Рішення № 84821195, 04.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2019 р. справа № 120/2214/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Чайки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

в с т а н о в и в :

09.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В своєму позові ОСОБА_1 зазначав, що він здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) та взятий на облік в органах державної фіскальної служби 29.03.2010 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків Форми 4-ОПП.

24 квітня 2019 року ним було отримано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 квітня 2019 року № Ф-5815-17, згідно якої повідомлялось про існування, станом на 31 березня 2019 року, заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 7761,60 грн.

Позивачем оскаржена вказана вимога в порядку адміністративного оскарження до ДФС України. Рішенням Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Державної фіскальної служби України № 25862/6/99-99-11-05-02-25 від 05.06.2019 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Непогодження з такою вимогою стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5815-17 від 17.04.2019 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що в супереч вимогам ст. 9 Закону України № 2464, відповідачем без проведення перевірки та, відповідно акту перевірки, було сформовано оскаржувану вимогу.

Також, зазначав, що в 2017 році, відповідно до положень Закону № 2464, обов`язок сплати ЄСВ за звітний період 2017 року у платника виникав з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року. В той же час, з 01.01.2018 року набули чинності зміни до Закону № 2464 в цій частині, згідно яких платники ЄСВ зобов`язані подавати декларацію з ЄСВ до першого травня року, що настає за звітним роком, а сплачувати ЄСВ поквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. На переконання позивача, оскільки "Прикінцевими і перехідними положеннями" Закону № 2148-VIII, питання поширення обов`язку сплати ЄСВ за 2017 рік не врегульовано, в нього відсутній обов`язок по сплаті ЄСВ за 2017 рік.

Окремою підставою, що свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги, позивач зазначив про порушення п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №449, в частині дотримання граничних термінів її формування.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року, встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ст. 161 КАС України, її залишено без руху, надавши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання на 04.09.2019 року.

20.08.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 43028), у якому заперечили щодо позовних вимог. Вказали, що відповідно до реєстраційних даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 має ознаку ОПФ - « 94» - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Виходячи із вищезазначеного, позивачу нараховано єдиний внесок у 2018 році за 2017 рік, за І квартал 2018 р., II квартал 2018 р., III квартал 2018 р., IV квартал 2018 р. (період нарахувань, що відповідають оскаржуваної вимоги) по термінах сплати: 19.04.2018 р. - 2457,18 грн.; 02.05.2018 р. - 8448 грн.; 19.07.2018 р. - 2457,18 грн.; 19.10.2018 р. - 2457,18 грн.; 21.01.2019 р. - 2457,18 грн.

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.03.2019 року борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску щодо ОСОБА_1 становив 7761,60 грн., який виник внаслідок несплати поточних нарахувань. На підставі п. 3 Розділу VI Інструкції №449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З урахуванням вищезазначеного, в зв`язку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати ЄСВ, вимога про її сплату є правомірною, а тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, в задоволенні заяви представника відповідача про замінну первинного відповідача його правонаступником, відмовлено.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстрований 29.03.2010 року та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Вінницькі області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю

Згідно з даними облікової картки 71040000 ОСОБА_1 за період з 31.12.2017 року по 31.07.2019 року, судом встановлено, що станом на 31.12.2017 року у позивача існувала переплата в сумі 686,40 грн., 19.04.2018 року відбулось нарахування ЄСВ в сумі 2457,18 грн., 2.05.2019 року нараховано до сплати 8448 грн.; 19.07.2018 року нараховано до сплати 2457,18 грн.; 19.10.2018 року нараховано до сплати 2457,18 грн.; недоїмка на початок 2019 року становила 7761,60 грн.; 21.01.2019 року нараховано до сплати 2457,18 грн.

Відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи та відповідають відомостям облікової картки 71040000 ОСОБА_1 встановлено, що 19.04.2018 позивачем здійснено оплату в рахунок сплати ЄСВ 2457,18 грн.; 20.07.2018 року - 2457,18 грн.; 19.10.2018 року - 2457,18 грн.; 21.01.2019 року - 2457,18 грн..

17.04.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5815-17, яким позивачу доведено про існування суми боргу, що складається з недоїмки 7761,60 грн.

Згідно пояснень представника відповідача та матеріалів справи, судом встановлено, що недоїмка виникла в наслідок несплати ОСОБА_1 ЄВС за період 2017 року, облікованої в картці платника 02.05.2018 року в сумі 8448 грн., з урахуванням існуючої переплати станом на початок 2018 року в сумі 686,40 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-V1 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) може формуватись в тому числі і на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Як вже було встановлено судом, недоїмка, визначена в оскаржувані вимозі, виникла в зв`язку із несплатою позивачем суми ЄСВ за 2017 рік. В той же час, будь-яких перевірок щодо порядку та строків сплати сум ЄСВ відповідачем не проводилось, таким чином формування вимоги відбулось відповідно до даних облікової картки платника податків.

Разом з тим, відповідно до положень абз. 7,9 п. 3 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що у випадках, передбачених абзацами третім (якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску) та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

У відповідно до частини 2 статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є законним та обґрунтованим, якщо воно відповідає наступним критеріям його прийняття: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи, а саме періоду виникнення заборгованості з ЄСВ та дати прийняття (надсилання (вручення) оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), остання не відповідає вищенаведеним критеріям, оскільки вона прийнята за межами граничних строків, встановлених Розділом VI Інструкції № 449.

За таких обставин, відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 квітня 2019 року № Ф-5815-17, тобто без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно, суд критично ставить до посилання позивача, що внесенні зміни Законом № 2148-VІІ в статтю 9 Закону № 2464 звільняли його від обов`язку сплати ЄСВ за 2017 рік, оскільки вказані зміни підлягали застосуванню та змінювали виключно порядок та строки нарахування та сплати ЄСВ починаючи з 2018 року, в той же час, обов`язок сплати внеску за 2017 рік до 1 травня 2018 року залишився незмінним.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Між тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження підстав та причин виникнення недоїмки.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф5815-17 від 17.04.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165) в сумі 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 16.09.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович