Рішення № 84816726, 02.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/439/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД", 61010, м.Харків, вул.Георгіївська, 10

до відповідача Фізичної особи - підприємця Ядикіна Сергія Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 156 434,21 грн.

За участю представників від:

Позивача: Хащевацька Ю.О., ордер №1492170 від 01.10.2019

Відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ядикіна Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості в сумі 156434,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.08.2019, яке було відкладено на 30.08.2019 на 15:30 год. з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою від 30.08.2019 закрито підготовче провадження у справі № 921/439/19 та призначено її до розгляду по суті на 02 жовтня 2019.

02.10.2019 представниця позивача в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції підтримала позовні вимоги. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У поданому 23.08.2019 (вх.№14884) відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підписана лише остання сторінка договору, у зв`язку з чим у нього виник сумнів щодо можливої підміни/заміни сторінок договору. Також звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів які підтверджують понесені судові витрати. Просить суд також врахувати, що згідно п.6.1. Договору оплата проводиться окремо згідно видаткових накладних, тобто по 100% передоплаті, однак позивачем не надано доказів того що оплата була здійснена. Щодо наданого позивачем атку звірки розрахунків то останній не є первинним документом, а тому не може бути належним доказом по справі. Також просить суд врахувати, що копії документів подані суду у неналежно засвідчених копіях.

Крім того, відповідач звернувся з клопотанням про витребування оригіналів документів. Суд клопотання відхиляє з наступних мотивів.

Витребування оригіналів документів є правом, а не обов`язком суду (ч.6 ст. 91 ГПК України). Умовою витребування оригіналу є сумнів у відповідності копії оригіналу. Відповідач у своєму клопотанні ніяк не мотивує, чому саме сумнівається в коректності копій. Посилання на відсутність дати на копіях документів спростовується матеріалами справи, в котрих на кожній копії проставлена дата її завірення. Посилання на практику Європейського суду з прав людини не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідним рішенням цього суду встановлюється загальний принцип - сторони повинні бути поставлені в рівні умови. Відповідач користувався точно таким же, що й позивач, правом подати докази на спростування позову. Натомість, обмежився твердженням, що "відповідач не має можливості підтвердити чи спростувати відповідність оригіналам копій доказів, поданих суду позивачем, примірник договору в відповідача відсутній, аналіз бухгалтерської документації також вказує на відсутність такого договору". Це твердження не може бути прийняте до уваги, оскільки суперечить раніше поданому відзиву. Так, у відзиві на позов відповідач заперечує проти позову не ставлячи під сумнів наявність договору чи факти поставок. Відповідно до закону, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи (ч. 4 ст.165 ГПК України). В цьому випадку, відповідач спершу оспорював юридичну силу договору, а потім висунув нове заперечення - некоректність наданої суду копії. Така підміна заборонена статтею 165 ГПК.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 27.08.2019 (вх.№15294 від 30.08.2019) проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що норми ЦК України не містять вимоги щодо засвідчення підписами кожної сторінки договору. Також зазначив, що у відповідача протягом договірних відносин не виникало сумнівів у дійсності договору. Щодо поданого акту звірки розрахунків повідомив, що останній поданий не як первинний документ, а я к доказ наявності заборгованості. Доводи відповідача про те, що документи долучені до позовної заяви не належним чином засвідчені є формальними, а тому відсутні підстави брати їх до уваги.

Ухвала суду від 30.08.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, відповідачу не вручена та повернута на адресу суду за письмовою заявою одержувача.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" (далі - Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Ядикіним Сергієм Анатолійовичем (далі - Покупець) 07.11.2017 укладено Договір купівлі-продажу №137, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець зобов`язався передати у власність Покупця у міру накопичення, за цінами вказаними в видаткових накладних, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язався прийняти й оплатити Товар: відходи поліпропілену, відходи поліетилену (п.1.1. Договору).

Загальна кількість визначається можливостями Продавця і вказується у видаткових накладних на кожну партію товару (п.1.2. Договору).

Датою передання товару вважається дата підписання видаткової накладної на товар (п.2.3. Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю згідно п 2.3. Договору (п.2.5. Договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем окремо за кожну партію товару на підставі видаткової накладної на протязі 3 діб (п.6.1. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і набирає чинності з дати підписання договору (п.10.1.Договору)

Сторони погодили, що строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. та закінчується 31.12.2018 (п.10.2. Договору).

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.10.3. Договору).

Як видно з наявної в матеріалах справи копії Договору його текст викладено на трьох сторінках, з яких підписана і скріплена печатками сторін лише остання. Автентичність тексту на двох попередніх сторінках оспорюється відповідачем. Суд нагадує, що ч.1 ст.74 ГПК України вимагає від кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У даному випадку відповідач не надав свого варіанту тексту Договору. Відтак, суд виходить з єдиного наданого йому тексту, а саме, того, що його надав позивач.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2019 сторони дійшли згоди викласти п. 10.2. Договору в наступній редакції: "10.2. Цей Договір діє з моменту підписання та діє до 30.06.2019".

Пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що станом на 01.03.2019 Покупець має заборгованість перед Продавцем в сумі 156 434,21 грн, яку він зобов`язується погасити, не пізніше 30.06.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №137 від 07.11.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" відвантажило, а Фізична особа - підприємець Ядикін Сергій Анатолійович прийняв товарно-матеріальні цінності на підставі видаткових накладних №532 від 03.07.2018р. на суму 24 254,93 грн, №751 від 05.09.2018 на суму 21 188,05 грн, №864 від 11.10.2018 на суму 54 222,90 грн, №961 від 30.10.2018 на суму 36 000 грн, №1118 від 12.12.2018 на суму 20 767,93 грн.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день звернення з позовом до суду за ним рахувалася заборгованість в сумі 156 434,21 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача направлені вимоги №96 від 26.04.2019 та б/н та б/д про сплату заборгованості.

Відповідач Гарантійним листом від 22.03.2019 зобов`язався погасити заборгованість в період з 01.04.2019 по 30.06.2019.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач зазначеної суми заборгованості не оплатив, доказів оплати суду не подав, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Доводи відповідача про те, що оплата проводиться шляхом 100% передплати спростовується п.6.1. договору, у якому зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем окремо за кожну партію товару на підставі видаткової накладної на протязі 3 діб.

Крім того, сума заборгованості підтверджена сторонами у Додатковій угоді №1 від 01.03.2019, підписаній сторонами без заперечень.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача, а саме, сплата ним судового збору, підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення №3111 від 10 липня 2019 року, з відміткою регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м.Харкові про виконання.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Ядикіна Сергія Анатолійовича, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", м.Харків, вул. Георгієвська, 10 (код 32030717) - 156 434 (сто п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 21 коп. заборгованості і 2346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 52 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 9 жовтня 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко