відмовити у задоволенні позову.

28.08.2019 позивач подав відповідь на відзив (а.с.66-70), відповідно до якої позивач не погоджується з наведеними у відзиві запереченнями відповідача. Позивач просить відхилити заперечення відповідача, мотивуючи тим, що у кадастрового реєстратора були відсутні законні підстави для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. Разом з тим, не було жодних перешкод для державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідачі правом на подання заперечень щодо наведених позивачем пояснень у відповіді на відзив, в строк, встановлений судом, не скористалися.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

01.06.2016 позивач подав до Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська заяву на ім`я міського голови м. Івано-Франківська Марцінківа Р.Р. , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею до 0,05 га. з доданими графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.84-87).

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр "Інформ-ініціатива" (виконавець) 28.07.2016 укладено договір №13-07/16, відповідно до умов якого, ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр "Інформ-ініціатива" виготовило Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_3 ) (а.с.76-83, 89).

Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради 27.09.2016 видано висновок №Б/2175 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в мікрорайоні АДРЕСА_1 площею 0,0439 га. (а.с.115).

Відповідно до висновку №4722/82-19 від 13.06.2019 Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області погоджено вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.117).

За результатом розгляду заяви позивача від 02.07.2019 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, разом з доданими до неї документами, відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019 (а.с.12, 13). Підставою для відмови зазначено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: долучити викопіювання з кадастрової карти відповідно до вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051; долучити в повному обсязі паспортні дані громадянина (стаття118 Земельного кодексу України, стаття 5 Закону України "Громадянство України", пункт 8 Положення про паспорт громадянина України); матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування долучити в повному обсязі (вихідні дані, посвідчення про реєстрацію); акт прийому передачі межових знаків привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376; узгодити суміжників та допогодити (землі міської ради та землі приватної власності).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Статтею 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку, має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру та самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частини 1, 2, 5, 6).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Пунктами 107, 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій"; 3) електронний документ.

Пунктом 15 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 визначено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій" та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно з пунктом 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку, якою визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр". Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку, відповідно до якої, державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; даним документації із землеустрою та оцінки земель.

За результатами перевірки державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 70 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Як встановлено, за результатом розгляду заяви позивача від 02.07.2019 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, разом з доданими до неї документами, відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019 (а.с.12, 13). Підставою для відмови зазначено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру та запропоновано: 1). долучити викопіювання з кадастрової карти відповідно до вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051; 2). долучити в повному обсязі паспортні дані громадянина (стаття 118 Земельного кодексу України, стаття 5 Закону України "Громадянство України", пункт 8 Положення про паспорт громадянина України). 3). матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування долучити в повному обсязі (вихідні дані, посвідчення про реєстрацію). 4). акт прийому передачі межових знаків привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, узгодити суміжників та допогодити (землі міської ради та землі приватної власності).

Щодо зазначення відповідачем у оскаржуваному рішенні про необхідність долучення викопіювання з кадастрової карти відповідно до вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051, суд встановив наступне.

Відповідачі свої доводи аргументують тим, що перевіряючи подану документацію із землеустрою, Державним кадастровим реєстратором виявлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу не відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", згідно з якою, частиною проекту землеустрою є викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки). Натомість зі змісту проекту землеустрою, такий пункт відсутній, а долучені графічні матеріали на основі детального плану території, не є викопіюванням з кадастрової карти та не дають можливості ідентифікувати місце знаходження земельної ділянки.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, включають викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Отже, відповідно до встановленого статтею 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або викопіювання з кадастрової карти (плану), або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Суд зазначає, що графічний матеріал на основі детального плану території, в якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки є іншим графічним матеріалом, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки при формуванні земельної ділянки.

Отже, відповідач безпідставно зазначив у оскаржуваному рішенні про необхідність долучення позивачем викопіювання з кадастрової карти, при наявності у складі розробленого проекту землеустрою графічного матеріалу на основі детального плану території, в якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, який є іншим графічним матеріалом в розумінні статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Однак, слід зазначити, що вказана обставина не є безумовною підставою визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що однією із підстав відмови слугувала відсутність серед доданих документів копії паспорта громадянина України заявника та було запропоновано долучити в повному обсязі паспортні дані громадянина (стаття 118 Земельного кодексу України, стаття 5 Закону України "Громадянство України", пункт 8 Положення про паспорт громадянина України). Відповідачі зазначають, що для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі Державному кадастровому реєстратору відповідно до статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пункту 110 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051, подається, зокрема, заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22 до вказаного Порядку. В сканованій копії проекту землеустрою відсутні копії паспортних даних в повному обсязі та копії ідентифікаційного коду громадянина, при цьому, дана копія проекту землеустрою при реєстрації земельної ділянки залишається в Національній кадастровій системі, тому паспортні дані повинні бути долучені в повному обсязі.

