Рішення № 84801607, 07.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2019 року № 640/11105/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугдо Державної регуляторної служби України провизнання протиправним та скасування розпорядженняТретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»,

встановив:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також позивач, НКРЕКП) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної регуляторної служби України, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 04 червня 2019 року №5.17 (протокол №07-19) в частині, що стосується апеляції ПАТ «Дніпрогаз» від 07 травня 2019 року №491007.1-Ск-3707-0519; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 червня 2019 року №58 про задоволення апеляції ПАТ «Дніпрогаз».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі дійшли помилкового висновку, стверджуючи про порушення НКРЕКП вимог частини сьомої статті 19 Закону про ліцензування та абзаців 7 і 15 статті 3 Закону про нагляд, вказавши, що НКРЕКП не затвердила та не оприлюднила у встановленому Законом про нагляд порядку уніфіковану форму акта, що відповідає новій Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342, а тому не мала проводити позапланову перевірку ПАТ «Дніпрогаз».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Дніпрогаз».

У судовому засіданні 17 вересня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача та третьої особи, та закрито провадження у справі в частині позовних вимог, звернутих до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначивши при цьому, що оскаржуване розпорядження жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

Третя особа також заперечувала проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав.

Суд, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши докази, наявні у справі, подальший розгляд справи здійснив у письмовому провадженні без виклику учасників справи.

Вирішуючи справу по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом до позивача звернулись ряд споживачів з листами, в яких повідомили НКРЕКП про застосування до них ПАТ «Дніпрогаз» коефіцієнта приведення споживання природного газу до стандартних умов. Враховуючи звернення споживачів та частину десяту статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», НКРЕКП листами від 04 січня 2019 року №80/14/7-17, від 09 січня 2019 року №217/14/7-19 та від 18 січня 2019 року №610/14/7-19 звернулась до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України з метою отримання погодження для проведення позапланового заходу контролю ПАТ «Дніпрогаз». Листом Державної регуляторної служби України від 25 лютого 2019 року №1155/0/20-19 НКРЕКП отримала згоду на проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпрогаз».

На підставі постанови НКРЕКП від 05 березня 2019 року №314 «Про проведення позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг» з 25 березня 2019 року по 29 березня 2019 року Комісією було проведено позаплановий захід контролю щодо дотримання ПАТ «Дніпрогаз» ліцензійних умов, зокрема, питання з приводу дотримання пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу IX Кодексу у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу.

За результатами проведення позапланового заходу контролю складено Акт позапланової перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 29 березня 2019 року №119.

На підставі Акту №119 НКРЕКП прийняла постанову №501 «Про накладення штрафу на ПАТ «Дніпрогаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

Не погоджуючись із прийнятою НКРЕКП постановою №501, ПАТ «Дніпрогаз» подало до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування скаргу (апеляцію) від 07 травня 2019 року №491007.1-Ск-3707-0519.

За наслідками розгляду скарги ПАТ «Дніпрогаз» від 07 травня 2019 року №491007.1-Ск-3707-0519. на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування 04 червня 2019 року прийнято рішення №5.17 про задоволення скарги. При цьому, зобов`язано НКРЕКП усунути порушення вимог частин сьомої і п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців сьомого і п`ятнадцятого статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування, задовольняючи скаргу ПАТ «Дніпрогаз» виходила з того, що позапланова перевірка ПАТ «Дніпрогаз» повинна бути проведена у відповідності до Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Згідно з положеннями частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)».

Уніфікована форма акта, що складається за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) за структурою та змістом відрізняється від форми акта, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №752.

На час проведення відповідної позапланової перевірки ПАТ «Дніпрогаз» НКРЕКП не затвердила та не оприлюднила у встановленому Законом України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку уніфіковану форму акта, що відповідає новій Методиці, яка була затверджена Постановою КМУ від 10 травня 2018 року №342, а тому, на думку Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, не мала проводити позапланову перевірку ПАТ «Дніпрогаз». Відповідно НКРЕКП здійснила перевірку з порушенням вимог частини сьомої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» та з порушенням основних принципів державного нагляду (контролю), визначених статтею 3 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо здійснення державного нагляду (контролю) в порядку, визначеному законом та презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо нормами різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Окрім того, звернуто увагу на те, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов, у відповідності з частиною п`ятнадцятою статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII, органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки видається розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України від 22 вересня 2016 року №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що рішення Регулятора (НКРЕКП) оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Разом з цим, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII, розпорядження про усунення порушень вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу не видавалось.

Відповідно до частини одинадцятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Проте, 05 квітня 2019 року НКРЕКП, всупереч наведеним положенням чинного законодавства, винесла постанову №501 «Про накладення штрафу на ПАТ «Дніпрогаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

З огляду на викладене Державна регуляторна служба України рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 04 червня 2019 року №5.17 про задоволення скарги ПАТ «Дніпрогаз» визнала обгрунтованим і розпорядженням від 07 червня 2019 року №58 «Про задоволення апеляції» зобов`язала Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг усунути порушення вимог частин сьомої і п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців сьомого і п`ятнадцятої статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В свою чергу, НКРЕКП, вважаючи свої права вказаним розпорядженням Державної регуляторної служби України від 07 червня 2019 року №58 «Про задоволення апеляції» порушеними, вернулась до суду із заявленим позовом.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга цієї статті).

Відповідно до визначень, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: -хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

7) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; 19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як зауважив Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №640/18155/18, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спору з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Предметом оскарження у даній справі є розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 червня 2019 року №58, яким зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг усунути порушення вимог частин сьомої і п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців сьомого і п`ятнадцятої статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що відповідач є суб`єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, в розумінні пункту 19 частини першої цієї статті, який породжує для позивача певні обов`язки.

Тому твердження відповідача та третьої особи, що позивач не наділений правом на звернення до суду із таким позовом, спростовується вищенаведеним.

Правовий статус позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Відповідно до частин першої та другої статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Функції та повноваження Регулятора визначені статтею 17 Закону.

Особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг врегульовані статтею 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Так, відповідно до частини першої цієї статті Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Водночас, НКРЕКП при здійсненні своїх повноважень має враховувати положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та особливості, визначені Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Зокрема, частиною сьомою статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, у відповідності з частиною шостою статті 7 згаданого Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

При цьому, як визначено частиною п`ятнадцятою статті 4 цього Закону, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Як було зауважено вище, однією з підстав винесення оскаржуваного розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 червня 2019 року №58 було недодержання позивачем під час перевірки ПАТ «Дніпрогаз» вимог частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме, не використано виключно уніфіковану форму акта.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» затверджена, зокрема Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

Ця Методика встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки) (пункт 1).

Уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження (пункт 2).

Відповідно до пункту 5 Методики уніфікована форма акта перевірки складається з:

1) титульного аркуша; 2) переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю); 3) переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (за наявності більше 10 нормативно-правових актів перелік може складатися окремим додатком до уніфікованої форми акта перевірки); 4) опису виявлених порушень вимог законодавства; 5) переліку питань для суб`єктів господарювання щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю); 6) пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного за його результатами акта; 7) оцінки суб`єкта господарювання щодо професійного рівня посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які проводили захід державного нагляду (контролю); 8) місця для підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), керівника суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи, а також третіх осіб, які брали участь у заході державного нагляду (контролю).

Уніфікована форма акта перевірки розробляється згідно з додатком 2 (пункт 6 Методики).

Позивачем не спростовано, що ним за наслідками перевірки ПАТ «Дніпрогаз» складено Акт №119 від 29 березня 2019 року не у відповідності до вищевикладених приписів, на обов`язковість застосування яких чітко вказують положення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". При цьому, отримання згоди Державної регуляторної служби України на проведення позивачем позапланового виїзного заходу не позбавляє останнього обов`язку дотримання під час такого заходу вимог чинного законодавства, зокрема щодо використання виключно уніфікованої форми акта.

Між іншим, вказане стосується і тверджень позивача, що ним використано форму акта, яка затверджена постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», а Державна регуляторна служба України не зверталась до НКРЕКП з питання невідповідності Порядку нормам Закону про ліцензування чи Закону про нагляд.

Окрім того, згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Водночас, згідно частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (частина одинадцята статті 7 Закону №877).

Під час перевірки ПАТ «Дніпрогаз» НКРЕКП виявила порушення останнім вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання, у зв`язку з чим винесла стосовно ПАТ «Дніпрогаз» постанову від 05 квітня 2019 року №501, якою застосувала до ПАТ «Дніпрогаз» штрафну санкцію. При цьому, припису, розпорядження чи іншого розпорядчого документу щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, - позивачем не виносилось, на що і звернула увагу у оскаржуваному розпорядженні Державна регуляторна служба України.

На противагу відповідачу позивач вказував, що застосував штрафні санкції до ПАТ «Дніпрогаз» у межах законодавчих повноважень та у розмірах, встановлених, у тому числі, Законом України «Про ринок природного газу».

Втім відповідачем, як і судом, не заперечуються дискреційні повноваження НКРЕКП щодо накладення на суб`єктів господарювання, які допустили порушення ліцензійних умов, фінансових санкцій. Однак, як вірно зауважив відповідач, застосування норм Закону України «Про ринок природного газу» не встановлює порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час, умови порядку здійснення державного нагляду (контролю) з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» вимагають додержання певного алгоритму дій в разі виявлення порушень у сфері додержання ліцензійних умов, зокрема, додержання норм частин сьомої та одинадцятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 371 затверджено Положення про Державну регуляторну службу України.

Державна регуляторна служба України (далі - Регуляторна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику та політику у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності і координує дії з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності (пункт 1 Положення).

Основними завданнями Регуляторної служби є реалізація державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства і підприємництва з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності (пункт 3).

Відповідно до пункту 4 Положення Регуляторна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема вживає в межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, порушених унаслідок дії регуляторних актів; здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз`яснення щодо його застосування; видає відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до пункту 10 Положення Регуляторна служба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, розпорядження про усунення порушень у сфері ліцензування, а з питань здійснення державної регуляторної політики - рішення, які підписує Голова Регуляторної служби.

Оскільки за наслідками розгляду скарги ПАТ «Дніпрогаз» Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування були встановлені порушення НКРЕКП вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», у відповідності з наданими повноваженнями Державна регуляторна служба України, на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 04 червня 2019 року №5.17 про задоволення скарги ПАТ «Дніпрогаз», - прийняла розпорядженням від 07 червня 2019 року №58 «Про задоволення апеляції», яким зобов`язала Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг усунути порушення вимог частин сьомої і п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців сьомого і п`ятнадцятої статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Таким чином, розпорядження №58 видано Державною регуляторною службою України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII. Підставою для видання розпорядження №58 стало рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 04 червня 2019 року №5.17 (Протокол №07-19 засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування).

За змістом постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №3 «Про судове рішення в адміністративній справі» підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов`язковою умовою визнання дій протиправними є також порушення у зв`язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Державною регуляторною службою України не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з виданням розпорядження №58, оскільки розпорядження №58 лише зобов`язує позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дії Державної регуляторної служби України відповідали визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.

Підсумовуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Державної регуляторної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», про визнання протиправним та скасування розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 червня 2019 року №58 про задоволення апеляції ПАТ «Дніпрогаз» - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко