Рішення № 84808396, 01.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6586/19

Провадження №2/461/1422/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України у Львівській області (місце знаходження: 79000, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 49 640,00 грн. з підстав, викладених у позовній заяві.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 липня 2015 року працівниками Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області у квартирі і підвалі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 було проведено обшук, під час якого були вилучені особисті речі, а саме: 1) макет масогабаритний корпусу артилерійського пострілу калібру 76 мм у латунній гільзі - 1 шт.; 2) макет масогабаритний корпусу артилерійського пострілу калібру 80 мм з корпусом дистанційного дитонатора - 1 шт.; 3) макет масогабаритний корпусу мінометного пострілу калібру 81,4 мм - 1 шт.; 4) макет масогабаритний корпусу зенітного пострілу калібру 30x165 мм у сталевій гільзі - 4 шт.; 5) макет масогабаритний корпусу зенітного пострілу калібру 20x138 мм у латунній гільзі - 1 шт.; 6) макет масогабаритний корпусу навчальної гранати УРГ - 1 шт.; 7) затворна рама скорострілу МГ-81; 8) ударно спусковий механізм скорострілу МГ-81; 9) піротехнічний запал УЗРГМ - 5 шт.

03.01.2018 ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області і просив повернути речі, але отримав відмову, мотивовану тим, що він не є стороною у кримінальному провадженні №12015140090002461 від 20.07.2015.

31.01.2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П.Т. виніс ухвалу у справі №466/475/18, згідно якої слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Тиховського В.Я. зобов`язано повернути ОСОБА_1 майно, вилучене під час проведення обшуку у кримінальному провадженні №12015140090002461 від 20.07.2015 року. Даною ухвалою було встановлено, що слідчий не звертався до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна на підставі ч. 5 ст. 171 КПК України, тимчасово вилучене майно не було повернуто згідно з вимогами ст. 169 КПК України, що є неправомірною бездіяльністю слідчого. Позивач вважає, що такою бездіяльністю слідчого йому завдано моральну шкоду в розмірі 49 640,00 грн., яка полягає у тому, що ОСОБА_1 змушений був неодноразово звертатися до слідчого з проханням повернути йому вилучені речі, постійно з цього приводу переживав та отримав душевні страждання. Тому просить позов задоволити.

Справа надійшла до Галицького районного суду м.Львова 30.08.2019 року.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 03.09.2019 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні. Справу було призначено на 01.10.2019 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відсутністю можливості прибути в судове засідання. Просить розгляд справи без його участі не проводити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження №12015140090002461 від 20.07.2015.

В межах даного кримінального провадження 20.07.2015 проведено обшук у квартирі і підвалі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 було проведено обшук, під час якого були вилучені особисті речі, а саме: 1) макет масогабаритний корпусу артилерійського пострілу калібру 76 мм у латунній гільзі - 1 шт.; 2) макет масогабаритний корпусу артилерійського пострілу калібру 80 мм з корпусом дистанційного дитонатора - 1 шт.; 3) макет масогабаритний корпусу мінометного пострілу калібру 81,4 мм - 1 шт.; 4) макет масогабаритний корпусу зенітного пострілу калібру 30x165 мм у сталевій гільзі - 4 шт.; 5) макет масогабаритний корпусу зенітного пострілу калібру 20x138 мм у латунній гільзі - 1 шт.; 6) макет масогабаритний корпусу навчальної гранати УРГ - 1 шт.; 7) затворна рама скорострілу МГ-81; 8) ударно спусковий механізм скорострілу МГ-81; 9) піротехнічний запал УЗРГМ - 5 шт.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31.01.2019 року скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна задоволено. Слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Тиховського В.Я. зобов`язано повернути ОСОБА_1 майно, вилучене під час проведення обшуку у кримінальному провадженні №12015140090002461 від 20.07.2015 року.

Допитаний в якості свідка відповідно до ст. 92 ЦПК України позивач ОСОБА_1 надав показання, що при проведенні обшуку в його помешканні та гаражі, працівниками правоохоронних органів було вилучено його колекцію військових предметів, яку він накопичував ще з юнацьких років. У вересні 2019 року частину вилучених предметів було повернуто позивачу, проте ті речі, які були повернуті становлять меншу цінність. У зв`язку із втратою частини своєї колекції, ОСОБА_1 припинив приймати участь в культурно - масових заходах, перестав спілкуватися з колекціонерами, що, в свою чергу, спричинило втрату спокою та звичного способу життя.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 11 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Так, позивач пов`язує своє право на відшкодування моральної шкоди із встановленою ухвалою слідчого судді незаконністю дій та бездіяльністю слідчого при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, однак зазначене рішення не є тим рішенням, за наслідком якого виникає право на відшкодування шкоди.

Скарга позивача на бездіяльність слідчого розглянута судом відповідно до вимог статей 303- 307 КПК України, і це свідчить про використання позивачем права на звернення до суду в порядку КПК України відносно бездіяльності органів досудового розслідування. Винесення зазначеної ухвали слідчим суддею за результатом розгляду скарги позивача не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність працівників СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області порушили його законні права та інтереси та заподіяли позивачу моральну шкоду.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у цивільній справі № 6-440цс16.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказане свідчить про те, що шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а при відсутності будь-якої з цих ознак не може бути покладено на відповідача обов`язку відшкодування шкоди.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснення, яке міститься у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачем зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надано об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв`язку з діями відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди з відповідачів, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України у Львівській області місце знаходження: 79000, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Львівській області, місце знаходження: 79000, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2.

Суддя Зубачик Н.Б.