Ухвала суду № 84813122, 04.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1993/19

Провадження № 1-кс/947/13199/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Четвертак О.І., прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Чорної А.О., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Чорної А.О., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до клопотання, в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_1 , із корисливих мотивів, вступила у попередню злочину змову з ОСОБА_2 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_3 , у особливо великих розмірах.

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману у особливо великих розмірах, у вигляді грошових коштів належних ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в перших числах квітня 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , користуючись довірливими та приятельськими відносинами з ОСОБА_3 , запропонувала останньому реалізувати бізнес-проект, пов`язаний з поставкою товару з Туреччини на територію України, при цьому, не мала на меті виконувати будь-які зобов`язання з організації бізнес-проекту.

Так, у квітні 2015 року, ОСОБА_1 , знаходячись у місті Одесі, реалізуючи свій злочинний намір, звернулась до ОСОБА_3 із пропозицією взяти участь у бізнес-проекті, умови якого полягали у організації поставки товару народного споживання з Туречини на територію України, за значно дешевшою від інших цін, запевнивши останнього у дійсності своїх намірів та реальності вказаного проекту. За умовами цього проекту, ОСОБА_3 мав передати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США, а ОСОБА_4 , в свою чергу, мав організувати поставку вказаного товару на територію України протягом серпня - грудня 2015 року, який в подальшому ОСОБА_3 мав реалізувати на території України, та отримувати вигідний дохід від реалізованого товару. Враховуючи вигідність пропозиції, те, що ОСОБА_1 виступала гарантом дій ОСОБА_4 , щодо розвитку спільного бізнес-проекту, та тривалий час підтримували дружні та довірливі відносини, а також те, що ОСОБА_3 сприймав вказаний проект як дійсний та реальний, останній довірився ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та погодився на їх пропозицію.

Після надання ОСОБА_3 згоди на участь в спільному-бізнес-проекті та за умовами вказаного договору, а також в знак підтвердження надання згоди на участь в бізнес-проекті, ОСОБА_3 повинен був перевести на особистий рахунок ОСОБА_1 в Туреччині - TR210013400001190498600003 Установи DENIZBANK A.S., грошові кошти в сумі 100 000 СІЛА, а ще 100 000 доларів США при особистому приїзді до Туреччини.

Так, 19 червня 2015 року, ОСОБА_3 , будучи введеним в оману, щодо реальності запропонованого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 бізнес-проекту та дійсних намірів останніх, виконуючи умови договору, склав з Британською компанією ALLEGRIS ASSETS LLP, комерційним представником якої на території України являється він, договір позики на 100 000 доларів США, та через платіжне доручення, 03.08.2015 вказані грошові кошти, а саме 100 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 2 112 670 (два мільйони сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят ) гривень, переведені на банківський рахунок ОСОБА_1 в Туреччині НОМЕР_1 Установи DENIZBANK A.S. , яка підтвердила отримання переказу. Після чого в серпні 2015 року, більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_3 при особистому приїзді до Туреччини передав ОСОБА_1 та ОСОБА_4, грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 845 068 (вісімсот сорок п`ять тисяч шістдесят вісім) гривень для прискорення поставки товару та розвитку бізнесу. В вересні 2015 року ОСОБА_3 з метою виконання умов договору, через довірених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яких вони визначили особисто, передав залишок грошових коштів за умовами договору, а саме грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, а саме: 10 вересня 2015 року 10 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 219 689 (двісті дев`ятнадцять тисяч) гривень та 25 вересня 2015 року 50 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 1 098 445 (один мільйон дев`яносто вісім тисяч чотириста сорок п`ять) гривень.

В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 у особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою останнього, отримали від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США, що на той момент, згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 4 275 872 (чотири мільйони двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят два) гривень, підтвердивши це у письмових смс-повідомленнях, за умови поставки товару з Туреччини на Україну.

Так, ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_4 , заздалегідь знаючи про фіктивність запропонованого ОСОБА_3 бізнес-проекту, а також не маючи наміру на виконання домовленостей та повернення грошових коштів, розпорядилися ними на власний розсуд.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в період часу з 03.08.2015 по 25.09.2015, зловживаючи довірою, під приводом реалізації неіснуючого фіктивного бізнес-проекту з реалізації імпортного товару з Туреччини на території України, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 в особливо великому розмірі, а саме 4 275 872 (чотири мільйони двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят два) гривень, якими розпорядилися на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

22.02.2017 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а 30.01.2019 року на виконання вимог ст.278 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено за місцем мешкання останньої секретарю ОСОН КМ «10 ст. В.Ф.» (вх.№8).

В ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 переховується від органів досудового слідства та суду, шляхом дотримання різних методів конспірації, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим 22.03.2017 року прийнято рішення про оголошення підозрюваної у державний розшук, а 24.03.2017 року досудове розслідування у кримінальному проваджені зупинене на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваної, мотивуючи клопотання тим, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , яка підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, будучи повідомлена про підозру, може вчинити наступні дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання; здійснювати вплив на осіб, які викривають ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, задля зміни їх показів; знищити, сховати речі та документи, підтверджуючи його злочину діяльність, грошові кошти, які здобуті злочинним шляхом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурора, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, розгляд клопотання у відсутності підозрюваного можливе лише у випадку, коли буде доведено, що підозрюваний оголошений в міжнародний розшук.

Згідно матеріалів тимчасового доступу до інформації міжрайонного оперативно-розшукового відділу Південного регіонального управління щодо перетину ОСОБА_1 кордону України станом на 09.08.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з березня 2015 по жовтень 2016 року перетинала Державний кордон України у 15-ти випадках. Востаннє, 11.10.2016 року був здійснений виїзд з України за паспортом ЕР992200 через пункт пропуску - Кучурган авто транспортом VOLKSWAGEN C180CH.

Таким чином, викладені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді переховування підозрюваної ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду в рамках даного кримінального провадження наявний.

Крім того, враховуючи, що потерпіла особа ОСОБА_3 , а також особа свідок ОСОБА_5 , які дають викривальні показання відносно підозрюваної ОСОБА_1 являються особисто знайомими для підозрюваної, оскільки остання разом з ними працювала та протягом тривалого часу спілкувалася, враховуючи, що у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 вказані особи можуть допитуватися безпосередньо судом, згідно ст. 23 КПК України, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваної ОСОБА_1 у випадку можливого подальшого визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, наявні також підстави вважати про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваної на вказаних вище потерпілого та свідка в рамках даного кримінального провадження.

Викладені обставини, а саме оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, в зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування, наявні ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість злочинів та покарання, яке загрожує підозрюваної ОСОБА_1 у випадку визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а також розмір шкоди, завданий в результаті ймовірних кримінально протиправних дій такої особи за обставинами даного кримінального провадження, свідчить про не можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений в міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Частиною 2 ст.281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Варто зазначити, що іншого порядку оголошення особи в міжнародний розшук ні чинний Кримінальний процесуальний кодекс України, ані інші спеціальні нормативно-правові акти не містять.

Відповідно до п.4.4 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним Наказом №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року (далі - Інструкціїї), підставою для міжнародного розшуку є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ.

Відтак, в даному випадку слід розмежовувати процедуру «оголошення особи у міжнародний розшук», яка регулюється положеннями ст.281 КПК України, та процедури «міжнародного розшуку з використанням можливостей НЦБ Інтерполу в Україні», яка вже відбувається на підставі постанови про оголошення в міжнародний розшук відповідно до положень Інструкції.

Згідно з роз`ясненням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ відповідно до статті 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції) та Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку передбаченому чинним законодавством.

На дев`яносто дев`ятій сесії (27.02-03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 Правил Організації.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.

Згідно листа щодо використання можливостей Інтерполу при здійсненні розшуку осіб від 01.04.2019 року №50/684, інституції Інтерполу «Генеральний секретаріат та Комісія з контролю файлів) дійшли висновку про те, що справи, в яких інформація про перебування особи в обліках Генерального секретаріату Інтерполу була використана як підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглядають як типово такі, що не відповідають Правилам Організації, оскільки в цих випадках механізми МОКП-Інтерпол використовуються для вирішення на національному рівні питань щодо обрання (застосування) більш суворих запобіжних заходів.

У разі подальшого внесення до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про зміну статусу розшуку з «встановлення місцезнаходження» на «арешт з метою екстрадиції» щодо осіб, відносно яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано із посиланням на наявність інформації про них у обліках Генерального секретаріату Інтерполу, це може призвести до того, що відомості про таких осіб будуть видалені із відповідних обліків, про прийняте рішення буде інформовано усі країни-члени Організації, а подальше співробітництво у вказаних справах буде неможливо здійснювати каналами Інтерполу.

Постановою слідчого від 22.03.2017 року підозрювану ОСОБА_1 оголошено в державний розшук.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення та на теперішній час її місце знаходження невідоме, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та знищити документи, які мають значення для кримінального провадження.

В зв`язку з викладеним, вважаю ризики, передбачені ст.177 КПК України, доведеними.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватою, вважаю що прокурором надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Чорної А.О., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - задовольнити.

За відсутності підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП УДПтС України в Одеській області, в порядку ч.6 ст.193 КПК України.

Після затримання ОСОБА_1 і не пізніше, як через 48 годин з часу її доставки до місяця кримінального провадження доставити ОСОБА_1 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.