Рішення № 84801332, 24.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2245/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кундиловської М.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 27.06.2016 №159603-13 прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) за податковий період 2015 рік на суму податкового зобов`язання 13812,97 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 25.02.2019 №0003452-5306-2209 прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) за податковий період 2018 рік на суму податкового зобов`язання 42221,43 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 15.03.2018 №0032155/1302-2209 прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) за податковий період 2017 рік на суму податкового зобов`язання 36290,24 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.04.2017 №5942-13 прийняте Кам`янець- Подільським ДПІ Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) за податковий період 2016 рік на суму податкового зобов`язання 46882,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2019 в канцелярії Кам`янець-Подільського управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області дізнався про наявність податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) за 2015-2018 роки. Відповідач нарахував позивачу з 2014 по 2018 рік податкових зобов`язань на суму 139207,09 грн. з податку на нерухоме майно, об`єктом якого є будівля сільськогосподарського призначення, а саме: ферма 1933 року. Вказав, що згідно довідки виконкому сільської ради від 27.06.2019 №1054/02-23 та ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.07.2005 зазначена нежитлова нерухомість (ферма) була не придатна для використання. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення не були йому надіслані на податкову адресу (реєстрації), в податкових повідомленнях-рішеннях за 2017 та 2018 роки вказана податкова адреса АДРЕСА_1 , однак місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_2

Позивач вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 27.06.2016 №159603-13, від 25.02.2019 №0003452-5306-2209, від 15.03.2018 №0032155/1302-2209, прийняті Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, від 11.04.2017 №5942-13, прийняте Кам`янець- Подільським ДПІ Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 24.07.2019 суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 159603-13 від 27.06.2016. Поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 159603-13 від 27.06.2016. Відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив її розглянути за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 22.08.2019.

Ухвалою від 12.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив. 14.08.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме нежитлова будівля ферми загальною площею 1134,07 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач вказує, що позивач є суб`єктом сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне позивачу нерухоме майно на праві власності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є об`єктом оподаткування, оскільки не призначене для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

27.06.2016 Кам`янець- Подільська ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняла податкове повідомлення рішення форми "Ф" №159603-13, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості за податковий період 2015 рік на суму 13812,97 грн.

11.04.2017 Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення рішення форми "Ф" №5942-13, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості за податковий період 2016 рік на суму 46882,45 грн.

15.03.2018 Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення рішення форми "Ф" №0032155/1302-2209, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості за податковий період 2018 рік на суму 42221,43 грн.

25.02.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення рішення форми "Ф" №0003452-5306-2209, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості за податковий період 2017 рік на суму 36290,24 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10.3 ст.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

Відповідно до п. 12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 п. 12.3 ст.12 ПК України).

Підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 ст.266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Абзацом 7 пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).

Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, які саме об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх частки не є об`єктом оподаткування.

Пункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа наділена статусом сільськогосподарського товаровиробника.

У ПК України поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, відповідно до змісту якого, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, вказаною нормою передбачено, що визначення сільськогосподарський товаровиробник застосовується виключно для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність».

Тобто до спірних правовідносин стосовно сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказане визначення не застосовується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VІ, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно- правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Таким чином, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшого використання чи реалізації.

Також необхідно зазначити, що товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Статтею 346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , яке видане виконавчим комітетом Врубловецької сільської ради 12.06.2007, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний №171973792 від 27.06.2019, ОСОБА_1 на праві приватної власності з 12.06.2007 по 24.06.2019 належало нерухоме майно, а саме нежитлова будівля ферми загальною площею 1134,07 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що він є сільськогосподарським товаровиробником відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, а також доказів використання вказаної будівлі в сільськогосподарській діяльності. Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належав позивачу, не підпадає під дію пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач не відповідає вимогам, які визначені до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості для звільнення останнього від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому, суд вважає, що нежитлова будівля, загальною площею 1134,07 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 була об`єктом оподаткування до 24.06.2019, а позивач відповідно до вимог ст.266 ПК України в період з 2015 року по 2018 рік зобов`язаний був сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо твердження позивача про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0032155/1302-2209 та від 25.02.2019 №0003452-5306-2209 не були надіслані йому на податкову адресу (реєстрації), суд зазначає наступне.

Податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0032155/1302-2209 та від 25.02.2019 №0003452-5306-2209 були надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас з матеріалів справи вбачається, що податкова адреса (місце реєстрації) ОСОБА_1 є с АДРЕСА_2 .

Отже, податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0032155/1302-2209 та від 25.02.2019 №0003452-5306-2209 не були надіслані Головним управлінням Державної фіскальної служби в Хмельницькій області за податковою адресою (місцем реєстрації) позивача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 ПК України. Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 826/18377/14, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що надіслання податкових повідомлень-рішень не за податковою адресою позивача не є достатньою підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, а є лише підставою вважати грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях не узгодженими.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.04.2017 №5942-13, від 25.02.2019 №0003452-5306-2209, від 15.03.2018 №0032155/1302-2209, від 27.06.2016 №159603-13, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті відповідачем на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 жовтня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.Л. Польовий