Рішення № 84800383, 08.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004535

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 21.12.2017 року №2653/05-44 прийняте Кам`янка-Бузьким об`єднаним управлінням ПФУ Львівської області;

-визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 15.07.2019 року №9/Ш-9/20/11.03-06 прийняте відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області;

-зобов`язати відділ з питань призначення та порахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з дати звернення до органу Пенсійного фонду України, а саме 20.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та не зараховано період роботи з 01.01.1978 по 30.06.1998 в колгоспі «Більшовик» та СВСГ «Нивиці» до стажу роботи. Вважає, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 виповнилося 60 років, загальних стаж роботи складає більше 36 років, а відтак наявні підстави для призначення пенсії за віком.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.09.2019. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив що періоди роботи з 01.01.1978 по 30.06.1998 у колгоспі «Більшовик» після реорганізації СВСН «Нивиці» не враховується для обчислення страхового стажу оскільки не представлена довідка, що передбачена ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, вказує, що у трудовій книжці позивача відсутні записи про умови та характер праці при призначенні пенсії за віком, а відтак слід керуватися вимогами Постанови КМУ №637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

26.09.2019 відповідачем подано клопотання за вх.№34682 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 21.12.2017 року №2653/05-44 прийнятого Кам`янка-Бузьким об`єднаним управлінням ПФУ Львівської області

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне

Пропуску позивачем строку на звернення до суду щодо частині позовних вимог зумовлений неправомірними діями відповідача оскільки у листі від 23.11.2017 орган пенсійного фонду покликався на відсутність довідки на підтвердження стажу ОСОБА_1 , як на підставу для неврахування стажу позивача. Тому позивач звернувся до районного суду з позовом для отримання відповідної довідки. Отже, причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду є поважними. Суд враховує, що із заявою про призначення пенсії до управління ПФУ позивач звернувся 20.05.2017 р. тобто після набуття права на призначення пенсії. Таким чином, строк звернення позивача до суду підлягає поновленню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

20.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління ПФУ Львівської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Кам`янка-Бузького об`єднаного управління ПФУ Львівської області від 23.11.2017 за №Ш-22/РД позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, мотивуючи свою відмову тим, що до заяви про призначення пенсії додані не всі документи, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» зі змінами затвердженого 25.11.2005 №22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-10) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Зокрема, відповідно до поданих документів страховий стаж позивача становить 12 років 9 місяців. Період роботи з 01.01.1978 по 30.06.1998 року у колгоспі «Більшовик» не враховано до страхового стажу, так як відсутня довідка, що передбачена статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

19.02.2019 року Радехівським районним судом Львівської області у справі №451/1631/17 позов ОСОБА_1 до СГ ТзОВ «Нивиці», третя особа на стороні позивача Кам`янка-Бузьке об`єднане управління Пенсійного фонду про зобов`язання видати довідку задоволено частково. Встановлено факт, що з 01.01.1978 по 30.06.1998 ОСОБА_1 працював у колгоспі «Більшовик». Зобов`язано СГ ТзОВ «Нивиці» видати довідку ОСОБА_1 труродні за період 01.01.1978 по 30.06.1998 року.

04.04.2019 року позивач звернувся до Радехівського районного відділу ДҐВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про примусове виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 19.02.2019.

12.06.2019 постановою старшого державного виконавця Радехівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області виконавчий лист повернуто без виконання. СГ ТзОВ «Нивиці» діяльність не проводить, майно зареєстроване на товариство відсутнє, отже виконати рішення суду можливості немає.

10.07.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про безпідставність відмови у розгляді заяви про призначення пенсії та вимогою про призначення пенсії.

Листом відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області від 15.07.2019 за №9/Ш-9/20/11.03-06 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, мотивуючи свою відмову тим, що страховий стаж позивача становить 15 років, 9 місяців, 04 днів, тоді як необхідно 26 років. Отже права для призначення даної пенсії на момент звернення не набуто.

Вважаючи такі відмови відповідача щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії позивачу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, віку 59 років - які народилися з 01.04.1960 по 30.09.1960.

Як свідчать матеріали справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (20.09.2017) року для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно мати наявного страхового стажу не менше 15 років.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов`язаний призначати, здійснювати нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.

Як встановив суд, позивач разом із заявою подав до Пенсійного фонду трудову книжку, яка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржені періоди, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень, тощо у трудовій книжці позивача.

Так, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , 01.01.1978 позивач прийнятий в колгосп «Більшовик» художником (запис №4), 30.01.1992 колгосп «Більшовик» реорганізовано в спілку власників селянських господарств «Нивиці» (запис №5), 01.02.1998 позивач переведений з роботи художника на слюсаря (запис №6), 30.06.1998 позивач звільнений з СВСГ «Нивиці» ст.36 п.5 КЗпП України (запис №7) (а.с.14).

Вказані записи у трудовій книжці позивача скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою із зазначенням відповідного наказу, на основі якого здійснені записи.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Суд також зазначає, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 19.02.2019 у справі №451/1631/17 позов ОСОБА_1 до СГ ТзОВ «Нивиці», третя особа на стороні позивача Кам`янка-Бузьке об`єднане управління Пенсійного фонду про зобов`язання видати довідку задоволено частково. Встановлено факт, що з 01.01.1978 по 30.06.1998 ОСОБА_1 працював у колгоспі «Більшовик». Зобов`язано СГ ТзОВ «Нивиці» видати довідку ОСОБА_1 труродні за період 01.01.1978 по 30.06.1998 року.

За таких обставин, відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального стажу роботи позивача період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1978 по 30.06.1998 у колгоспі «Більшовик» (СВСГ «Нивиці»).

Щодо посилань відповідача на те, що ним не долучено довідки, що передбачена ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка б підтверджувала період роботи з 01.01.1978 по 30.06.1998 року у колгоспі «Більшовик», суд зазначає наступне.

Як уже зазначено судом, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу ОСОБА_1 у оскаржені періоди у колгоспі «Більшовик». Крім того, даний факт встановлений рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 19.02.2019 у справі №451/1631/17.

При цьому, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства чи колгоспу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 21.12.2017 року №2653/05-44 прийняте Кам`янка-Бузьким об`єднаним управлінням ПФУ Львівської області та визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 15.07.2019 року №9/Ш-9/20/11.03-06 прийняте відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області є обґрунтованими.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням висновків суду про необхідність зарахування спірного періоду роботи до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10.04.2019 у справі №0940/1177/18.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 21.12.2017 року №2653/05-44 прийняте Кам`янка-Бузьким об`єднаним управлінням ПФУ Львівської області та визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 15.07.2019 року №9/Ш-9/20/11.03-06 прийняте відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області, а також зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1978 по 30.06.1998 у колгоспі «Більшовик» (СВСГ «Нивиці»).

Судові витрати у сумі 768,40 грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 21.12.2017 року №2653/05-44 прийняте Кам`янка-Бузьким об`єднаним управлінням ПФУ Львівської області.

Визнати протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 15.07.2019 року №9/Ш-9/20/11.03-06 прийняте відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1978 по 30.06.1998 року у колгоспі «Більшовик» (СВСГ «Нивиці»).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 768,40 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.