Рішення № 84800894, 07.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 жовтня 2019 р. № 520/8783/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене в рішенні №5 від 26.02.2019 року, та визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не призначення пенсії - протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії - призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 27 грудня 2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення про відмову у призначенні їй пенсії №5 від 26.02.2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивачем вказано, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не призначення їй пенсії. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачеві засобами поштового зв`язку за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України та в період з 1971 року по 1994 рік працювала на підприємствах м. Харкова, що підтверджується копією трудової книжки

В 1998 році позивач виїхала на постійне проживання до Ізраїлю. При цьому, на час виїзду за кордон на постійне проживання позивач не досяг пенсійного віку, за призначенням пенсії до державних органів України не звертався і пенсія йому не призначалась.

В подальшому, 07.11.2017 року ОСОБА_1 , у зв`язку з досягненням пенсійного віку, через свого представника звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої додані довіреність, паспорт, трудова книжка, диплом, апостильована заява про призначення пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви листами № 308/14-07 від 05.01.2018 р., № 134/М-14 від 05.03.2018 р. Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області позивача повідомлено про відсутність підстав для прийняття заяв про призначення пенсії ОСОБА_1 , оскільки вона не зареєстрована на території Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі №2040/5525/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64300) про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 2040/5525/18 - скасовано; прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 р. про призначення пенсії; в іншій частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Отже, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення у справі №2040/5525/18 набрало законної сили 14.02.2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №2040/5525/18 Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області було розглянуто заяву позивача, за результатами чого прийнято рішення від 26.02.2019 року №5, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що із посиланням на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зазначено, що ОСОБА_1 на території України не проживає (не зареєстрована), копії документів були надіслані без оригіналів, що суперечить п.1.1 розділу 1 та п.2.23 розділу ІІ «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року №22-1.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Приписами статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

З огляду на вищевикладені норми, позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно з п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність доводів Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, викладених у рішенні №5 від 26.02.2019 року, щодо не проживання та не реєстрації позивача на території України, оскільки позивач є громадянкою України, а місцем її проживання та реєстрації є держава Ізраїль.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 12 травня 2015 року у справі №21-180а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-168а15, а також Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі №766/1519/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №766/15025/16-а та від 12 вересня 2019 року у справі №653/643/17.

Стосовно доводів Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, викладених у рішенні №5 від 26.02.2019 року про надіслання позивачем копій документів без оригіналів, що суперечить п.1.1 розділу 1 та п.2.23 розділу ІІ «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року №22-1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 27.12.2017 року до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області разом з особистою заявою позивачки про призначення пенсії бути подані всі необхідні оригінали документів, що були надані відповідачу для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом відповідача на відповідній заяві.

При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що всупереч п. 4.1 Порядку №22-1, яким передбачено, що особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви, Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області при прийнятті заяві для призначення пенсії позивачу, не було складено та надано розписку.

Зазначені доводи під час розгляду справи відповідачем не спростовано та судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено доказів протилежного.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що вказані доводи Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області не можуть вважатися судом належним обґрунтуванням відмови позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №5 від 26.02.2019 року.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не призначення пенсії - протиправною суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване у даній справі рішення №5 від 26.02.2019 року стосовно позивача було прийнято Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

При цьому, враховуючи обставини справи суд приходить до висновку, що саме Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області було допущено порушення прав позивача, що знайшло свій вираз у прийнятті спірного у даній справі рішення.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити певні дії - призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 27 грудня 2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів суд зазначає, що дана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, але рішення Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №5 від 26.02.2019 року не містить висновків щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, як не містить і висновків щодо повноти поданих документів необхідних для призначення пенсії та визначення її розміру.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що враховуючи положення статті 11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 року №127/2126/17.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №5 від 26.02.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ -14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.