Рішення № 84810305, 03.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2019 Справа №607/14261/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Сливки Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

представника позивача - адвоката Майки Максима Борисовича,представника відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України - Кондрат Лілії Романівни,представника відповідача - Державної казначейської служби України - Клима Андрія Андрійовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 пред`явив до суду позов до відповідачів Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України (далі УПП ДПП України в Тернопільській області), Державної казначейської служби України (далі ДКС України) про стягнення 100'000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що 30 серпня 2018 року працівниками УПП ДПП України в Тернопільській області щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), а також винесено постанову, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Провадження у справі за частиною 1 ст. 130 КУпАП судом було закрито, а постанову за частиною 1 ст. 126 КУпАП - скасовано. Позивач вважає, що внаслідок незаконних дій працівниками УПП ДПП України в Тернопільській області щодо складання вказаного протоколу та винесення постанови, йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у моральних та фізичних стражданнях, які внесли негативні зміни у його життя: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого їх повторення, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я.

Представник УПП ДПП України в Тернопільській області подала відзив. У ньому посилається на безпідставність позовних вимог. Зазначає, що наявність судових рішень про скасування постанови та закриття провадження у адміністративній справі не є безумовним доказом заподіяння позивачу моральних страждань. Вказала, що складений поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням по справі. При його оформленні ОСОБА_2 не посилався на те, що автомобілем не керував. Окрім цього, позивач добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як водій транспортного засобу. Щодо постанови про адміністративне правопорушення, то хоча вона і була скасована судому, однак дії поліцейських щодо її винесення не були визнані протиправними.

Представник ДКС України подав відзив у якому зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення коштів з ДКС України у спорах де боржником у зобов`язанні є держава. Про це зазначено у постановах Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року (справа № 199/6713/14-ц) та Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа № 910/23967/16). Також зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження моральних та фізичних страждань.

У відповідях на відзиви відповідачів ОСОБА_2 наголошує на тому, що факт протиправних дій працівників УПП ДПП України в Тернопільській області підтверджений рішенням суду та додатковому доведенню не підлягає. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини (справа Наумено проти України, Антипенко проти Російськї Федерації, Пшеничний проти Російськї Федерації) де зазначено, що порушення прав людини вже саме по собі тягне моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права.

Представник позивача - адвокат Майка М.Б., у судовому засіданні вказані вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви і просив їх задовольнити у повному обсязі .

Представник УПП ДПП України в Тернопільській області, а також ДКС України, кожен окремо, у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав, викладених у відзивах.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаною у судовому засіданні, пояснила, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 вона діяла відповідно до вимог закону , будь-які протиправні дії щодо ОСОБА_2 не вчинялись, свобода пересування ОСОБА_2 не обмежувалась. Також, будь-які спецзасоби стосовно ОСОБА_2 не застосовувались , він не був затриманий в адміністративному порядку . Більш детально не пригадує, оскільки з часу події сплинув тривалий період часу .

Заслухавши пояснення учасників, покази свідка, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити, з огляду на таке.

Згідно до вимог частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

30 серпня 2018 року, поліцейський роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП поліції ОСОБА_3., склала протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 423716 у якому зафіксовано, що 30 серпня 2018 року о 00 год. 39 хв., гр. ОСОБА_2 в м. Тернопіль, вул. Степова, 16, керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Drager ARCD-0524 та проведення такого в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2018 року (справа № 607/17596/18) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , закрито на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З мотивувальної частини постанови вбачається, що підставою для її винесення стала відсутність у матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_2 зазначеного правопорушення.

Окрім цього, 30 серпня 2018 року поліцейський роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП поліції ОСОБА_3. винесла постанову серії ЕАВ № 566989, згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки він 30 серпня 2018 року, близько 00 год. 45 хв. в м. Тернополі по вул. Степова керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1.а. ПДР.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року (справа № 607/17087/18) зазначену постанову було скасовано, а провадження у справі закрито. Рішення вмотивовано тим, що в результаті судового розгляду не було здобуто належних доказів, котрі свідчили б про порушення ОСОБА_2 ПДР, що у свою чергу, говорить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 126 КУпАП, за яке його було піддано адміністративному стягненню.

Судом надано оцінку відеозаписам, з нагрудних камер працівників поліції та їх службового автомобіля. З них суд встановив загальну картину, котра панувала на місці події за участі позивача та поліцейських.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка розглядається, підставою для відшкодування шкоди позивач вважає неправомірні дії працівника поліції в частині неналежного виконання своїх службових обов`язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року (справа № 6-440цс16).

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 6 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як уже зазначено вище свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував протиправними діями працівника поліції з огляду на закриття провадження у одному випадку, та скасування процесуального рішення - в іншому.

Однак вказані обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , то тут суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. (ст. 251 КУпАП)

Одним із питань, котрі вирішує орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення є те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. (пункт 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП)

Відповідно до статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно з частиною 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

З комплексного аналізу вказаних норм КУпАП вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення є носієм фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для встановлення таких даних, орган, котрий здійснює розгляд, окрім протоколу піддає оцінці цілу низку інших матеріалів і лише в результаті їх комплексного аналізу приходить до обґрунтованих висновків.

Суд вважає, що саме пособі складення протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про заподіяння особі моральних страждань, адже попереду у неї є ще розгляд самої справи в межах якого і повинна бути встановлена істина.

На думку суду, у випадку, якщо така істина буде встановлена належно та відповідатиме реальним обставинам справи, то матиме місце справедлива сатисфакція, пов`язана з незручностями особи, котрих вона зазнала при документуванні подій.

На такі висновки наштовхує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Сілін проти України» (Заява N 23926/02) від 13 липня 2006 року, у пункті 46 якого зазначає, що … Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції (995_004), вважає, що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду.

Таке рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує при розгляді справ як джерело права, відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України.

У даній справі такий розгляду було проведено судом, в процесі якого ОСОБА_2 брав участь і у повній мірі скористався правами, зокрема на захист та на доведення своєї невинуватості перед незалежним судом.

Щодо постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 566989 від 30 серпня 2018 року то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржуючи рішення працівника поліції про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_2 , відповідно до правил глави 24 КУпАП, реалізовує своє право на контроль в порядку адміністративного судочинства за діяльністю осіб уповноважених на здійснення функцій органу державної влади.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року про задоволення позову ОСОБА_2 та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, свідчать про реалізацію ним передбаченого КУпАП та Кодексом адміністративного судочинства України права на оскарження процесуальних рішень уповноваженого органу і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України.

Правові висновки аналогічні за своєю юридичною суттю, хоча і щодо дещо інших правовідносин, викладені Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 641/2328/17).

Відповідно до частини 3 ст. 12 та частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним нормам права, позивач цих обставин не довів, оскільки не надав достатніх та допустимих доказів, на підтвердження пояснень про заподіяння йому працівниками поліції моральної шкоди, яка згідно з частиною 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Твердження ОСОБА_2 , викладені у позовній заяві про заподіяння йому маральної шкоди, яка полягала у цілій низці обставин не забезпечені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому до уваги судом братись не можуть.

Суд залишає поза увагою посилання ОСОБА_2 на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Науменко проти України», Антипенко проти Російської Федерації, та «Пшеничний проти Російської Федерації», оскільки вони є недоречними у даній справі.

У всіх перелічених позивачем рішеннях Європейським судом з прав людини було встановлено порушення вимог конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що дало можливість говорити про моральні страждання осіб, стосовно яких воно мало місце.

В даній же справі судом не встановлено факту порушення прав позивача, що обґрунтовано вище.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні, що і є підставою для відмови у задоволенні позивних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2019 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка