Рішення № 84816645, 01.10.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.19 Справа № 917/995/19

Господарський суд Полтавської області у складі Ореховської О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 917/995/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазенерго" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ 39851007)

до Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" (38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки, вул. Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 04715606)

про стягнення 338 871,35грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Сторони у справі явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Cправа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгазенерго" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №1225/19 від 20.06.2019р.) до Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" про стягнення заборгованості за Договором №18/116 купівлі-продажу природного газу від 11.04.2018р. на загальну суму 338 871,35 грн., з яких 251 091,52 грн. - основний борг, 34 671,26 грн. - пеня, 50 219,30 грн. - штраф та 2 889,27 грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасності та в повому обсязі оплати вартості отриманого газу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.06.2019р. зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 917/995/19 . Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (без виклику сторін). Судове засідання з розгляду справи призначено на 25.07.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Ореховської О.О. у відпустці судове засідання 25.07.2019р. не відбулося.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2019р. визначено нові дату та час розгляду справи в судовому засіданні - 29.08.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.08.2019р. розгляд справи відкладено на 01.10.2019р.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленням ( а.с.57-59) про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвал суду.

Також, зазначені ухвали господарського суду Полтавської області були розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Крім цього, інформація про дату, час та місце проведення судового у справі 917/995/19, розміщена на сторінці господарського суду Полтавської області офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони обізнані про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позов у в строк, встановлений судом, не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазенерго" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Управління механізації будівництва №23" укладено Договір № 18/116 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір - а.с. 10-15) . 24.09.2018 р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 4 ( а.с.16).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Продавець зобов"язується передати Покупцю природний газ у власність, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених даним Договором( п.1.1 Договору);

- в межах цього Договору у 2018 році, Продавець зобов"язується передати, а Покупець зобов"язується оплатити та прийняти природній газ в об"ємах до 330 тис. м. куб. газу ,

- фактичні обсяги споживання природного газу будуть остаточно узгоджені в актах приймання-передачі природного газу ,

- можливі зміни квартальних та місячних обсягів газу встановлюються за погодженням Сторін шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору ( п.2.1 Договору );

- приймання-передача газу, поставленого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними Актами приймання-передачі природного газу, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами ( п.3.6.Договору)

Ціна газу узгоджена сторонами договору відповідно в.п 4.1-4.3.Договору.

Відповідно до п. 5.1.Договору Покупець зобов"язаний сплатити вартість замовленого місячного обсягу Газу на рахунок Продавця наступним чином:

- 30% вартості - не пізніше 10-го числа місяця передачі газу;

- 40% вартості не пізніше 20-го числа місяця передачі газу;

- 30 % вартості - не пізніше 30 числа місяця передачі газу;

- остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі газу;

- датою оплати Покупцем Газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Продавця ( п.5.2 Договору).

За період дії Договору відповідно до наданих позивачем актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 р. , 30.04.2018 р., 31.05.2018 р., 31.05.2018 р.. 30.06.2018 р., 31.07.2018 р., 31.08.2018 р, 31.08.2018 р., 30.09.2018 р., 30.09.2018 р. , 31.10.2018 р., 31.10.2018 р, 30.11.2018 р, 30.11.2018 р. за умовами Договору № 18/116 від 11.04.2018р. передано Приватному акціонерному товариству "Управління механізації будівництва №23" газ в обсязі 300 908 м.куб загальною вартістю 3 631 496, 05 грн.. Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково - в сумі 3 380 404, 53 грн. , що підтверджується реєстром надходжень ( реєстр платіжних доручень від ПрАТ "УМБ №23" за період з 01.04.2018 р. по 05.09.2019 р. наданий позивачу Акціонерним товариством "Банк кредит Дніпро). Заборгованість відповідача склала 251 091 грн..

За умовами п.5.1 Договору ПАТ "Управління механізації будівництва №23" мало провести остаточний розрахунок за отриманий газ до 05.12.2018р.

Cтаном на дату звернення позивача з позовом за відповідачем рахується заборгованість за Договором купівлі - продажу № 18/116 від 11.04.2018р. в розмірі 251 091,52 грн.

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за отриманий газ не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача 251 091,52 грн. - основного боргу, 34 671,26 грн. - пені, 50 219,30 грн. - штрафу та 2 889,27 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець

(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України).

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов`язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов`язків, а саме, зобов`язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом встановлено, позивач виконав свої договірні зобов`язання належним чином, здійснив передачу товару відповідачеві на умовах, визначених умовами Договору. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що остаточна оплата за отриманий газ здійснюється до п"ятого числа місяця наступного за місяцем передачі газу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, умов Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору № 18/116 від 11.04.2018 р. в повному обсязі не здійснив оплату за переданий йому позивачем природний газ відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 р. , 30.04.2018 р., 31.05.2018 р., 31.05.2018 р.. 30.06.2018 р., 31.07.2018 р., 31.08.2018 р, 31.08.2018 р., 30.09.2018 р., 30.09.2018 р. , 31.10.2018 р., 31.10.2018 р, 30.11.2018 р, 30.11.2018 р. в обсязі 300 908 м.куб загальною вартістю 3 631 496, 05 грн. Заборгованість відповідача склала 251 091,52 грн.. Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 251 091,52 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 34 671,26 грн. пені, обрахування якої позивачем здійснено за 140 днів прострочення виконання зобов"язання починаючи з 06.12.2018р. по 24.04.2019р.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 8.3 Договору сторони узгодили, що за невиконання умов Договору Покупець зобов"язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за фактично спожитий Газ за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого платежу за фактично спожитий Газ (п. 8.4 Договору)

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, штрафних санкцій та встановив, що заявлений розмір пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині нарахування пені в сумі 34 671,26 грн. є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга Закон").

Перевіривши розмір заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій ( п. 8.4.Договору - 20% від вартості поставленого та неоплаченого природного газу) суд встановив, що правомірною є сума нарахована у розмірі 50 218,30 грн.

Позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2018р. по березень 2019р. в розмірі 2 887,27 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір нарахувань відповідає вимогам чинного законодавства і є правомірним (перевірка правильності розрахунку інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Таким чином, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений договором, заявлений позивачем розмір інфляційних втрат у сумі 2 889,27 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню .

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або

заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 251 091,52 грн. основного боргу, 34 671,26 грн. пені, 50 218,30 штрафу та 2 889,27 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129 (ч. 1), 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" (38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки, вул. Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 04715606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазенерго" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, поверх 1, код ЄДРПОУ 39851007) 251 091,52 грн. основного боргу, 34 671,26 грн. пені, 50 218,30 грн. штрафу та 2 889,27 грн. інфляційних втрат, а також 5 083,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1, 00 грн. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали

справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.10.2019р.

Суддя Ореховська О.О.