Ухвала суду № 84807686, 01.10.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/191/16

Провадження № 4-с/316/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р.

Енергодарський мiський суд Запорiзькоїобластi у складі:

головуючого судді Куценка М.О.,

за участі секретаря судового засідання Нестерової Г.М.

заявник: ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Половинко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Запорізького виконавчого округу Безмагоричних Микита Андрійович, Акціонерне товариство «ОТП Банк», на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування скарги зазначила, що постановою Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року був задоволений позов ПАТ «ОТП Банк про стягнення з неї боргу в сумі 143880,86 доларів США, нарахованих відсотків в сумі 24146,72 доларів США, а всього 168027,50 доларів США. 21.08.2019 року суб`єктом оскарження було відкрито виконавче провадження № 59850349 по виконання виконавчого листа № 316/191/16 від 10.07.2019 року, виданого Запорозьким апеляційним судом. Відповідно до резолютивної частини постанови суду стягненню підлягає сума в розмірі 168027,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 4572028,28 грн. Вважає дії приватного виконавця протиправними а постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно з резолютивної частини вказаної постанови з неї підлягає стягненню 168027,50 доларів США. Ця сама сума зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження. В той же час еквівалент в гривні визначений в сумі 4572028,28 грн. Вважає, що приватний виконавець самостійно вніс зміни в резолютивну частину рішення суду, що не є припустимим, а при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження допущені істотні порушення, що привело до винесення незаконної постанови.

Не погоджуючись з доводами скарги, приватний виконавець Запорізького виконавчого округу Безмагоричних М.А. надіслав на адресу суду заперечення на скаргу, у яких зазначив, що 21.08.2019 рокунадійшов на виконання виконавчий документ №316/191/16-ц, виданий 10.07.2019 року Запорізьким апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості на користь АТ «ОТП БАНК» у розмірі 168027,50 доларів США. Приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчою провадження та направлено сторонам до відому.

Враховуючи норми діючого законодавства боржник ОСОБА_1 повинна повернути на користь АТ «ОТП БАНК» суму у розмірі 168027,50 США, а не еквівалент в гривні.

При роботі з автоматизованою системою виконавчих проваджень (АСВП), а саме при реєстрації виконавчого документа, є технічною вимогою внесення суми еквіваленту у гривні, так як без її зазначення виконавчий документ не можливо зареєструвати. Вказаний еквівалент у гривні вноситься саме до АСВП, а не до резолютивної частини рішення як зазначає скаржниця.

Відповідно до вимог п. 3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», який передбачає, що приватний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправиш допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні приватним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, 04.09.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних та змінено суму еквіваленту у гривні з 4572028,28грн. на суму 4222531,07грн. у АСВП.

Представник заявника- адвокат Половинко М.А. скаргу підтримала, просила задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У частині першій статті 5 вказаного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

На підставі виконавчого листа № 316/191/16ц, виданого 10.07.2019 року (а.с. 26), постановою приватного виконавця Безмагоричних М.А. від 21.08.2019 року відкрито виконавче провадження (а.с. 27). Тобто, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець діяв в рамках ЗУ «Про виконавче провадження».

Але, щодо зазначення боргу у постанові про відкриття провадження у гривневому еквіваленті суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимогстатті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України- гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені уст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Із матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Запорізький апеляційний суд визначив суму боргу в іноземній валюті (а.с. 3-7). Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року в справі №3-141гс11 та від 7 жовтня 2014 року в справі №3-133гс14 та підтверджена нещодавньою судовою практикою Верховного суду України від 08.02.2017 р. у справі № 6-1905цс16.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне здійснюватися в іноземній валюті. Вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження в порушення вищевказаних вимог, приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2019 року був зазначений еквівалент заборгованості у гривні у розмірі 4572028,28грн. (а.с. 2), у той час як на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року борг підлягає стягненню в сумі 168027,50 доларів США (а.с. 7 звор. бік).

Суд не бере до уваги доводи представника заявника- адвоката Половинко М.А. щодо неналежного оформлення виконавчого листа судом першої інстанції, оскільки зазначена обставина не є предметом судового розгляду в рамках розгляду даної скарги, а також суд не вбачає порушень вимог Інструкції з діловодства щодо оформлення виконавчого листа.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином дії приватного виконавця щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», однак перерахунок суми боргу у гривневий еквівалент, не можна вважати правомірним за вище встановлених обставин.

Отже, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 260-262, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Запорізького виконавчого округу Безмагоричних Микита Андрійович, Акціонерне товариство «ОТП Банк», на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця - задовольнити частково.

Постанову про відкриття виконавчого провадження №59850349 від 21.08.2019 року, винесену приватним виконавцем Безмагоричних Микитою Андрійовичем, на підставі заяви про примусове виконання виконавчого листа №316/191/16-ц виданого 10.07.2019 року, в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором №СМ-SME206/327/2008 від 09.07.2008 року у гривневому еквіваленті у розмірі 4572028,28 грн.,- скасувати.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя М. О. Куценко