Рішення № 84801656, 08.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2019 року № 640/12860/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у редакції, що діяла на час призначення пенсії, тобто на день виникнення правовідносин;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії (у редакції, що діяла на час призначення пенсії, тобто на день виникнення правовідносин);

зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2017 року відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати 64 449, 91 грн. без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 травня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, проте листом від 05 липня 2019 року №146290/03 їй відмовлено, у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Позивач вважає вказану відмову ГУ ПФУ в м. Києві такою, що суперечить Конституції України та стверджує, що її право на перерахунок пенсії є беззаперечним і його забезпечення становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Крім того, ухвалою суду від 02 вересня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Зазначена ухвала суду разом із позовною заявою та доданими до неї документами отримано відповідачем - 05 вересня 2019 року.

Суб`єкт владних повноважень, у встановлений судом строк не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву. Інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити відношення відповідача до заявлених позовних вимог також надано не було, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2010 року є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XI від 05 листопада 1991 року.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою від 31 травня 2019 року № 4764 про перерахунок пенсії, у зв`язку із підвищенням розміру посадових окладів працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

За результатами розгляду такої заяви, відповідач листом від 05 липня 2019 року № 146290/03 (т. 1 а.с. 41) повідомив позивачу, що відповідно до п. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України на час звернення позивача до ГУ ПФУ у м. Києві не прийнята, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії.

Незгода з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01 січня 2015 року підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами 13, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Так, згідно з ч.ч. 13, 18 цієї статті, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи .

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІI, яким ч. 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ викладена у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VII.

Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень цього Закону визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім п. 8 ч. 1 статті 15, ч. 4 статті 16, абз. 1 ч. 2 статті 46-2, статті 47, ч. 1 статті 49, ч. 5 статті 50, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, ч. 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення ч.ч. 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратили чинність.

Натомість у чинному Законі України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсійне забезпечення прокурорів врегульовано ч.ч. 13, 20 статті 86 таким чином: «Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Між тим, урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Вказані норми матеріального права вже були проаналізовані Верховним Судом, зокрема, у справі № 674/900/16-а та щодо пенсійного забезпечення прокурорсько-слідчих працівників у постанові від 20 лютого 2018 року викладено правову позицію про те, що з 01 січня 2015 року - дня набрання чинності Законом № 76-VIII, яким, зокрема, ч. 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв`язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону № 1697-VІІ, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги позивача про визнання дій та рішення ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахунку вже призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку із прийняттям вказаної вище постанови № 657 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на порушення положень Конституції України у зв`язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІI, яким ч. 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ викладена у новій редакції, ні стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

До того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 проти України № 43331/12, Суд , розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Крім того, Суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини, суд прийшов до висновку, що у відповідача не було підстав для перерахунку пенсії, призначеної позивачу за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих прокурорів.

При вирішенні даної справи, судом також було враховано рішення Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у зразковій справі № 826/506/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/16/18), в якому касаційний суд прийшов наступного висновку: якщо непрацюючий пенсіонер органів прокуратури звертається до органу прокуратури із заявою видати довідку відповідної форми та змісту про заробітну плату, необхідну для перерахунку пенсії за вислугу років, за умови, коли закон про право, форми і види пенсійного забезпечення на час звернення із заявою не передбачає підстав, умов та порядку перерахунку пенсії і у зв`язку з цим не встановлює загальнообов`язкових положень про форму, зміст і механізм її видання, відмова органу прокуратури видати таку довідку не є протиправною.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії, до якої було долучено довідку про розрахунок суми місячної заробітної плати для перерахунку пенсійних виплат від 11 лютого 2019 року, складеною власноручно, з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України.

Водночас, суд зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає обов`язку органів пенсійного фонду опрацьовувати та здійснювати перерахунок пенсії на підставі довідок про фактичний розмір заробітної плати, складених не підприємствами, установами та організаціями, на яких працювали відповідні громадяни України.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк