Рішення № 84803023, 08.10.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10473/19

н/п 2/640/2183/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Савицької М.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Квартирно- експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280), третя особи: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_4 ), Чугуївська міська рада (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35-а) про зобов*язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про зобов`язати відповідача напарвити до Чугуївської міської ради клопотання про виключення з числа службових житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ухвали судді Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

24.06.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Під час проведення підготовчого судового розгляду були вирішені клопотання сторін, залучено третю особу, подані заяви третіх осіб про розгляд спарви у їх відсутність.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2019 року закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд по суті позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем та разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_5 , донькою ОСОБА_6 , сином ОСОБА_7 постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі КЕВ м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначену квартиру він разом з сім`єю вселився на підставі службового ордера №015218 від 24.04.2008 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення житлово-побутової комісії в/ч А0501 від 09.04.2008 року, у зв`язку з проходженням військової служби. На цей час позивач перебуває на військовій службі в в/ч А0501, яка входить до складу сил ООС на території Донецької та Луганської областей. На квартирному обліку для отримання постійного житла зазначеним складом сім`ї перебуває з 08.02.2006 року, має вислугу років на військовій службі 20 років. У травні 2019 року на звернення позивача до КЕВ м. Харкова з клопотанням про виключення цього майна з числа службових, отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових, оскільки вислуга проходження військової служби позивачем становить менше 25 років. Позивач вважає, що дана відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме п.п. 3, 11 22 «Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081, п. 10 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» та п. 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP», затвердженого постановою Ради Міністрів від 04.02.1988 року № 37, а тому звернувся до суду цим позовом.

У відзиву на позов відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, вказує, що згідно витягу з послужного списку, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 28.11.1992 року по 10.11.1994 року (строкова служба) та з 01.03.2001 року по теперішній час. 24.04.2008 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради ОСОБА_1 з родиною на 4 особи видано службовий ордер №015218 на житлове приміщення житловою площею 40,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Заперечуючи проти вимог позивача, КЕВ м. Харків вказує, що наявність вислуги на військовій службі не надає позивачу права вимагати конкретне службове житло для постійного проживання без додержання встановленого законом порядку розгляду таких питань. У відповідності до «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», однією з обов`язкових підстав для розгляду питання щодо виключення квартири з числа службової та забезпечення ним для постійного проживання є настання черги військовослужбовця для отримання житла. Відповідно до довідки позивач перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 03.02.2006 року. Крім того, зазначає, що діючим законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу. Таким чином, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення вимог про зобов`язання КЕВ м. Харків звернутись з відповідним клопотанням до виконавчого комітету Чугуївської міської ради відсутні.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини і факти, викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у відзиву на позов.

Треті особи до суду не з*явились, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, написали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши учасників процесу, які присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А0501 і його вислуга років складає 24 роки 10 місяців 9 днів згідно довідки від 27.05.2019 року. (а.с. 81-82).

Згідно протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини А0501 від 08.02.2006 року ОСОБА_1 разом з сім*єю зараховано на квартирний облік у військовій частині А0501 для отримання житлової площі з 08.02.2006 року. (а.с. 23-25).

24.01.2008 року на засіданні житлово-побутової комісії військової частини А0501 ОСОБА_1 надано службову житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

24.04.2008 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення №015218, яким позивачу разом з його родиною надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення №244 від 09.04.2008 року (а.с.27). Позивач з родиною зареєстровані в даному приміщенні.

05.11.2014 року на засіданні житлової комісії військової частини А0501 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною (а.с.28).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, однак 14.05.2019 року та отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні , роз*яснино право на можливість оскарження даного рішення в установленому законом порядку.(а.с.31,79,80).

Відповідно до витягу з наказу № 1799 від 30.09.2019 року та витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А0501 №9 від 27.09.2019 року ОСОБА_1 зараховано на першочергову чергу для отримання житла, як учасника бойових дій.

За змістом положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року, а саме п. 3 встановлено: «Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла».

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:

1. наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного новозбудованого;

2. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного з числа службового;

3. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4. надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Таким чином, позивач має право обрати будь - який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбачени хКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободтаКонституції України.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у п. 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: «Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно - експлуатаційного органу».

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО та бойових дій, перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, перебуває в першочерговій черзі на квартирному обліку в військовій частині, але постійного житла до цього часу не отримав.

Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не КЕВ м. Харкова.

Таким чином, відповідач повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.

Не подаючи відповідне клопотання, КЕВ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятій рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників ... Суд вважає, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло».

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання, - є позбавленням процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов*язання відповідача направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Квартирно- експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280), третя особи: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_4 ), Чугуївська міська рада (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35-а) про зобов*язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :