Ухвала суду № 84800564, 01.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4096/19

УХВАЛА

01 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Хлистун Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Отель” до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Отель” до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року”.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Отель” про забезпечення адміністративного позову по справі №420/4096/19 та зупинено дію наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року”, до набрання законної сили рішенням за результатом розгляду адміністративної справи №420/4096/19.

01.10.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони позивачу вчиняти дії з будівництва, що стосуються предмету спору.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що Позивач продовжує виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7. Виходячи з оскарженого наказу Відповідача № 01-13/286ДАБК від 02.07.2019 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082162001519 від 18.07.2016 року», який прийнято на підставі наведення Позивачем недостовірних даних в зареєстрованій декларації, так як пам`ятки архітектури та містобудування національного значення віднесені до V (п`ятої) категорії складності та відсутності у Позивача отриманого у Держархбудінспекції України дозволу на виконання будівельних робіт за даною адресою, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та и. 11 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, можна зробити висновок про наявність публічно-правового спору про те, чи має право Позивач здійснювати будівельні роботи на пам`ятці архітектури національного значення без відповідного дозволу, що може привести до знищення пам`ятки архітектури національного значення. Відповідач зазначає, що невжиття дієвих заходів щодо зупинення будівельних робіт Позивачем може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так як до моменту набрання рішенням суду законної сили пам`ятка архітектури вже може бути зруйнована. Відповідач зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу та винесення його з порушенням діючого законодавства має встановити суд, та відповідно винести рішення про результати розгляду справи саме з таким предметом. Суд має врахувати ту обставину, що будівельні роботи Позивач не має права здійснювати після виконання прийнятого наказу, та у разі оскарження такого наказу до суду права на виконання будівельних робіт за заявою про забезпечення позову також не виникає. Тільки після набрання рішення суду (першої або другої інстанції) законної сили - можна буде стверджувати про право на виконання будівельних робіт. Позивач зробив висновок, що через ухвалу суду про задоволення заяви про забезпечення позову він начебто має право здійснювати будівельні роботи без відповідного дозвільного документу, адже наказ про скасування декларації Позивача від 02.07.2019 року виконано Державної архітектурно-будівельною інспекцією України ще до прийняття ухвали суду про забезпечення позову від 09.07.2019 року. Відповідач також зазначає, що прийнятий оскаржуваний наказ 02.07.2019 року вичерпає свою дію ще до винесення ухвали суду про зупинення його дії.

В судове засідання 01.07.2019 року представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2019 року просив задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав.

Дослідивши додані до заяви матеріали, суд встановив, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, або що очевидними є ознаки протиправності дії чи бездіяльності, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, такими діями або бездіяльністю.

Таким чином у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, оскільки доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог, а матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності дій.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Отель” до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.10.2019 року

Суддя А.А. Радчук