Ухвала суду № 84816014, 08.10.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1092/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.10.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури

(вул. Гаркуші, 9, м.Івано - Франківськ, 76000)

в інтересах держави Державної служби України з безпеки на транспорті

(проспект Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро"

(вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення плати в розмірі 27 523,14 гривень за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" про стягнення плати в розмірі 27 523,14 гривень за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи.

Розглянувши позовну заяву, суд вбачає в наявності підстави для її повернення, враховуючи таке.

Згідно ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. При цьому саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Як з позову так і долучених до позову документів вбачається, що в даному випадку, на думку прокурора, правовою підставою для звернення до суду в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, є відсутність достатнього фінансування на сплату судового збору (лист Державної служби України з безпеки та транспорті до прокуратури Івано-Франківської області).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах здійснювати відповідні повноваження - Державну службу України з безпеки на транспорті, обґрунтувавши звернення з цим позовом тим, що Державна служба України з безпеки на транспорті та її структурний підрозділ, управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, не вживає жодних дій щодо стягнення, зазначеної в позові суми, у зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору (лист Державної служби України з безпеки та транспорті).

Зазначені обставини, як вважає прокурор, є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Однак з такими доводами не можна погодитись, оскільки матеріали позовної заяви не містять відомостей стосовно того, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо Державною службою України з безпеки на транспорті, що є юридичною особою, наділеною власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, має процесуальну правоздатність відповідно до ст. 44 ГПК України.

Крім того, Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури до своєї позовної заяви не долучив належних та допустимих доказів в підтвердження бездіяльності Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України; вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Посилання прокурора на звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до прокуратури Івано-Франківської області з проханням вжити заходи щодо стягнення суми збитків в судовому порядку, у зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, не є доказом, зокрема в розумінні практики Верховного Суду, в підтвердження права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах держави від імені юридичної особи, наділеної власними повноваженнями.

Звернення юридичної особи з листом до прокуратури про представництво інтересів держави в суді щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, у зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, не може підтверджувати такий факт, оскільки, таким доказом, згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є фінансова звітність, тобто звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Таким чином, прокурор в даному випадку не довів необхідності захисту інтересів держави та підстав звернення до суду від імені Державної служби України з безпеки на транспорті, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 44, 53, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" про стягнення плати в розмірі 27 523,14 гривень за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи (вх. № 19191/19 від 03.10.2019) та додані до неї документи - повернути.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала підписана - 08.10.2019.

Суддя Фрич М.М.