Крім цього, відповідачі зазначають, що вказане унеможливлює перевірку вимог, передбачених частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України, якою передбачено здійснення передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, один раз по кожному виду використання, та статті 118 Земельного кодексу України щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України.

Як зазначено вище відповідно до пункту 110 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій"; 3) електронний документ.

Згідно форми за додатком 22 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051 до заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу; копія документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи; копія документа про присвоєння податкового номера; документація із землеустрою; електронний документ.

Відповідно до пункту 67 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051 документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

За результатами перевірки державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку, серед іншого, в разі подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Позивач не довів факту долучення до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки копії документа, що посвідчує особу.

Таким чином, оскільки, формою за додатком 22 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051 встановлено необхідність долучення до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки копії документу, що посвідчує особу, при цьому, позивачем не долучено такого документу, то відповідач обґрунтовано, з дотриманням вимог пункту 110 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051, яким встановлено, подання вказаної заяви за формою згідно з додатком 22, в оскарженому рішенні вказав на такий недолік та необхідність долучити позивачу в повному обсязі паспортні дані громадянина.

Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні про необхідність долучення позивачем в повному обсязі матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (вихідні дані, посвідчення про реєстрацію), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт.

Крім того, має також містити: технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2) (пункт 2.8.)

Пунктом 1.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено, що виконавець це - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру№1051 від 17.10.2012, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать, зокрема, проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.

Згідно з пунктом 7 Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075 виконання топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС, обробка результатів вимірювань, отриманих за допомогою апаратури апаратури супутникових радіонавігаційних систем (надалі - СРНС), здійснюється юридичними та фізичними особами, що мають необхідне технічне і технологічне забезпечення та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, відповідальний за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, дотримання технічних вимог до них, норм та правил їх виконання, за наявності Реєстраційного посвідчення (свідоцтва) установленого зразка.

Дослідивши реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів (сайт: http://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/) доступ до якого є вільним у мережі Інтернет, суд встановив, що термін дії кваліфікаційного сертифікату геодезиста ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр "Інформ-Ініціатива" закінчився.

Відтак, не встановлено наявності у ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр "Інформ-Ініціатива" сертифікатів інженера-геодезиста, які надають йому право на виконання топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС, обробку результатів вимірюванння отриманих за допомогою апаратури СРНС.

Отже, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не відповідають вимогам пункту 7 Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим Законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту (частина 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність").

Однак, проект землеустрою розроблений у 2018 році, повірка засобів вимірювання, здійснювалась в 2016 році, при цьому Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №2042 від 10.05.2016 чинне до 10.05.2017 (а.с.81), що свідчить про невідповідність вимогам статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Крім цього, в проекті землеустрою не міститься інформація щодо системи координат, в якій здійснювалися обміри та розрахунки та про дотримання Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509.

За таких обставин, відповідач в оскаржуваному рішенні підставно зазначив про необхідність долучення позивачем в повному обсязі матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (вихідні дані, посвідчення про реєстрацію).

Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні на необхідність привести акт прийому передачі межових знаків у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, узгодити суміжників та допогодити (землі міської ради та землі приватної власності), суд встановив наступне.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, включають акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до частини першої, другої статті 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Тобто, на етапі визначення меж земельної ділянки передбачено її погодження з суміжними власниками та землекористувачами.

Пункт 3 Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, визначений додатком 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженого наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, фіксує наявність претензій щодо меж власниками/користувачами суміжних земельних ділянок. Таким чином, тільки на етапі здійснення кадастрової зйомки здійснюється погодження меж новосформованої земельної ділянки із власниками/користувачами суміжних земельних ділянок.

З урахуванням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації.

Суд зазначає, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність чи користування, оскільки формується нова земельна ділянка. При чому, попередні земельні ділянки також не були погоджені із суміжними землекористувачами.

Згідно матеріалів проекту землеустрою, суміжним землекористувачем є Івано-Франківська міська рада та незазначений власник суміжної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:004:0222, погодження меж земельної ділянки, що відводиться, в матеріалах документації відсутнє.

Отже, відповідач обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні про необхідність приведення акту прийому передачі межових знаків у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, узгодити суміжників та допогодити (землі міської ради та землі приватної власності).

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, наявність підстав для відмови у внесенні до відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки позивачем не додано до заяви усіх документів, необхідних для вчинення реєстраційної дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-2600753422019 від 15.07.2019, зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та прийняти рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код 39767437, вул. Сахарова, 34 А, м. Івано-Франківськ, 76014), Державного кадастрового реєстратора Джоголу Романа Васильовича (АДРЕСА_4) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.