Ухвала суду № 84800295, 07.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

м. Миколаїв

07.10.2019 р. № 400/1816/19

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні заяву по справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

доГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Діброва), зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Діброва).

Рішення набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення суду відповідач листом від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19 відмовив позивачу у наданні дозволу. В обгрунтування відповідач зазначив, що Вільнозапорізька сільська рада, в межах території якої розташована запроектована земельна ділянка, входить до Вільнозапорізької об`єднаної територіальної громади. Згідно абз. 3 розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тому позивачу необхідно долучити до клопотання погодження Вільнозапорізької об`єднаної територіальної громади.

27.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправного рішення, вчиненого суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку, визначеному ст.383 КАС України.

Відповідач надав суду відзив, зазначив, що виконав рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 у повному обсязі, розглянуто заяву ОСОБА_1 та надано відповідь листом від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19.

Відповідно до ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вирішуючи питання, чи можливо вважати відповідь, надану відповідачем від 11.09.2019, повним виконанням судового рішення - рішення від 09.08.2019 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу міститься у п.7 ст.118 Земельного кодексу України - підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Будь -які інші підстави відмови у наданні дозволу є протиправні.

У листі відповідача від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19 на виконання рішення суду від 09.08.2019 не значиться підстава для відмови у наданні дозволу, встановлена ст. 118 Земельного кодексу України.

Проте, підстава відмови у наданні дозволу, викладена відповідачем у листі від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19 - розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» існувала і на момент первинного звернення позивача про надання дозволу - 18.04.2019, проте не зазначалася при первинному розгляді, оскільки лист 29.05.2019 № Щ-927/2-2489/0/20-19-СГ не містить посилань на зазначене розпорядження.

За таких обставинах, суд оцінює дії відповідача щодо надання відповіді від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19 протиправними, такими, що направлені на невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 по адміністративній справі № 400/1816/19.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у справі "Шмалько проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено-вирішено і не має переглядатися до безмежності").

На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення відповідачем статті 14, 373 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (окрему ухвалу).

Згідно з частиною першою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача та її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 248, 249, 383 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Діброва) від 11.09.2019 № 31-14-0.22-6158/2-19 .

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що полягає у невиконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі № 400/1816/19.

4. Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню частини третьої статті 117 Земельного кодексу України при прийнятті рішення за результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.04.2019 та порушенню статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу - 15 календарних днів з дня її отримання.

6. Копію ухвали направити позивачу та Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя Т.О. Гордієнко