Рішення № 84801381, 03.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2019 року № 640/12302/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б, розглянувши в порядку письмового провадженняя адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби

м.Києва ГТУЮ у м.Києві (03148, м.Київ, вулиця Гната Юри, 9)

про визнання протиправною та скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувсь з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати дії Старшого державного виконавця Святошинського РВ ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Вітюка Іллі Дмитровича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року по виконавчому провадженні №51289972 протиправними; Скасувати постанову Старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Вітюка Іллі Дмитровича про накладення штрафу від 13.02.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року суддею Федорчуком А.Б. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному статтями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні від 23 вересня 2019 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, однак від останнього надійшло клопотання про розгляд справи №640/12302/19, призначену на 23.09.20191 року без участі.

У зв`язку з тим, що від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи без участі, Суд прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що останній вважає, що державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Вітюк І.Д протиправно винесено постанову про накладення штрафу від 13.02.2019 року на підставі їм же складеної довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 22.01.2019 року.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідачем не надано до суду жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2019 року Старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вітюком Іллею Дмитровичем винесено постанову №51289972 про накладення штрафу з підстав наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якої зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.05.2015 року і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз. 1-3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, на позивача накладено штраф у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018.

Зазначене у абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» правопорушення передбачає фінансову санкцію у вигляді штрафу за дії, що призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Водночас, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, пов`язане із вчиненням дій щодо несплати позивачем аліментів. Вчинення таких дій протягом трьох або більше років є невід`ємною частиною складу правопорушення, що передбачене абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» та доповнення статті 71 частиною чотирнадцятою, дії, що призводять до виникнення заборгованості зі сплати аліментів не визнавалися законом як правопорушення, за яке передбачається накладення штрафу у розмірі 50% від заборгованості.

Відтак, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України, до позивача не може бути застосована відповідальність за абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до 28.08.2018 дії позивача щодо несплати аліментів не визнавались як правопорушення в межах зазначеної норми, а наслідки таких дій неможливо було передбачити.

У той же час, норма Закону України «Про виконавче провадження» щодо фінансової відповідальності у вигляді штрафу за наявність заборгованості із сплати аліментів, не має зворотної дії в часі, а тому штраф не може бути застосований до заборгованості, яка виникла до дня набрання чинності законом - 28.08.2018.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

На думку суду, стаття 64-1 передбачає, що в разі невиконання рішення суду, державний виконавець може своїми постановами накласти на боржника штраф. Однак при цьому, дана стаття не надає державному виконавцю право в разі невиконання рішення суду виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про накладення штрафу від 13.02.2019 року є протиправними та такими, що прийняті не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією України та Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтвердженні витрати о сплаті судового збору з Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві у розмірі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Святошинського РВ ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Вітюка Іллі Дмитровича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року по виконавчому провадженні №51289972 у розмірі 38 747,68 грн

3. Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) з Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві (03148, м.Київ, вулиця Гната Юри, 9 код ЄДРПОУ 34999049).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук