Рішення № 84817077, 02.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа № 922/1641/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватної агрофірми "Агроінвест", с. Попове, Великобагачанський р.-н, Полтавська обл. Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК-Харків", м. Харків про стягнення 1575000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Буряк Д.М. (договір про надання юридичних послуг б/н від 21.01.2019);

відповідача - Уваров В.М. (договір про надання правової допомоги б/н від 12.08.2019);

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма "Агроінвест", с. Попове, Великобагачанський р.-н, Полтавська обл. (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК-Харків" (далі за текстом - відповідач) 1575000,00 грн. грошових коштів, та покласти на відповідача 23625,00 грн. витрат з оплати судового збору та 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем свої зобов`язань за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 щодо експедирування вантажу за заявкою № 1 від 01.11.2018 на виконання умов якоих позивачем була сплачена передоплата.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2019 у справі № 922/1641/19 зазначену позовну заяву залишено без руху.

Позивач звернувся до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14195 від 10.06.2019).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1641/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.07.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаїв (далі за текстом –третя особа).

Протокольними ухвалами від 10.07.2019, від 22.07.2019, від 19.08.2019 підготовче судове засідання відкладалось.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2019 строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 днів.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження третя особа надіслала на адресу суду пояснення (вх. № 19449 від 13.08.2019), в яких вважає що позовна заява має бути задоволена.

По суті спору третя особа пояснила, що нею та позивачем було укладено договір складського зберігання № 3Б-413-18 від 01.11.2018. В листопаді 2018 року позивач звернувся з листом № 366 від 13.11.2018 (вх. №128/127/1-18 від 13.11.2018) до філії «Глобінська» ТОВ СП "Нібулон" з проханням відвантажити зерно кукурудзи згідно з договором складського зберігання № 3Б-413-18 від 01.11.2018 в обсязі 3500 тон з Глобінської філії ТОВ СП "Нібулон", з яких 1769,600 т. вже в наявності на елеваторі «Глобіно», а 1730,400 т. перевантажувати з машин на елеватор, з елеватора на вагони. Проте вагони для навантаження поставлено не було. Після цього в листопаді 2018 року позивач вдруге звернувся до філії «Глобінська» ТОВ СП "Нібулон" з листом № 371 від 16.11.2018 (вх. № 134/127/1-18 від 16.11.2018) з проханням провести з 16.11.2018 відвантаження залізничним транспортом зерна кукурудзи власності позивача у кількості 3384,840 т. Однак, вагони знову не було поставлено.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 20632 від 29.01.2019) в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема вказує, що відповідно до наданої позивачем заявки № 1 від 01.11.2018 до договору, відповідач повинен був надати 54 вагона для перевезення вантажу (кукурудза, 3500 т.), вказані вагони необхідно було надати на ст. Глобино ЮЖД (427609) місце відвантаження - Глобинська філія ТОВ СП «Нібулон». 09.11.2018 позивачем було сплачено відповідачу за організацію транспортно-експедиційних послуг 1575000 грн. Відповідач зазначає, що між ним та ПАТ «Українська залізниця» існує договір № 10645/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 про надання послуг на виконання якого в т.ч. щодо виконання договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 відповідачем на користь ПАТ «Українська залізниця» сплачувалися грошові кошти; що з метою виконання умов договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 відповідачем неодноразово замовлялося в ПАТ «Українська залізниця» обумовлену з позивачем кількість вагонів, та неодноразово подавалися замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12, проте вони не були підтверджені ні відвантажувачем - Глобинською філією ТОВ СП «Нібулон». Відповідач зазначає, що в подальшому позивачем також була надано іншу заявку на організацію перевезення вантажу № 1 від 21.12.2018 згідно з якою відповідач повинен був надати 54 вагона для перевезення вантажу (кукурудза, 3500 т.) вказані вагони необхідно було надати на ст. Глобино ЮЖД (427609) місце відвантаження – ТОВ ТЗК «Інгулецька». Для виконання умов договору відповідачем замовлялися у ПАТ «Українська залізниця» обумовлену з позивачем кількість вагонів, та неодноразово подавалися замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12, проте вони не були підтверджені ні відвантажувачем - ТОВ ТЗК «Інгулецька». Також відповідач зазначає, що відповідно до листа №29 від 19.11.2018 він повідомляв позивача що у зв`язку з введенням в дію конвенції № ЦЦО/112 від 15.11.2018 на заборону відправлення вагонів (зерновози) прямуванням на станцію Миколаїв Вантажний (415207), на зараз не є можливим здійснити відвантаження зерна кукурудзи; що відповідачем повернуто позивачу відповідно до листа № 95 від 20.03.2019 грошові кошт сумі 127500 грн. раніше сплачені в якості передоплати за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2019.

Протокольною ухвалою від 23.09.2019 розгляд справи по суті відкладено на 02.10.2019.

На судове засідання 02.10.2019 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання 02.10.2019 свого уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття суд не повідомила, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів для повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка на судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між третьою особою (Зерновий склад) та позивачем (Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна №ЗБ-413-18 від 01.11.2018 відповідно до умов якого Поклажодавець зобов`язується передати продукцію (далі Зерно), передбачену п.1.2 Договору, а Зерновий склад зобов`язується прийняти Зерно для надання послуг зі зберігання на умовах, визначених Договором. Місце надання послуг зі зберігання Зерна: Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 81, поштовий індекс 39000 (філія "Глобинська" ТОВ СП "Нібулон"); Зерно що передається на зберігання це Кукурудза у кількості 12000,00 тонн урожаю 2018 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 01.11.2018 між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як експедитором, укладено договір транспортного експедирування № 01/11-2018, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор за плату, за дорученням клієнта і за його рахунок, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньо українських, експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта і порожнього транспорту (далі – «вантажі клієнта») при їх перевезенні по території України та інших країн відповідно до Закону України «Про транспортно-екпедиторську діяльність» від 01.07.2004, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил угоди про міжнародне вантажне сполучення, міжурядових та прикордонних угод і національного транспортного права країни, по території якої здійснюється перевезення (п. 1.1 договору).

Згідно з вимогами п.п. 2.1.10, 2.2.1 договору договір транспортного експедирування, перелік послуг, що надаються експедитором, конкретизуються і визначаються в додатках (заявках та/або Протоколах погодження договірної ціни) до цього договору. Надсилати заявки на перевезення, відвантаження та переадресування вантажів клієнт зобов`язаний за 5 робочих днів до початку перевезення (відвантаження, переадресування) або прибуття вагонів на станцію переадресування.

Згідно з п. 3.3 договору договір транспортного експедирування, клієнт здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% (сто відсоткову) попередню оплату вартості перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості митно-брокерських послуг, або за інших погоджених сторонами в установленому цим договором порядку послуг на підставі рахунків експедитора, не менш, ніж за 5 (п`ять) банківських днів до дати початку перевезення, якщо інше не обумовлено у заявці. Попередня оплата вважається здійсненою належним чином в день надходження коштів на банківський рахунок експедитора в повному обсязі.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.1.1 договору договір транспортного експедирування, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань. Сторони мають право відмовитись від договору в порядку ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі письмового попередження другої сторони не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами на виконання умов договору договір транспортного експедирування складено та підписано заявку № 1 від 01.11.2018 (т. с. 1, а. с. 34), згідно з якою замовив послуги з експедирування на наступних умовах:

Найменування вантажу: кукурудза;

Загальна кількість вантажу: 3500 тон;

Кількість і тип рухомого складу (вагонів): 54;

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування грн../т: 450 грн.;

Умови та строки подачі вагонів під завантаження: подача 10.11.2018, розвантаження 15.11.2018;

Станція відвантаження: Глобинська філія ТОВ СП «Нібулон»

Станція і залізниця призначення: Миколаїв-Вантажний, Одеської залізниці;

Найменування вантажоодержувача: ТОВ СП «Нібулон»;

Як свідчать матеріали справи, з метою оплати послуг за договором транспортного експедирування відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 216 від 02.11.2018 на суму 1575000 грн.

Платіжним дорученням № 3069 від 09.11.2018 позивачем перерахував на користь відповідача 1575000 грн. вартості транспортно-експедиційних послуг.

З метою фактичного надання позивачем послуг згідно з заявкою № 1 від 01.11.2018 позивач звернувся з листом до філії "Глобинська" ТОВ СП "Нібулон" № 366 від 13.11.2018 року (вх. №128/127/1-18 від 13.11.2018 року) з проханням відвантажити зерно кукурудзи, відповідно до договору складського зберігання № ЗБ-413-18 від 01.11.2018 року в обсязі 3 500 тон з Глобинської філії ТОВ СП "Нібулон", з яких 1769,600 т. вже в наявності на елеваторі Глобино, а 1730,400 т. перевантажувати з машин на елеватор, з елеватора на вагони.

В подальшому, позивач вдруге звернувся до філії "Глобинська" ТОВ СП "Нібулон" з листом № 371 від 16.11.2018 року (вх. №134/127/1-18 від 16.11.2018 року) з проханням провести з 16.11.2018 року відвантаження залізничним транспортом зерна кукурудзи власності позивача у кількості 3 384,840 т, яке зберігається за договором складського зберігання №ЗБ-413-18 від 01.11.2018 року з Глобинської філії ТОВ СП "Нібулон".

