Рішення № 84816668, 09.10.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.19 Справа № 917/1201/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Хорольський завод дитячих продуктів харчування”, вул. Молодіжна, 17, м. Хорол, Полтавська область, 37800

до Комунального підприємства “Комунсервіс”, вул. Шевченка, 33-а, м. Хорол, Полтавська область, 37800

про стягнення 171 078,11 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 171 078,11 грн. за договором № 253 від 16.03.2017 року, з яких 162 719,44 грн. основного боргу, 8358,67 грн. пені.

15.07.2019 року до господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Хорольський завод дитячих продуктів харчування” надійшла позовна заява про стягнення з Комунального підприємства «Комунсервіс» 196 605,48 грн. за договором № 253 від 16.03.2017 року, з яких 162 719,44 грн. основного боргу, 33 886,04 грн. пені (а.с. 3-4).

Ухвалою від 19.07.2019р. (а.с. 1-2) вказана позовна заява була залишена без руху з підстав недотримання позивачем вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зокрема відсутності обґрунтованого розрахунку пені.

В термін, визначений судом, позивач усунув недоліки цієї позовної заяви та подав суду заяву про уточнення позовних вимог від 25.07.2019 року (вх. № 7869 від 29.07.2019 року, а.с. 33), в якій відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач зменшив суму позову та заявив до стягнення 171 078,11 грн., з яких 162 719,44 грн. основного боргу, 8 358,67 грн. пені та у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог просить повернути зайво сплачений судовий збір.

Ухвалою від 27.08.2019 року (а.с. 38-39) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в редакції заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 7869 від 29.07.2019 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору № 253 від 16.03.2017 року, зокрема не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за надані позивачем послуги з очищення стічних вод.

На виконання вимог п. 3 ухвали від 27.08.2019 року в строки, визначені судом, відповідач подав відзив на позовну заяву від 17.09.2019 року (вх. № 10064 від 20.09.2019 року, а.с. 42), в якому відповідач визнав наявність заявленої до стягнення позивачем заборгованості в сумі 162 719,44 грн. та повідомив про часткову сплату основного боргу в сумі 63 647,46 грн. (платіжне доручення № 816 від 16.09.2019 року, а.с. 43).

За ч.ч. 2, 4 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд встановив, що заява відповідача про визнання позову, викладена у відзиві на позовну заяву, не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, подана відповідачем до суду 17.09.2019 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України та підлягає задоволенню.

Позивач не скористався правом подання заперечень на відзив, передбаченим ст. 167 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

16.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорольський завод дитячих продуктів харчування», як Виконавцем, та Комунальним підприємством «Комунсервіс», як Замовником, було укладено договір про надання послуг з очищення стічних вод № 253 (далі – Договір, а.с. 8-11), предметом якого є транспортування Замовником стічних вод міста за допомогою каналізаційної насосної станції до суборендованих очисних споруд Виконавця, що розташовані в місті Хорол, вул. Челюскінців, 25 (п. 1.1 Договору); надання Виконавцем послуг по безперебійному, цілодобовому очищенню доставлених Замовником на очисні споруди стічних вод від населення, промислових, бюджетних та усіх інших споживачів міста Хорол (п. 1.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що облік послуг здійснюється за результатами показників приладів і засобів обліку. Загальні обсяги стічних вод, прийнятих Виконавцем на очисні споруди від Замовника визначаються за показниками двох індукційних лічильників рідини: ВЛР 2301 № 100679 та № 101248, встановлених в приймальному колодязі на очисних спорудах Виконавця, шляхом додавання показників двох вищезазначених лічильників на день їх зняття за мінусом показників попереднього звітного періоду.

Відповідно до п. 5. 2 Договору, Замовник зобов`язаний з разовою або постійною довіреністю з 1 по 5 число кожного звітного місяця самостійно прибути на очисні споруди та двостороннім актом з Виконавцем зафіксувати показники засобів обліку.

Представниками сторін складені акти обстеження стану та зняття показників лічильників обліку, відбору проб стічної води № 23 від 31.01.2019 року, № 25 від 31.03.2019 року, № 26 від 30.04.2019 року (а.с. 12-14).

За п. 3.1 Договору, сума договору складається з вартості послуг по очищенню стоків, наданих в межах терміну дії договору. Оплата послуг здійснюється Замовником відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Тариф за очищення стічних вод (стоків) для усіх груп споживачів з першого квітня становить 5,34 грн. за 1 куб.м. з ПДВ.

Згідно п. 3.2 Договору, Замовник оплачує надані послуги згідно показників лічильників, встановлених на очисних спорудах Виконавця в такому порядку:

- за надані послуги по очищенню стоків на очисних спорудах Замовник кожного місяця перераховує платіжними дорученнями кошти (п. 3.2.1 Договору);

- термін оплати послуг, зазначених в п. 3.2.1 – не пізніше 28 числа кожного місяця, наступного за звітним (п. 3.2.2 Договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг по очищенню стічних вод:

- № 403 від 31.01.2019 року на суму 54 505,38 грн. (а.с. 16);

- № 1283 від 31.03.2019 року на суму 63 647,46 грн. (а.с. 17);

- № 1715 від 30.04.2019 року на суму 62 024,10 грн. (а.с. 18).

