Рішення № 84819083, 07.10.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/872/19

Провадження № 2-933/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

за участю прокурора Тарасенко А.С.,

представника ДП «Київське лісове господарство» Дранчука І.Я.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянка із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

0603.2019 прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням від 17.05.2006 року Обухівської районної державної адміністрацією, в порушення діючого земельного законодавства, з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» було вилучено земельну ділянку лісогосподарського призначення площею1,5000 га, змінено цільове призначення та передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 В зв`язку з порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок лісового фонду, прокурор просить позов задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним рішення, державний акт та витребувати у відповідача земельну ділянку.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник ДП «Київське лісове господарство» позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказав, що з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» було незаконно вилучено земельну ділянку лісогосподарського призначення площею1,5000 га, змінено цільове призначення та передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, вказав, що подавав документи на отримання земельної ділянки, проте, в подальшому коли дізнався, що земельна ділянка належить до земель лісового фонду, написав заяву про відмову від даної земельної ділянки. Будь-якої діяльності на дані земельній ділянці не вів.

Представник Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації, будучи належним чином повідомлена в судове засідання не завилась, заяв чи клопотань до суду надала.

Суд, вислухавши прокурора, представника позивача, відповідача, дослідивши докази, подані сторонами, повно і всебічно оцінивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до розпорядження Обухівської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 15-тим громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради» від 17.05.2006 № 335 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 15 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки в межах території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, у тому числі громадянину ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 1,5000 га.

У подальшому, управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації 15 громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в тому числі і ОСОБА_1 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:10:025:0030 площею 1,5000 га.

Державний акт на право власності не земельну ділянку видано ОСОБА_1 03.08.2006, серія АГ №193867 та зареєстровано за № 2169.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 26.03.2018 № 188, повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:10:025:0030, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відносяться до лісів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділ 1 кварталу 109 вказаного лісництва.

Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 17.12.2018 № 02-02/1002 земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:10:025:0030 розташована на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва у кварталі 109, виділа 1,3 (2003, 2014 роки) та становлять єдиний масив лісових насаджень. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Відповідно до проектів організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, ДП «Київське лісове господарство» 2015, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Козинського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» (лісовпорядкування 2003 року) та планом лісонасаджень Козинського лісництва виробничої частини ДП «Київське лісове господарство» (лісовпорядкування 2014 року) визначено віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка якій в подальшому, присвоєно кадастровий номер 3223187700:10:025:0030 знаходиться в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», та із земель лісового фонду не вилучалась, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

А отже, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 15-тим громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 31 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб, земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні: ріллю; багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб; ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб; земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335 передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,5000 га, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме виділи 1, 3 кварталу 109 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» без вилучення їх з держлісфонду. Однак рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу не приймались.

Вказане свідчить про те, що Обухівська районна державна адміністрація без вилучення передала у приватну власність спірну земельні ділянку для особистого селянського господарства, що свідчить про перевищення районною адміністрацією передбачених законом повноважень.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Так, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Однак, відповідно до інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 12.12.2018 № 04-48/2846, погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки Управлінням не надавалось.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2016 за № 335 прийняті всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, за відсутності погодження зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335 змінено цільове призначення земельної ділянки держлісфонду з порушенням вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 прийнято всупереч ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню недійсним.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки зазначене рішення суперечать вимогам закону, тому отримання у приватну власність земельної ділянки підлягає поверненню належному власнику.

Оспорюваними рішеннями порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

А за змістом ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Наведене вище свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Зважаючи на те, що відповідачем право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335, державного акту на право власності від 03.08.2006 серії АГ № 193867 та витребування земельної ділянки з незаконного володіння на користь держави.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 здійснював дії щодо досудового вирішення спору, в судовому засіданні позов визнав, судом не встановлено порушення в його діях, суд вважає за можливе здійснити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 500 грн., а з Обухівської районної державної адміністрації Київської області у розмірі 5263 грн.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст. ст. 8, 9,14,16,49,57 Лісового Кодексу України, ст.ст. 3,12,20,21,125,126,149 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16,317,319,321 Цивільного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянка із незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 335 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 15-ти громадянами для ведення особистого селянського господарства в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,5000 га для особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності серії АГ №193867 від 03.08.2006 на земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий номер 3223187700:10:025:0030 для ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_1 .

Витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий номер 3223187700:10:025:0030 на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути користь прокуратури Київської області судові витрати з Обухівської районної державної адміністрації Київської області у розмірі 5263 грн., з ОСОБА_1 на розмірі 500 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2019

Суддя О.Б. Тиханський