Рішення № 84822459, 03.10.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/3708/19

2/221/936/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі: головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Андріївської селищної ради Волноваського району Донецької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Бахчовик» про визнання права у порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 17.05.2019р. звернулась до суду із позовом до Андріївської селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Бахчовик» (далі - ПрАТ «Бахчовик») про визнання права у порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.

Чоловік позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, останній був акціонером ВАТ «Бахчовик» (тепер - ПрАТ «Бахчовик») та був включений під №281 до списку осіб, які мали право на одержання земельної частки (паю) ВАТ «Бахчовик», що додавався до протоколу загальних зборів членів трудового колективу ВАТ «Бахчовик» від 30.10.2008р. На підставі наведеного, позивач вважає, що померлий ОСОБА_3 набув право на земельну частку (пай), розташовану на території Андріївської селищної ради Волноваського району Донецької області, площею 8,71 умовних кадастрових га. Себе позивач вважає спадкоємцем після смерті чоловіка, оскільки мешкала разом із ним на момент його смерті, та просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), розташовану на території Андріївської селищної ради Волноваського району Донецької області, площею 8,71 умовних кадастрових га.

Будучи належним чином сповіщеною про час та дату розгляду справи позивач ОСОБА_1 до зали суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача Андріївської селищної ради, будучи належним чином сповіщеним про час та дату розгляду справи до зали суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, відзив на позов не надав.

Представник третьої особи ПрАТ «Бахчовик» до будучи належним чином сповіщеним про час та дату розгляду справи до зали суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не надав.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною - ОСОБА_1 (а.с.7-9).

За даними відділу держкомзему у Тельманівському районі Донецької області від 26.05.2009 року за №357, ОСОБА_3 є включеним до списку членів ВАТ «Бахчовик», які мають право на одержання у власність земельної ділянки (паю) під № НОМЕР_2 , відповідно до протоколу №2 від 30.10.2008р. загальних зборів членів трудового колективу ВАТ «Бахчовик» на схемі поділу земель земельна ділянка під № НОМЕР_3 площею 8,71 га (а.с.10-15).

Постановою державного нотаріуса Бойківської державної нотаріальної контори від 24.01.2019р. позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку та неможливістю з`ясувати коло спадкоємців (а.с.16).

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 N 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В п. 11 Постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", Пленум Верховного Суду України висловив наступну правову позицію, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

16.05.2013 року ВССУ в Інформаційному листі N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у п. 3.5. було висловлено правову позицію з вирішення аналогічного питання, відповідно до якого, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Оскільки у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено, суд вважає, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Також, відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишились членами зазначеного підприємства, кооперативу товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Померлий ОСОБА_3 був включений до списку членів ВАТ «Бахчовик», які мають право на одержання у власність земельної ділянки (паю) під № НОМЕР_2 , однак, він не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай), тому у його спадкоємців не виникло права на цю спадщину, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. 13,81,263 ЦПК України,ст..ст. 267 , 368 ЦК України, ст.392,1218 України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення.

Суддя: Н.В.Писанець