Всього за період січня, березня, квітня 2019 року позивач надав відповідачу послуг на 180 176,94 грн. За даними позивача, 02.05.2019 року відповідач оплату отриманих послуг здійснив частково в сумі 17 457,50 грн. Таким чином заборгованість відповідача становить 162 719,44 грн. (180 176,94 грн. - 17 457,50 грн.).

З метою позасудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 04.06.2019 року про сплату 100 695,34 грн. за послуги з очищення води у січні та березні 2019 року (а.с. 20). У відповіді на претензію від 07.06.2019 року відповідач визнав заборгованість по сплаті вартості послуг з очищення стічних вод в розмірі 162 719,44 грн., яка є предметом розгляду в цій справі (а.с. 22).

На момент звернення позивача із позовом до суду основний борг в сумі 162 719,44 грн. відповідачем сплачений не був.

Також, за прострочення виконання зобов`язання позивач, із посиланням на п. 4.1 Договору та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», заявив до стягнення з відповідача 8 358,67 грн. пені за період 29.01.2019 – 31.05.2019 року (розрахунок, а.с. 34).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період січня, березня та квітня 2019 року надав відповідачу послуги з очищення стічних вод на 180 176,94 грн., що підтверджується актами зняття показників лічильників (а.с. 12-14).

Враховуючи часткову оплату послуг в сумі 17 457,50 грн. (02.05.2019 року), на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становила 162 719,44 грн., визнана ним у відповіді на претензію (а.с. 22) та у відзиві на позов (а.с. 42).

Також у відзиві на позов відповідач повідомив про часткову сплату боргу в сумі 63 647,46 грн. та долучив копію платіжного доручення № 816 від 16.09.2019 року на зазначену суму із призначенням платежу «за надані послуги по очищенню стічних вод за березень 2019 року згідно рахунку № 1283 від 31.03.2019 року» (а.с. 43).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача за надані послуги за договором № 253 від 16.03.2019 року в розмірі 99 071,98 грн. (162 719,44 грн. - 63 647,46 грн.), яка визнається відповідачем та підлягає задоволенню в цій частині. Провадження у справі в частині стягнення 63 647,46 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.2.2 Договору, термін оплати послуг – не пізніше 28 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 Договору, при несвоєчасній оплаті за очистку стічних вод, не перерахуванні коштів в терміни, зазначені розділом 3 договору, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день затримки до дня перерахування коштів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 8358,67грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 25.07.2019 року, а.с. 33).

Розглянувши розрахунок пені, поданий позивачем (а.с. 34), суд встановив, що позивачем неправильно визначені періоди існування заборгованості в спірні періоди, що призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення. Здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 6521,29 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як завищені щодо розміру.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 99 071,98 грн. основного боргу та 6521,29 грн. пені, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

При зверненні із заявою про уточнення позовних вимог від 25.07.2019 року позивач подав клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору (а.с. 33).

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 2 949,08 грн. судового збору (платіжне доручення № 6386 від 03.07.2019 року, а.с. 6).

В редакції заяви про уточнення позовних вимог предметом розгляду даної справи є стягнення 171 078,11 грн. за договором № 253 від 16.03.2017 року, з яких 162 719,44 грн. основного боргу, 8358,67 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 171 078,11 грн. становить 2566,17 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 382,91 грн. підлягає поверненню позивачу.

Також суд враховує, що позовні вимоги в цій справі визнані відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву від 17.09.2019 року (а.с. 42), який поданий в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України, тобто до початку розгляду справи по суті.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

З дотриманням останніх наведених норм, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 1283,09 грн. (2566,17грн. * 50%).

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір на загальну суму 1666,00 грн. (382,91 грн. + 1283,09 грн.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору за розгляд справи становить 2538,61 грн.

Враховуючи повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1283,09 грн., решта судового збору покладається на відповідача в сумі 1255,52 грн. (2538,61 грн. - 1283,09 грн.).

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 130 (ч. 1), 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Комунсервіс” (вул. Шевченка, 33-а, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 40573272, код ЄДРПОУ 32429709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хорольський завод дитячих продуктів харчування” (вул. Молодіжна, 17, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 40573272) – 99 071,98 грн. основного боргу, 6 521,29 грн. пені; 1 255,52 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 63 647,46 грн. основного боргу – провадження закрити.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред`явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Хорольський завод дитячих продуктів харчування” (вул. Молодіжна, 17, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 40573272) – з Державного бюджету України 1666,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 6386 від 03.07.2019 року на суму 2 949,08 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

6. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

7. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України (позивачу – оригінал, відповідачу - копію).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко