Рішення № 84801465, 04.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2019 року № 826/16468/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій, рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- скасувати постанови старшого державного виконавця Валявського О.А. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України «Про закінчення виконавчого провадження» за ВП №56360738 від 18.09.2018;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України продовжити виконавче провадження за виконавчим листом №826/13409/16, виданого від 11.04.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки державний виконавець за відсутності на те підстав виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 23.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16468/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву та наявні у нього докази, що стосуються спору.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву у встановлений судом строк.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №56360738 щодо виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2018 року по справі №826/134097/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань законопроектної та нормативно-правової роботи управління законопроектної та роз`яснювальної роботи Департаменту правової роботи Державної фіскальної служби України.

10.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56360738, копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

В зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 21.05.2018 року складено акт щодо невиконання боржником рішення суду та 22.05.2018 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн., а також попереджено про кримінальну відповідальність.

В зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 05.06.2018 року складено акт щодо невиконання боржником рішення суду та 22.05.2018 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн., а також попереджено про кримінальну відповідальність.

Державна фіскальна служба України заявою від 11.06.2018 року №10014/5/99-99-04-01-01-16 повідомила щодо виконання рішення суду, а також додано копію наказу від 05.06.2018 року №918-0 про виконання рішення суду та поновлення ОСОБА_1 та копію трудової книжки ОСОБА_1 з внесеним записом про поновлення її на посаді з 27.07.2016 року.

До відділу надійшла заява ОСОБА_1 щодо не закриття виконавчого провадження так як рішення суду не виконано в повному обсязі.

Державним виконавцем 05.07.2018 року на адресу боржника направлено вимогу щодо повідомлення відділу чи ліквідовано Департамент правової роботи ДФС в який поновлено на роботу стягувача.

ДФС заявою від 23.07.2018 року №13006/5/99-99-04-01-02-16 повторно повідомила щодо виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження.

Державним виконавцем 21.08.2018 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону державним виконавцем 18.09.2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з винесеною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги як до виконавчого документа, так і до змісту постанови про відкриття виконавчого.

В площині питання здійснених ДВС виконавчих дії, зокрема прийняття Постанови, суд примічає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Постанови, необхідним є перевірка її судом на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

За п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За ч. 3 ст. 63 Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За неведених положень ч. 3 ст. 63 Закону випливає наступне.

По-перше, необхідним є повторне проведення виконавцем перевірки виконання рішення боржником, що здійснюється наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 63.

Так, за ч. 2 ст. 63 визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Таким чином, перед здійсненням виконавцем повторної перевірки виконання рішення боржником, що здійснюється наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 63, необхідним є встановлення обставин а) невиконання без поважних причин боржником рішення, б) винесення виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу, в якій повинна бути зазначена вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

По-друге, після встановлення обставин повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, виключно за умови можливості виконання такого рішення без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

По-третє, лише у випадку невиконання боржником рішення, яке має бути виконане за участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене, дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправними дій, рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України

Суддя І.А. Качур