Рішення № 84821070, 19.08.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/3376/19

провадження № 2/570/1190/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

покликаючись на невиконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті боргу за надані послуги, позивач у поданій до суду 12 липня 2019 року позовній заяві просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 22 062 грн. 47 коп.

У поданій заяві позивач позов підтримує.

Відповідач у поданій заяві позов визнає, згідна сплачувати двічі на місяць по півтори тисячі гривень.

Сторін відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. У поданих до суду заявах просять справу слухати у їх відсутність. Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Встановлено, що ОСОБА_1 надавалися послуги з газопостачання по АДРЕСА_1 .

Станом на 11 липня 2019 року заборгованість становить:

- 15 830 грн. 60 коп. - за надані послуги з газопостачання;

- 4 994 грн. 21 коп. - інфляційні нарахування;

- 1 237 грн. 66 коп. - 3 % річних.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», "Про ринок природного газу".

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із положеннями ст.638, ч.1, 3 ст.639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст.322 ЦК України власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.19 якого передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ст.20 передбачає обов`язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону України обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 газопостачальне підприємство зобов`язується безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного газу; споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожитий природній газ і користуватися послугами згідно з законодавством.

П.17 Правил зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року № 74 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання таким, що втратив чинність, Порядку встановлення роздрібних цін на природній газ для населення» передбачено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 01 число місяця, що настає за розрахунковим, та зазначаються споживачем у платіжних документах. Газопостачальне та газорозподільне підприємства мають право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Постачання природного газу позивачем відповідачу здійснюється на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831. Умови цього договору є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) та Перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам. Згідно із Переліком, постачальником природного газу на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Рівнегаз» є ТОВ «Рівнегаз збут».

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язок).

Згода відповідача про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу згідно акту перевірки стану пломб газового лічильника від 18 грудня 2017 року, в якому зафіксований показник лічильника газу споживача та частковою оплатою поставленого природного газу.

Із матеріалів справи вбачається і визнається сторонами, що письмовий договір про надання послуг між сторонами не укладався. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить положень про те, що недотримання письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг тягне за собою недійсність відносин щодо фактичного надання таких послуг та звільняє споживача від їх оплати.

На думку суду, фактичне виконання сторонами умов договору свідчить про наявність між ними договірних відносин. Фактично укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені, договір ними виконувався, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до позивача з приводу його умов відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідач зобов"язання належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови фактичного договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов"язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до боржника позову про стягнення боргу за договором і визначив борг на відповідну дату.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості, що являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким договором.

Так, ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України передбачають, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах діє принцип презумпції винуватості боржника. Оскільки відповідач не спростував належними і переконливими доказами відсутності своєї вини у виникненні спірної заборгованості, тому його доводи про відсутність боргу є необґрунтованими. Розрахунок тарифу правомірно визначений позивачем згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України, від 03 березня 2015 року № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» у розмірі 6.958 грн за 1 куб. м, оскільки саме після набрання законної сили цією постановою було зафіксовано об`єм спожитого газу за лічильником.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки внаслідок споживання відповідачем природного газу і часткової оплати послуг утворилася заборгованість, яка підлягала стягненню зі споживача на користь виконавця. Відповідачем проводиться оплата природного газу не в повному обсязі, чим порушуються вимоги Правил та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені і документально підтвердженні судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнегаз збут" 22 062 грн. 47 коп. за надані послуги з газопостачання та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ТОВ "Рівнегаз збут", вул.Івана Вишенського, 4, м.Рівне, 33027

для стягнення сум боргу: рах.№ НОМЕР_1 філія Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк" МФО 333368 ЄДРПОУ: 39589441

для стягнення судових витрат: п/р НОМЕР_3 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647, ЄДРПОУ: 39589441.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Кушнір Н.В.