Проте, вагони на відвантаження позивачем поставлено не було, послуги згідно з заявкою № 1 від 01.11.2018 не були надані.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом № 29 від 19.11.2018 (т. 2 а.с. 60) в якому повідомив, що у зв`язку з введенням в дію конвенції № ЦЦО/112 від 15.11.2018 про заборону на відправлення вагонів (зерновозів) прямуванням на станцію Миколаїв Вантажний, на зараз не є можливим здійснення відвантаження зерна кукурудзи; що подача вагонів (зерновозів) на станцію Глобино буде можливо тільки після зняття конвенції по станції Миколаїв Вантажний.

В зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 20.11.2018 № 377 (т. 1 а.с. 37-38) в якій вимагав від відповідача з моменту отримання даної претензії договір № 01/11-2018 від 01.11.2018 вважати припиненим та повернути грошові кошти в сумі 1575000 грн.

У відповідь, відповідач направив на адресу позивача лист № 33 від 11.12.2018 (т. 1 а. с. 41) в якій зазначив, що на виконання умов договору та заявки № 1 від 01.11.2018 ним було здійснено поставку вагонів, але позивачем не було здійснено їх навантаження; що після визначення відповідачем витрат пов`язаних з поставкою вагонів та калькуляції штрафних санкцій позивача буде повідомлено про суму понесених витрат.

Позивач звернувся до третьої особи з листом № 393 від 11.12.2018 року в якому просив надати інформацію стосовно факту поставки чи не поставки вагонів для відвантаження зерна позивача з 10.11.2018 року.

Філія "Глобинська" ТОВ СП "Нібулон" листом № 216/127 від 12.12.2018 року повідомила позивача, що фактів поставки вагонів для відвантаження зерна позивача з 10.11.2018 року по час підготовки листа не було.

Листами від 06.12.2018 та 13.12.2018 (т. 2 а. с. 67-68) позивач також вимагав від відповідача повернення сплачених грошових коштів в сумі 1575000 грн.

Однак в подальшому, як свідчать матеріали справи, в рамках договору транспортного експедирування між позивачем та відповідачем узгоджено ще одну заявку за № 1 від 21.12.2018 (т. с. 2, а. с. 11), згідно з якою замовив послуги з експедирування на наступних умовах:

Найменування вантажу: кукурудза;

Загальна кількість вантажу: 3500 тон;

Кількість і тип рухомого складу (вагонів): 54;

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування грн../т: 450 грн.;

Умови та строки подачі вагонів під завантаження: подача з 03.01.2019 до 05.01.2019

Станція та залізниця відправлення: ст.. Глобино ЮЖД

Місце відвантаження: ТОВ ТЗК «Інгулецька»

Станція і залізниця призначення: Миколаїв-Вантажний;

Найменування вантажоодержувача: ТОВ «ДССК».

Проте, послуги згідно з заявкою № 1 від 21.12.2018 відповідачем також не були надані.

Разом з тим, як зазначає відповідач, ним вживалися заходи з метою виконання своїх зобов`язань за узгодженими в рамках договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 заявками № 1 від 01.11.2018 та № 1 від 21.12.2018.

Зокрема, відповідач вказує, що між ним та ПАТ «Українська залізниця» існує договір № 10645/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 про надання послуг і на виконання якого, в т.ч. щодо виконання договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018, відповідачем на користь ПАТ «Українська залізниця» сплачувалися грошові кошти. Відповідач вказує, що планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил планування перевезень вантажів та Порядку планування перевезень вантажів в системі АС МЕСПЛАН (розділ 7 Правил планування перевезень вантажів). При цьому введення в АС МЕСПЛАН місячних та додаткових замовлень на перевезення вантажів у межах України, наданих відправниками залізниці в порядку, визначеному Правилами забезпечується на рівні залізниць. Відповідач зазначає, що послуги з транспортного експедирування за заявками № 1 від 01.11.2018 та № 1 від 21.12.2018 щодо узгодження на відвантаження та прийом вантажу мали здійснюватися зі станцією відправника, станцією призначення, місцем відвантаження - Глобинська філія ТОВ СГІ «Нібулон», ТОВ ТЗ «Інгулецька», місцем розвантаження, у разі транспортування на експорт – з морськими та річковими портами, а у разі перевезення через порти іноземні держав - з залізничними адміністраціями цих держав.

Як вказує відповідач, з метою виконання заявки № 1 від 01.11.2018 щодо перевезення кукурудзи зі ст. Глобино ЮЖД (427609) до станції призначення Миколаїв-Вантажний, Одеська залізниця (415207), ним було подано замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12 від 02.11.2018 № 562924, № 562946, № 562963, форми ГУ-12 від 05.11.2018 № 564043, форми ГУ-12 від 11.11.2018 № 566959, проте вказані замовлення не були підтверджені місцем відвантаження - Глобинською філією ТОВ СП «Нібулон»

Відповідач також вказує, що з метою виконання заявки № 1 від 21.12.2018 щодо перевезення кукурудзи зі ст. Глобино ЮЖД (427609) до станції призначення Миколаїв-Вантажний, Одеська залізниця (415207), ним було подано замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12 від 20.12.2018 № 763775, форми ГУ-12 від 22.01.2019 № 911671, проте вказані замовлення не були підтверджені місцем відвантаження – ТОВ ТЗК «Інгулецька».

