Рішення № 84801901, 01.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2019 року 11:02 № 640/13478/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття»

до Державної фіскальної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

від позивача - Назаренко С.М.,

від відповідача - Косіч Д.В.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у безпідставному зменшені/знятті формули у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 92 715 684,00 грн; зобов`язати Державну фіскальну службу України виправити допущену помилку, перерахувати формулу та повернути в найкоротші терміни Товариству з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» безпідставно знятий реєстраційний ліміт, збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2016 року у сумі 92 715 684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що до 01 січня 2017 року позивач перерубував на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства, визначеному статтею 209 Податкового кодексу України, та станом на 18 грудня 2017 року в графі «перевищення податкових зобов`язань зазначених платником податку у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладених, зареєстрованих в Реєстрі» відображено суму перевищення податкових зобов`язань в розмірі 93 375 873,00 грн (в тому числі 92 715 684,00 грн податкові зобов`язання за період червень 2015 року - грудень 2017 року, 486 227,00 грн - листопад 2015 року, 173 876,00 грн - січень 2016 року). Проте, відповідно до Витягу в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ від 13 грудня 2017 року станом на 13 грудня 2017 року у позивача обліковується сума 92 715 684,00 грн знята з електронної формули з позначкою «Override209/02.16».

На неодноразові звернення позивача, відповідач відповіді не надав та станом на час звернення до суду з позовом відповідачем всупереч вимог законодавства не забезпечено відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявленої позивачем в уточненому розрахунку відомостей та не перераховано формулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що з 01 липня 2015 року реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569. Формування показника УПеревищ відбувається автоматично за кожний звітний період починаючи з 01 липня 2015 року. Усі податкові накладні/розрахунки коригування складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у тому числі з порушенням терміну реєстрації встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (дата складання до 31 грудня 2016 року включно), могли бути зареєстровані лише до 15 січня 2017 року включно. Починаючи з 16 січня 2017 року реєстрація таких податкових накладних та розрахунків коригування не здійснюється.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що операція «Override209/02.16» проведена 13 грудня 2017 року, тобто через 11 місяців після переходу на загальну систему оподаткування та закінчення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування. Додатково позивач вказує, що відповідь на його скаргу надано Державною фіскальною службою України листом від 19 березня 2019 року, тобто у день закінчення повторного проведення заходів щодо мінімізації помилок, допущених платниками податків при відображенні у номері податкових накладних/розрахунків коригування до них складених за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування, що унеможливило уточнення позивачем таких показників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 01 жовтня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Прикарпаття» є сільськогосподарським виробником та до 01 січня 2017 року перерубував на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства, визначеному статтею 209 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2017 року).

Відповідно до Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ станом на 18 грудня 2017 року в графі «перевищення податкових зобов`язань зазначених платником податку у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладених, зареєстрованих в Реєстрі» відображено суму перевищення податкових зобов`язань в розмірі 93 375 873,00 грн (в тому числі 92 715 684,00 грн податкові зобов`язання за період червень 2015 року - грудень 2017 року, 486 227,00 грн - листопад 2015 року, 173 876,00 грн - січень 2016 року).

Одночасно відповідно до Витягу в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ від 13 грудня 2017 року станом на 13 грудня 2017 року у позивача обліковується сума 92 715 684,00 грн знята з електронної формули з позначкою «Override209/02.16».

09 січня 2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою щодо зменшення реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ.

19 січня 2018 року позивач також звернувся з відповідною скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.

Листом від 15 лютого 2018 року №1493/10/09-19-17 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області повідомило позивача, що показник УПеревищ Override209 виник у зв`язку з тим, що позивач після 11 лютого 2016 року, тобто після дати виключення з Реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, здійснював коригування податкових накладених в другій частині порядкового номеру яких зазначений код « 2», складених в період з 01 липня 2015 року по 31 січня 2016 року. Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області з метою правильного обрахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, звернулось до Державної фіскальної служби України.

Листом від 19 березня 2018 року №9325/6/99-99-12-03-01-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про встановлення нового (додаткового) терміну для подання сільськогосподарськими товаровиробниками - колишніми суб`єктами спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість інформації для перерахунку реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ шляхом надання платниками податків інформації, яка встановлює відповідність між ознакою, зазначеною в номері ПН/РК (а саме підтвердження ознаки їх належності до спецрежиму або навпаки), і операціями, здійсненими ними в період дії спецрежиму і за якими такі податкові накладні було складено, відбувається шляхом складання та подання до ДФС окремого документа: Повідомлення у вигляді розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (Повідомлення-РК) в період з 27 лютого 2018 року по 19 березня 2018 року включно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з 1 січня 2017 року втратила чинність стаття 209 Кодексу, яка регламентує умови застосування спецрежиму сільськогосподарськими товаровиробниками.

Одночасно, з 1 січня 2017 року набуває чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (реєстр. номер законопроекту - 5132), якою визначено наступне: якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних і розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (УПеревищ), а сума, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (УНакл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в ЄРПН на суму податку, що дорівнює значенню показника УПеревищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 01 липня 2015 року (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника УПопРах незалежно від значення показника УНакл, визначеного відповідно до пункту 2001.3 цієї статті.

Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, тільки податкові накладні за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (УПеревищ)».

Таким чином, з урахуванням вказаних вище змін передбачається, зокрема: скасування реєстрації суб`єктів спецрежиму та переведення їх на загальну систему оподаткування; закриття рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ), які додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Кодексу сільськогосподарським товаровиробникам (далі - додаткові електронні рахунки); обмеження терміну реєстрації податкових накладних, складених сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг в межах спецрежиму; перенесення від`ємного значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом, що сформувалася в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності, до податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Отже, всі сільськогосподарські підприємства, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, включаючи платників, які були зареєстровані як суб`єкти спецрежиму (подавали податкові декларації 0121-0123), так і тих, які відповідно до пункту 209.18 статті 209 Кодексу відповідали критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але не обрали спецрежиму, та залишали суми ПДВ від реалізації сільськогосподарської продукції у власному розпорядженні (подавали податкові декларації 0130) (далі - сільгоспвиробники).

Починаючи із податкової звітності за перший звітний (податковий) період 2017 року сільгоспвиробники подають до Державної фіскальної служби України виключно податкову декларацію з позначкою "0110" за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, у якій відображатимуться розрахунки з бюджетом за усіма операціями такого сільгоспвиробника.

У разі якщо в сільгоспвиробника за результатами здійснення сільськогосподарської діяльності за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі було задеклароване від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями і податковим кредитом (значення рядка 21 декларації), то такі суми податку, відповідно до пункту 49 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, переносяться із податкової декларації з ПДВ із позначкою 0121 - 0123, 0130, поданої за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі (грудень 2016 року / IV квартал 2016 року), до податкової декларації з ПДВ із позначкою 0110 (рядок 16.1) за перший звітний період 2017 року (січень 2017 року / I квартал 2017 року).

Згідно з пунктом 48 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (з урахуванням внесених змін) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), складених сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 209.7 статті 209 Кодексу, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року.

Реєстрація таких податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних не може здійснюватися з порушенням вказаного терміну.

Отже, усі податкові накладні / розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у тому числі з порушенням терміну реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Кодексу (тобто податкові накладні / розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у яких дата складання до 31 грудня 2016 року включно), можуть бути зареєстровані лише до 15 січня 2017 року включно.

Одночасно функціонування Системи електронного адміністрування ПДВ регламентовано статтею 200-1 Кодексу, відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу складовою формули, що визначає суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума) в ЄРПН, є показник УПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Зазначений показник визначається як різниця між: сумами податкових зобов`язань за операціями з постачання товарів (послуг) та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, та їх подальшого коригування згідно зі статті 192 Кодексу, задекларованими платником у податкових деклараціях з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, та сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені за такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), та розрахунках коригування до них, зареєстрованих у ЄРПН.

Показник УПеревищ розраховується автоматично після прийняття звітності від платника податку, реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та при обрахунку позитивного значення вказаного показника на таке значення зменшується реєстраційна сума такого платника.

Отже, причинами виникнення показника УПеревищ є: не реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування; порушення вимог статті 187, пункту 192.1 статті 192 Кодексу при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ; помилки платників при включенні до декларації з ПДВ розрахунків коригування на зменшення податкових зобов`язань з ПДВ, зареєстрованих із запізненням (виключення в періоді складання, а не реєстрації, та навпаки) (підлягає виявленню і коригуванню згідно із запитами за формою (додаток № 1 до цього листа).

Отже, показник перевищення УПеревищ Override209 є сумою перевищення податкових зобов`язань, зазначених такими платниками податку у поданих деклараціях з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123» за період з липня 2015 року по грудень 2016 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених такими платниками ПН та РК, у другій частині порядкового номера яких зазначений код « 2», які були складені з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року та зареєстровані в ЄРПН у період з 01 липня 2015 року по 15 січня 2017 року.

Виходячи з наведеного в сукупності та оскільки відповідачем зменшено в Системі електронного адміністрування ПДВ суму перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (УПеревищ), яка обліковувалась до грудня 2017 року, отже таке зменшення відбулось за відсутності законодавчо визначених підстав.

Суд зауважує, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні Державної фіскальної служби України, на цьому ж рівні відбуваються усі дії, пов`язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

За таких обставин, саме відповідач допустив протиправні дії, чим порушив не тільки вимоги вітчизняного законодавства, а і положення статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід`ємним правом на повагу до своєї власності, відповідно до якої кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке втручання в гарантовані права не буде повільним.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

На думку суду, суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

За таких підстав та враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної фіскальної служби України, які полягають у безпідставному зменшені/знятті формули у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 92 715 684,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов`язання Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2016 року у сумі 92 715 684,00 грн є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» задовольнити.

2.Визнати протиправними дій Державної фіскальної служби України, які полягають у безпідставному зменшені/знятті формули у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 92 715 684,00 грн.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2016 року у сумі 92 715 684,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» (77400, Івано-Франківська область, місто Тисмениця, вул Галицька, буд. 93, код ЄДРПОУ 32573828) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04052, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинс5тва України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2019 року.