Рішення № 84800419, 07.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4713/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000048/2 від 04.05.2019;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00316 від 04.05.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №200 від 03.08.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» подано до митного органу митну декларацію заповнену у звичайному порядку № UА 500060/2019/012804 із визначенням митної вартості товару за першим методом (за ціною договору).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було подано такі документи: пакувальний лист б/н від 11.03.2019 р., рахунок-фактуру (інвойс)№ MRKU5618356 від 11.03.2019 р., коносамент № 584836242 від 02.05.2019 р., автотранспортну накладну №8356 від 02.05.2019 р., навантажувальний документ №3097 від 22.04.2019 р., декларацію про походження товару (сертифікат походження товару) №19С4401А0682/04835 від 22.03.2019 р., страховий поліс № РУІЕ2019310107081Е03002 від 20.03.2019 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №200 від 03.08.2016 року; доповнення №1 від 19.06.2017 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту); доповнення №2 від 10.04.2019 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту); специфікацію № 5/ від 11.03.2019 р.

04.05.2019 року Одеською митницею ДФС ухвалено рішення №UA500060/2019/000048/2 від 04.05.2019 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийняті і митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/0031.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» вважає прийняті рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням положень Митного Кодексу України, а саме.

По-перше, у рішенні №UА500060/2019/000048/2 «Про коригування митної вартості товарів» зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Згідно п.2.2 контракту, ціна на товар розуміється згідно умов СIF-Одеса (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування, та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

Таким чином, відповідно до умов контракту пакування покладається на постачальника товару фірму «SHANGHAI DAFEIMEL INTERNETIONAL LOGISTICS CO., LTD (Китай) та при постачанні товару у тарі постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

По-друге, відповідно до специфікації до контракту №57 від 11.03.2019 року зазначено, що покупець повинен здійснити передоплату у розмірі 30% протягом 10 днів з моменту отримання інвойсу на окрему партію товару.

Під час митного оформлення у ТОВ «Таврія-В» були наявні документи, які засвідчують здійснення оплати за товар, а саме - банківський платіжний документ від 12.04.2019 року, який підтверджує оплату, але їх не було взято до уваги.

По-третє, відповідач зазначає, що сертифікат якості товару до митного оформлений не був наданий.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі , якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті («основний» перелік документів) містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації: 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення: X) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, проте Одеською митницею ДФС ця умова не виконана.

По-четверте, відповідач стверджує, що наданий страховий сертифікат №РУIE201931010708Е03002 від 20.03.2019 року не відповідає умовам визначеним міжнародними правилами Інкотермс.

Згідно п.2.2 контракту, ціна на товар розуміється згідно умов СІF-Одеса, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СІF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Отже, положеннями Договору з посиланням на Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, що страхування здійснює виключно Продавець.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості і за ціною контракту, тобто за першим методом.

Для митного оформлення імпортованого товару позивачем надані всі документи, що передбачені Митним кодексом України, які у повній мірі дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 09.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача Одеської митниці ДФС 12.08.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали суду.

27.08.2019 року за вх. №30423/19 представником відповідача Грищенко С.І. (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500060/2019/012804 від 03.05.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Одеською митницею ДФС було встановлено, що документи, які надійшли на адресу позивача та документи, надані до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА 500060/2019/012804 від 03.05.2019 року мають розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

2) в специфікації №57 від 11.03.2019 зазначено, що покупець повинен здійснити передоплату в розмірі 30% протягом 10 днів з моменту отримання інвойсу на окрему партію товару, але до митного оформлення не були надані документи які підтверджують здійснення передоплати, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару;

3)відповідно до пункту 4.3 контракту № 200 від 03.08.2016 року продавець повинен надіслати серед іншого сертифікат якості товару, але до митного оформлення він не був наданий;

4)згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування повинно покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, а саме: не подані: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000048/2 від 04.05.2019 року.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових ми тої вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:

по товару №18 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 2,71 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA100010/2019/322755 від 11.03.2019), ніж заявлено декларантом - 3,2425 дол. США/кг нетто;

по товару №19 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 2,51 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA125220/2019/703356 від 13.03.2019), ніж заявлено декларантом 1,6034 дол. США/кг нетто:

по товару №20 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 5,01 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA500090/2018/007033 від 15.09.2019), ніж заявлено декларантом - 1,5105 дол. США/кг нетто;

по товару №22 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 3,76 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA100010/2019/321107 від 25.02.2019), ніж заявлено декларантом 2,9536 дол. США/кг нетто.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UА 500060/2019/000048/2 від 04.05.2019 року.

Враховуючи положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, З статті 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2019/00316 від 04.05.2019 року та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UА 500060/2019/012939 від 04.05.2019 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 33845,32 грн. (мито - 8997,30 грн., ПДВ - 24 848,02 грн.) шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

З огляду на викладене, при винесенні оскаржуваних рішень Одеська митниця ДФС не порушувала права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (ТОВ «Таврія-В» - далі), код ЄДРПОУ 19202597, адреса реєстрації: 65091, Одеська обл., місто Одеса, вул.М`ясоїдівська, буд. 14, здійснює наступні види економічної діяльності (за КВЕД): 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютери; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03.08.2016 року між ТОВ «Таврія-В» (Покупець) та «SHANGHAI DAFEIMEL INTERNETIONAL LOGISTICS CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару №200 (Контракт - далі)(а/с. 65-72).

Згідно п.1.1. Контракту продавець зобов`язався передавати у власність Покупцеві товари, а Покупець зобов`язався прийняти та оплачувати товари з вимогами та умовами контракту, і по цінам, вказаним в специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п.2.2 Контракту, ціна на товар розуміється згідно умов СІF-ОДЕСА, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

Відповідно до п.2.3. Контракту №200, найменування, ціна і кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару, і є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п.4.1. Контракту №200, товар за цим Контрактом має бути поставлений на умовах СІF- ОДЕСА (відповідно до «Інкотермс-2010») протягом 90 календарних днів після дати, зазначеної в коносаменті, у разі якщо поставлений товар відповідає специфікації за кількістю і якістю.

Згідно до п.4.4., всі ризики, пов`язані із загибеллю або пошкодженням товару, переходять до Покупця згідно умовам, передбаченим «Інкотермс-2010» для базису поставки, вказаного в пункті 4.1. цього Контракту.

Пунктом 6.1. Контракту №200, визначено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем на складі Продавця.

Згідно до п.6.2. Контракту, приймання товару за якістю проводиться в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість товару, що поставляється,

До Одеського морського торгового порту уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 для митного оформлення вантажу 03.05.2019 року було подано до митного органу митну декларацію заповнену у звичайному порядку №UА500060/2019/012804, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для визначення митної вартості за електронною митною декларацією №UА50060/2019/012804 від 03.05.2019 року ТОВ «Таврія-В» надано до Одеської митниці ДФС наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.03.2019 року;

Рахунок-фактура (інвойс) №MRKU5618356 від 11.03.2019 року;

Коносамент (Bill of lading) № 584836242 від 02.05.2019 року;

Автотранспортну накладну № 8356 від 02.05.2019 року;

Навантажувальний документ №3097 від 22.04.2019 року;

Декларацію про походження товару (сертифікат походження товару) №19С4401А0682/048351 від 22.03.2019 року;

Страховий поліс № РУIE201931010708Е03002 від 20.03.2019 року;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 200 від 03.08.2016 року;

Доповнення №2 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 200 від 03.08.2016 року;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)- специфікацію № 57 від 11.03.2019 року.

04.05.2019 року Одеською митницею ДФС винесено рішення №UА500060/2019/000048/2 «Про коригування митної вартості товарів».

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UА500060/2019/000048/2, головним державним інспектором Одеської митниці ДФС Семеновим О.В. сформовано картку відмови в прийняті і митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2019/00316.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

ВИСНОВКИ СУДУ.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Підставами юридичного спору в даній справі стало винесення митними органом рішення про коригування митної вартості товарів позивача та як результат складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За результатами митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500060/2019/012804 від 03.05.2019 року Одеською митницею ДФС винесено рішення №UА500060/2019/000048/2 «Про коригування митної вартості товарів» від 04.05.2019 року. В якому зокрема зазначено наступне:

«У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до пл. в) ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі. пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2)відповідно до специфікації до контракту №57 від 11.03.2019 зазначено, що покупець повинен здійснити передоплату у розмірі 30% протягом 10 днів з моменту отримання інвойсу на окрему партію товару, але до митного оформлення не було надано документи, які засвідчують здійснення передоплати;

3)відповідно до п.4.3. контракту № 200 від 03.08.2016 року продавець повинен надіслати серед іншого сертифікат якості товару, але до митного оформлення він не був наданий.

4)згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий сертифікат № РУIE201931010708E03002 від 20.03.2019 р. не відповідає вищезазначеним умовам.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі:

1)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

2)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Згідно частини 2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною контракту(договору) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні.

Відповідно до частини 3 ст.58 Митного кодексу України \ разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої етапі 57 Митного кодексу України.

За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:

по товару № 18 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 2,71 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA100010/2019/322755 від 11.03.2019), ніж заявлено декларантом - 3,2425 дол. США/кг нетто;

по товару №19 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 2,51 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA125220/2019/703356 від 13.03.2019), ніж заявлено декларантом 1,6034 дол. США/кг нетто:

по товару №20 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 5,01 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA500090/2018/007033 від 15.09.2019), ніж заявлено декларантом - 1,5105 дол. США/кг нетто;

по товару №22 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 3,76 дол. США/кг нетто (митна декларація №UA100010/2019/321107 від 25.02.2019), ніж заявлено декларантом 2,9536 дол. США/кг нетто.

Декларанту роз`яснено права, викладені у п.3 ст.52 Митного кодексу України, на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди декларанта або уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України».

Суд вважає, що висновок митного органу про встановлення розбіжностей щодо умов поставки у наданих до митного оформлення документах не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо відсутності даних щодо складових митної вартості товару (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням).

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У розділі 2 зовнішньоекономічного контракту №200 від 03.08.2016 року зазначено наступне:

Вартість одиниці Товару вказана в Специфікаціях до цього Контракту.

Ціна на Товар розуміється згідно умов CIF - Одеса (відповідно до «Інкотермс 2010») і включає вартість навантаження Товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації Товару, вартість тари, вартість пакування та маркування Товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України (пункт 2.1., 2.2. Контракту).

Тобто, як вбачається з умов зовнішньоекономічного контракту, до митної вартості поставленого товару вже включені такі складові, як вартість тари, вартість пакування, які зазначені в специфікації №57 від 11.03.2019 року до контракту №200 від 03.08.2016 року.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у Постанові від 24.09.2019 року у справі № 807/1131/13-а зазначив:

«Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року по справі №804/8328/14 зазначив наступне:

«За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування (з мінімальним покриттям), які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (адміністративне провадження №К/9901/36092/18) та від 14 серпня 2018 року у справі №812/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18)».

Відтак, твердження митного органу щодо неможливості перевірки складових митної вартості через відсутність інформації про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

В підтвердження митної вартості товару ввезеного на територію України за контрактом, позивачем подані відповідні документи.

Одеською митницею ДФС не надано фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо документів, які засвідчують здійснення передоплати відповідно до специфікації до контракту №57 у розмірі 30%.

Так, умовам зовнішньоекономічного контракту №200 від 03.08.2016 року визначено, що оплата товару здійснюється у валюті Долари США, код валюти USD840, у формі банківського переказу на рахунок Продавця протягом 45 днів після дати зазначеної в коносаменті.

Доповненні №1 від 19.06.2017 року та №2 від 10.04.2019 року до контракту №200, статтю 3.1. контракту викладено в наступній редакції, серед іншого:

«Оплата товару здійснюється у валюті Долари США, код валюти USD840, у формі банківського переказу на рахунок Продавця: 30% вартості партії Товару - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надання Покупцю комерційного (попереднього) інвойсу на окрему партію товару».

К вже встановлено судом, митна вартість поставлених товарів визначена у специфікації №57 від 11.03.2019 року, яка складає 46974,02 дол. США за 194 (сто дев`яносто чотири) позиції товару.

В адміністративному позові ТОВ «Таврія - В» зазначено, що на момент декларування товару у уповноваженої особи ТОВ «Таврія - В» були наявні документи, які засвідчують здійснення оплати за товар, а саме - банківський платіжний документ від 12.04.2019 року, який підтверджує оплату згідно Контракту №200 від 03.08.2016 року, специфікації №57 від 11.03.2019 року, інвойсу № MRKU5618356 від 11.03.2019 року, але з невідомих причин їх не було взято до уваги.

Суд звертає увагу, що у Картці відмови №UA 500060/2019/00316 від 04.05.2019 року, серед документів, наданих позивачем до митного оформлення, банківський платіжний документ від 12.04.2019 року відсутній.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія банківського платіжного документу від 12.04.2019 року з печаткою МТВ БАНК (Центральне відділення Публічного АТ «МТВ БАНК» в м. Одеса), з якого вбачається перерахунок коштів у сумі 14092,21 дол. США.

Загальна вартість поставлених товарів складає 46974,02 дол. США, передоплата відповідно умов Контракту та Додатків до нього складає 30% (46974,02*30%), що дорівнює 14092,02 дол. США.

Тобто, позивачем повністю доведено факт передоплати Товару відповідно до Специфікації №57, натомість, вказане не спростовано відповідачем.

Щодо відсутності сертифікату якості товару.

У відзиві на адміністративний позов, представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 4.3 Контракту № 200 від 03.08.2016 року Продавець повинен надіслати серед іншого сертифікат якості товару, але до митного оформлення він не був наданий.

Сертифікат якості - це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції) (відповідно інформації з Митної енциклопедії, 2013 р.).

В даному випадку, суд вважає необхідним зазначити правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №826/17314/15:

«Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України; тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Крім іншого, суди виходили з того, що сертифікат якості товару не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому у позивача взагалі був відсутній обов`язок його надання».

Тобто, із вище викладеного слідує, що сертифікат якості товару не впливає на митну вартість товарів.

Крім того, у пункті 4.3. Контракту зазначено, що після відвантаження Товару Продавець зобов`язаний переслати Покупцеві, копії документів, серед іншого і сертифікат якості або інший документ із підтвердженням якості, що передбачений в країні Продавця.

Відтак, надання саме сертифікату якості не є обов`язковим документом при митному оформленні.

Щодо умов страхування.

В рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути обумовлене у валюті договору відповідно до міжнародних правил Інкотермс.

Суд акцентує увагу відповідача, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №200 від 03.08.2016 року, Товар поставляється відповідно до умов поставки CIF.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що умови поставки СІF - Одеса містяться одночасно у декількох пов`язаних між собою документах на товар, а саме: у зовнішньоекономічному договорі (контракті) № 200 від 03.08.2016 року, у специфікації №57 від 11.03.2019 року та у інвойсі № MRKU5618356 від 11.03.2019 року.

У пункті 2.2. Контракту зазначено, що ціна на Товар включає в тому числі вартість страхування.

Відтак, посилання митного органу у рішенні про коригування митної вартості на умови страхування Товару за міжнародними правилами Інкотермс є безпідставним.

Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід звернути увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховний Суд у Постанові від 04.09.2018 року у справі № №818/1186/17 (провадження №К/9901/51204/18) сформував наступну правову позицію:

«Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».

Так, Верховний Суд у Постанові від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14 зазначив, що «Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше».

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем під час здійснення митного оформлення товару було надано всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, на основі яких можливо встановити митну вартість товару, що переміщується через митний кордон України. Відповідачем, в свою чергу, обґрунтованість використання другорядного методу визначення вартості товару не доведена, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія - В» суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000048/2 від 04.05.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA 500060/2019/00316 від 04.05.2019 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія -В» суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням № 3412 від 01.08.2019 року у сумі 1 921, 0 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.);

платіжним дорученням № 3413 від 01.08.2019 року у сумі 1 921, 0 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія -В" - адреса: 65091, м. Одеса, вул. Мясоїдівська, буд. 14, код ЄДРПОУ 19202597, телефон: (063)343 25 25, адреса для листування: вул. Гагарінське плато, 5/3, м. Одеса, 65009

Одеська митниця ДФС - адреса: 65078, м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717, телефон (048) 734-28-00, факс: (048) 734-28-05, електронна адреса: od@customs.sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.