Рішення № 84806864, 30.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/5205/19

2/242/1434/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: - головуючого - судді Черкова В.Г.,

- при секретарі Кідрон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.09.2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. 03.08.2016 р. був звільнений на підставі п.5 ст.36 КЗпП України. В день звільнення розрахунок проведено не було. До теперішнього часу заборгованість із заробітної плати не виплачена. Просив стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2016 р. в сумі 2764,34 грн., за лютий 2016 р. в сумі 3382,50 грн., за березень 2016 р. в сумі 3311,95 грн., за квітень 2016 р. в сумі 3133,73 грн., за травень 2016 р. в сумі 3009,27 грн., за червень 2016 р. в сумі 3201,88 грн., за липень 2016 р. в сумі 3172,82 грн., за серпень 2016 р. в сумі 773,85 грн. за вирахуванням фактично виплачених сум; середній заробіток за весь час затримки розрахунку пр. звільненні за період з 03.08.2016 р. по 20.07.2019 р. в сумі 243611,52 грн.; допустити негайне виконання рішення в межах місячної суми стягнення (встановленого окладу) 4209 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач - ДП «Донецька залізниця» - у строк, встановлений судом, відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, був звільнений 03.08.2016 р. (а.с.8-9).

Згідно розрахунку заробітної плати, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за січень 2016 р. в сумі 2764,34 грн., за лютий 2016 р. в сумі 3382,50 грн., за березень 2016 р. в сумі 3311,95 грн., за квітень 2016 р. в сумі 3133,73 грн., за травень 2016 р. в сумі 3009,27 грн., за червень 2016 р. в сумі 3201,88 грн., за липень 2016 р. в сумі 3172,82 грн. (а.с.10-12).

Доказів на підтвердження заборгованості по заробітній платі за серпень 2016 р. в сумі 773,85 грн., а так само на підтвердження місячної суми стягнення, що підлягає негайному виконанню, у розмірі 4209, 00 грн. суду не надано.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, надані позивачем, таким чином, заборгованість по заробітній платі складається (без утримання податків й інших обов`язкових платежів):

за січень 2016 р. в сумі 239,12 грн., за лютий 2016 р. в сумі 1739,82 грн., за березень 2016 р. в сумі 2682.68 грн., за квітень 2016 р. в сумі 2539,82 грн., за травень 2016 р. в сумі 2437.51 грн., за червень 2016 р. в сумі 2595.02 грн., за липень 2016 р. в сумі 2569,98 грн. (а.с.10-12).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цьогоКодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУвід 08.02.1995за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже враховуючи, що для суб`єктів господарювання із зони АТО сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили) як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, відповідач відповідних доказів відсутності своєї вини не надав.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає (за період з 04.08.2016 р. по 02.07.2019 р.): 336,48 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 724 (кількість днів затримки розрахунку) = 243611,52 грн.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати у загальному розмірі 14803,95 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 243611,52 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9605,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,12,13,81,131,263-265,280,282,284-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 01074957, розташоване за адресою: Донецька область, м. м.Донецьк, вул..Артема,68, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2016 р. в сумі 239 (двісті тридцять дев`ять) грн. 12 коп., за лютий 2016 р. в сумі 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев`ять) грн. 82 коп., за березень 2016 р. в сумі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 68 коп., за квітень 2016 р. в сумі 2539 (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн.. 82 коп., за травень 2016 р. в сумі 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн.. 51 коп., за червень 2016 р. в сумі 2595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 02 коп., за липень 2016 р. в сумі 2569 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 98 коп. за вирахуванням фактично виплачених сум; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 р. по 20.07.2019 р. в сумі 243611 (двісті сорок три тисячі шістсот одинадцять) грн.. 52 коп.

Допустити негайне виконання рішення в межах місячної суми стягнення у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн.. 68 коп.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 01074957, розташоване за адресою: Донецька область, м. м.Донецьк, вул..Артема,68, судовий збір на користь держави в розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 30.09.2019 року.

Суддя