В судовому засіданні 02.10.2019 представник позивача пояснив, що в зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з надання послуги з перевезення зерна, які обумовлювалися сторонами в заявках № 1 від 01.11.2018 та № 1 від 21.12.2018, відповідні послуги за замовленням позивача виконано іншими його контрагентами, в зв`язку з чим, виконання зобов`язань відповідачем втратило для позивача інтерес в зв`язку з відсутністю такої потреби.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив на адресу відповідача лист № 95 від 20.03.2019 в якому повідомив власні банківські реквізити для повернення коштів.

Платіжними дорученнями № 7 від 20.03.2019, № 13 від 29.03.2019, № 23 від 16.04.2019 та № 31 від 13.05.2019 (т. с. 2, а. с. 70-73) відповідач з посиланням на зазначений лист перерахував на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 127500 грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 та не повернення грошових коштів в сумі 1575000 грн. сплачених на його виконання в якості передоплати, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі, в якому просить суд зазначені грошові кошти з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Главою 51 ЦК України унормовано правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.

Зокрема, статтею 610 ЦК України передбачено, що Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України зокрема передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст.. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримавши від позивача попередню оплату в сумі 1575000 грн. не виконав своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018.

Посилання відповідача що таке виконання мало місце не з його вини суд вважає безпідставними в зв`язку з недоведеністю останнім зазначених обставин в межах даної справи належними та допустимими доказами. До того ж, в разі понесення відповідачем збитків або інших витрат в зв`язку неможливістю виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018, можливою наявністю права на нарахування штрафних санкцій за цим договором, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з цього приводу за захистом своїх прав та інтересів в порядку визначеному чинним законодавством України.

Разом з тим, в зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018, таке виконання з боку відповідача втратило для позивача інтерес, і останній в силу вищевказаних положень закону має право відмовитися від зобов`язань за договором та вимагати повернення передоплати в сумі 1575000 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вимоги позивача про повернення передоплати частково виконав, а саме, платіжними дорученнями № 7 від 20.03.2019, № 13 від 29.03.2019, № 23 від 16.04.2019 та № 31 від 13.05.2019 повернув позивачу 127500 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що перерахування грошових коштів цими платіжними дорученнями не можуть вважатися поверненням передоплати з тих підстав, що в графі «призначення платежу» відсутні відповідні вказівки. По-перше, лист № 95 від 20.03.2019, на який є посилання в згаданих платіжних дорученнях, надісланий позивачем саме з метою повернення грошових коштів. По-друге, представниками сторін у даній справі в судовому засіданні 02.10.2019 підтверджено, що крім договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018 між сторонами не існує інших правовідносин в рамках яких відповідачем могли перераховуватися на користь позивача певні грошові кошти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що платіжними дорученнями № 7 від 20.03.2019, № 13 від 29.03.2019, № 23 від 16.04.2019 та № 31 від 13.05.2019 відповідач здійснював повернення позивачу грошових коштів отриманих як передоплата по договору транспортного експедирування № 01/11-2018 від 01.11.2018.

Оскільки відповідач не надав доказів повернення решти передоплати, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1447500 грн.

В решті позову про їх стягнення слід відмовити в зв`язку з безпідставністю вимог про їх стягнення.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об`єднання з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем, як замовником, та адвокатським бюро «Буряк і партнери», як виконавцем, укладено договір про надання юридичних послуг б/н від 21.01.2019, предметом якого є в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також надавати правову допомогу самостійно чи із залученням інших кваліфікованих адвокатів в господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справах за правовідносинами замовника з фізичними та юридичними особами усіх форм власності, у судових органах та/або органах досудового слідства, правоохоронних органах з питань здійснення господарської діяльності ПА "Агроінвест" та вирішення спірних питань від імені та на користь замовника.

Актом виконаних робіт б/н від 23.09.2019 до договору сторони узгодили, що адвокатське бюро надало юридичні послуги у справі № 922/1641/19 в господарському суду Харківської області на суму 50000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що сума таких витрат відповідає складності та тривалості розгляду даної справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 21712,50 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК-Харків" (адреса: 61177, м. Харків, вул. Таборова, буд. 71/1, кв. 6; код ЄДРПОУ 40626135) на користь Приватної агрофірми "Агроінвест" (адреса: 38352, Полтавська обл., Великобагачанський р.-н, с. Попове, вул. Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 30742456)

1447500,00 грн. грошових коштів;

50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

21712,50 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "09" жовтня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак