Рішення № 84821078, 06.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/6218/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0025685250 від 30 травня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 11.05.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області було подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2019 року, згідно з яким нараховано єдиного внеску у розмірі 638 867,11 грн. Позивачем в установлені законодавством строки було сплачено єдиний внесок у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. В подальшому позивачем було виявлено, що сплачений єдиний внесок був помилково перерахований на інший рахунок. На думку позивача, така помилка не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, а тому, це не є підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску, а відтак, і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

29 липня 2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачем самостійно нараховані суми єдиного внеску за квітень 2019 року у розмірі 638 867,11 грн. зі строком сплати до 20.05.2019 року. У зв`язку з порушенням строків сплати єдиного внеску контролюючим органом на підставі рішення від 30.05.2019 року №0025685250 було застосовано до платника податків штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску. Вважають, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено правомірно і підстави для його скасування. відсутні.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» зареєстроване у якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

11 травня 2019 року позивачем до територіального органу доходів і зборів подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2019 року, в якому визначено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 638 867,11 грн. зі строком сплати до 20.05.2019 року.

Нараховану суму єдиного внеску за квітень 2019 року позивачем перераховано на рахунок № НОМЕР_1 із призначенням платежу: *; 71010000; 30548889; Єдиний внесок, нараховано роботодавцями на суму з/плати (22%) за квітень місяць 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 4796 від 03.05.2019 року у розмірі 35 000 грн., №4813 від 06.05. 2019 року у розмірі 200 000 грн., №4832 від 08.05.2019 року у розмірі 200 000 грн., №4862 від 14.05.2019 року у розмірі 204 000 грн.

Загальна сума єдиного внеску, що була перерахована до бюджету, складає 639 000,00 грн.

30 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0025685250 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 122 388,45 грн. та пеню у розмірі 1223,88 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи(надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI закріплено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону України №2464-VI, разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, за приписами частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина десята статті 9 Закону №2464-VI).

У відповідності до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).

Частиною 10 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

В силу приписів частини 13 статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, застосовується у разі, якщо платник податків протягом строків, визначених цим Законом, не сплачує єдиний внесок, сума якого є узгодженою та строк сплати якого настав.

Тобто, законодавцем встановлений критерій для настання юридичної відповідальності за порушення - це несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску. Крім того, таким платником повинна була бути допущена протиправна бездіяльність і така бездіяльність повинна була бути допущенна у строки, що встановлені для сплати єдиного внеску за відповідні періоди.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у строк, встановлений статтею 9 Закону №2464-VI здійснено сплату єдиного внеску, проте помилково зазначено рахунок отримувача коштів №НОМЕР_1 замість рахунку № НОМЕР_2 .

Разом, з тим, всі реквізити для зарахування єдиного внеску за виключенням рахунку отримувача вказані вірно. Крім того, вірно вказано код бюджетної класифікації - 71010000, який присвоєний для платежів: «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності.».

Правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 01 серпня 2018 року у справі №813/2487/17 (№К/9901/4079/17).

Відтак, допущення помилки під час сплати єдиного внеску в строк, встановлений статтею 9 Закону №2464-VI не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату чи несвоєчасну сплату необхідної суми єдиного внеску у визначений цим Законом строк, а тому, не може бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI.

Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску сплачено у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням рахунку отримувача коштів у платіжних дорученнях.

За таких обставин, платник не вважається таким, що пропустив строк сплати узгодженого зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а тому, застосування штрафних санкцій та нарахування пені, визначені в оскаржуваному рішенні, є протиправним.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» (49005, місто Дніпро, Лоцманський узвіз, будинок 8, код ЄДРПОУ 30548889) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0025685250 від 30 травня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» судові витрати у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева