Ухвала суду № 84821255, 09.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

09 жовтня 2019 р.Справа №160/9698/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни до Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 Андрєєва Ганна Олегівна звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни було залишено без руху із встановленим строком для усунення недоліків позовної заяви.

08.10.2019 до суду від державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2019.

08.10.2019 до суду від державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію п. 1 Наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що дія оскаржуваного Наказу фактично заподіює шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення. Для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а розгляд заявлених позивачем позовних вимог в даній адміністративній справі взагалі втратить будь-який сенс. Невжиття саме виду забезпечення у вигляді зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019, як індивідуального акту, вже має несприятливі наслідки для позивача, оскільки значною мірою впливає на його професійну репутацію та позбавляє його засобів до існування. Окрім того, на матеріальному утриманні у позивача перебувають члени його родини, а саме: батьки позивача та молодший рідний брат.

За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5 щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено про тимчасове заблокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Враховуючи наведену норму, позивач не може займатись іншою оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Шляхом прийняття відповідачем оскаржуваного Наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність як приватного нотаріуса пов`язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивача позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності.

Станом на сьогодні оскаржуваний наказ є діючим, а відтак позивач не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом її доходу. При цьому, суд звертає увагу, що на утриманні позивача перебувають її батьки та рідний брат.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У даній адміністративній справі позивачем оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, якими позивачу заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неможливість позивачем здійснювати свою професійну діяльність призведе до порушення конституційного права на працю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дія оскаржуваного Наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Оскільки, правомірність оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, проте оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Також, вживаючи заходи забезпечення адміністративного позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією № R (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 28.09.1977 року, термін «адміністративний акт» означає будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

Додатково суд зазначає, що зупинення дії оскаржуваного наказу, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить гарантоване Конституцією України право позивача на працю та отримання нею доходу від професійної діяльності.

Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни до Міністерства юстиції України- задовольнити.

Зупинити дію п. 1 Наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: Міністерство юстиції України; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622; адреса: 01001, м.Київ, вул.Городецького, буд. 13.

Строк пред`явлення до виконання: до 09 жовтня 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко