Ухвала суду № 84799998, 07.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

07 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1711/19

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач 1: Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 31, код ЄДРПОУ 02884670)

відповідач 2: Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ 34894735)

про визнання дій протиправними, скасування заборони, стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Момот В.Д., звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької міської державної контори №2, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, скасування заборони, стягнення шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 01.04.2008 року реєстратором Кіровоградської (Кропивницької) міської державної нотаріальної контори №2 внесено відомості до Єдиного електронного реєстру заборони відчуження нерухомого майна про заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_2 , на підставі повідомлення Кіровоградського управління будівельного банку б/н 23.11.1981 року. Позивачка вважає такі дії державного реєстратора - відповідача-1 - незаконними. Зазначає, що вказаний житловий будинок складається з 2 квартир. Одну з них (16/25 часток) вона придбала за договором купівлі-продажу від 02.08.1989 року №1-2722. Другу квартиру (9/25 часток), яка з 1981 року належала ОСОБА_2 , позивачка набула у власність за рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.10.2012 року. Попри те, що ОСОБА_2 володіла тільки 9/25 частками житлового будинку, нотаріус 01.04.2008 року наклав заборону на весь будинок, у тому числі на 16/25 часток, які належали на праві приватної власності ОСОБА_1 . При цьому на час укладення договору купівлі-продажу в 1989 році на 16/25 частки житлового будинку та визнання Кіровським районним судом м. Кіровограда права власності в 2012 році на 9/25 частки житлового будинку будь-яких заборон на відчуження нерухомого майна не було. Про наявність такої заборони позивачка дізналася у листопаді 2018 року, коли звернулася до нотаріуса з питанням щодо укладення договору дарування належного їй житлового будинку, який їй і повідомив про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону, внесеного у 2008 році. У березні 2019 року представник позивачки направив до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 пропозицію, у якій запропонував самостійно скасувати заборону на нерухоме майно, як помилково накладену 01.04.2008 року, на що отримав відмову з рекомендацією звернутися до суду. Представник позивачки стверджує, що незаконними діями Кропивницької (Кіровоградської) міської державної нотаріальної контори №2 їй заподіяні матеріальні та моральні збитки. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправними дії Кропивницької (Кіровоградської) міської державної нотаріальної контори №2 ГТУЮ Кіровоградської області щодо накладання заборони на будинок АДРЕСА_2 ;

- скасувати накладену заборону Кіровоградською (Кропивницькою) державною нотаріальною конторою №2 ГТУЮ у Кіровоградській області на будинок АДРЕСА_2;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки - 22500 грн., судовий збір - 2305, 20 грн., моральну шкоду - 80 423 грн.

Ухвалою судді від 03.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за цим позовом та встановлено сторонам строк та порядок виконання процесуальних дій.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти звернутих до нього позовних вимог, зазначивши, що станом на 1981 рік накладення заборони відчуження майна регламентувалося Законом УРСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 року та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом від 31.10.1975 року №45/5. Накладення заборони відчуження жилого будинку здійснювалося державним нотаріусом за місцем знаходження жилого будинку за повідомленням установи банку про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку та реєструвалося в реєстрі для реєстрації заборон (арештів) на будинки. Після створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна, запровадженого наказом Міністерства юстиції України №41/5 від 27.05.1997 року, до нього з відповідних паперових реєстрів та книг були перенесені записи про накладені заборони відчуження нерухомого майна. Згодом наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року №85/5 з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України модернізовано програмне забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Згідно з цим наказом перенесено інформацію з бази даних раніше створеного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до бази даних модернізованого Реєстру. Таким чином, у 2008 році інформація про накладення заборони на нерухоме майно - будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_2 , на підставі повідомлення б/н Кіровоградського управління будівельного банку 23.11.1981 року - була перенесена до бази даних модернізованого Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Наразі порядок зняття заборони відчуження майна унормований Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року. За відсутності необхідних документів, Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 не має права скасовувати та знімати заборони. Крім того, відповідач-1 наполягав, що Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 не є суб`єктом владних повноважень, не виконувала у спірних правовідносинах публічно-владних управлінських функцій щодо позивача, а тому просив закрити провадження у справі.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, стверджуючи, що Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області не є органом, що проводить скасування заборон на нерухоме майно, та не суб`єктом державної реєстрації прав, а відтак не є належним відповідачем у справі. Посилаючись також на безпідставність позовних вимог про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач-2 подав клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спірні правовідносини стосуються майнового інтересу позивача, отже існує спір про право, що виключає розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Від позивачки надійшла відповідь на відзиви, у якій вона наполягала на незаконності накладення заборони на весь житловий будинок АДРЕСА_2 , оскільки боржник ОСОБА_2 володіла лише 9/25 часток цього будинку. Також наголошувала на тому, що позов пред`явлено не до нотаріуса, а до державної нотаріальної контори, тому справа підлягає розгляду адміністративним судом.

Розглядаючи справу, суд установив, що позивачка ОСОБА_1 є власницею житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_2 . (а.с. 144 - 145) Зокрема, за договором купівлі-продажу від 02.08.1989 року №1-2722, укладеним з ОСОБА_4 , вона набула у власність 16/25 частки цього житлового будинку. (а.с. 38 - 39). Решта 9/25 часток цього будинку належала ОСОБА_2 , яка придбала їх за договором купівлі-продажу від 23.11.1981 року №2.2256. Після смерті ОСОБА_2 належні їй 9/25 часток будинку успадкував ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.07.1991 року №2-1658. (а.с. 21)

Разом з тим, у серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання права власності на 9/25 частки житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 , за набувальною давністю. Вказувала, що вона понад 10 років добросовісно володіє і продовжує відкрито, безперервно володіти вказаною частиною домоволодіння, що належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після його смерті спадщина ніким не прийнята. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.10.2012 року у цивільній справі №1109/8055/2012 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за нею право власності на 9/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 . (а.с. 40 - 44)

У листопаді 2018 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 звернувся представник позивачки - адвокат Момот В.Д. із адвокатським запитом, у якому повідомив, що 09.08.2018 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо, що 01.04.2008 року за №6918807 реєстратором Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №2 внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження будинку АДРЕСА_2 . Підставою обтяження зазначено повідомлення б/н 23.11.1981 року Кіровоградського управління Будівельного банку, власник - ОСОБА_2 , архівний запис 81-4 стр.9. Адвокат, зазначаючи, що вказаний будинок належить ОСОБА_1 і при оформленні права власності будь-яких обтяжень не існувало, просив надати йому копії правовстановлюючих документів, на підставі яких нотаріусом внесено 01.08.2008 року до Єдиного реєстру заборон на нерухоме майно заборона на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 , власником якого була ОСОБА_2 (а.с. 177 - 200)

Листом від 30.11.2018 року №2760/01-16 Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 надала відповідь, у якій вказала, що заборона на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_2 , накладена 23.11.1981 року на підставі повідомлення б/н Кіровоградського управління будівельного банку. У 2008 році відомості про накладені заборони були перенесені до бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Повідомлення Кіровоградського управління будівельного банку б/н від 23.11.1981 року в нотаріальній конторі відсутнє. Реєстр для реєстрації заборон (арештів) на будинки за 1981 рік знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Кіровоградській області. (а.с. 201)

У квітні 2019 року представник позивачки - адвокат Момот В.Д. - направив до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 пропозицію, у якій пропонував скасувати заборону на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , як помилково накладену 01.04.2008 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №2. (а.с. 202 -239)

Листом від 09.04.2019 року №809/01-26 Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 роз`яснила, що порядок зняття заборони та подання необхідних для цього документів регламентує Закон України "Про нотаріат" та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, та рекомендувала звернутися до суду з позовом про скасування заборони на нерухоме майно. (а.с. 240)

У квітні 2019 року представник позивачки - адвокат Момот В.Д. - знову звернувся до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 із адвокатським запитом, у якому просив надати копії документів, на підставі яких був накладений арешт не на частку будинку по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 (9/25 часток), а на весь будинок, в тому числі і на 16/25, які належали ОСОБА_1 ; дані про нотаріуса, який вчинив незаконну нотаріальну дію; найменування банку, в якому необхідно погасити борг ОСОБА_2 , та його суму. (а.с. 241 - 242)

Листом від 08.05.2019 року №1029/01-16 Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 повідомила, що заборона на будинок накладена на підставі повідомлення Кіровоградського управління будівельного банку 23.11.1981 року. Інформацією про нотаріуса, який наклав заборону, та про найменування, адресу банку, суму боргу нотаріальна контора не володіє. (а.с. 250)

Після цього у липні 2019 року позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження житлового будинку, власницею якого є позивачка.

Пунктом 9 частини 1 статті 9 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації, є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів, та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені зокрема до суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацами 2, 3 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 про визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказала, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в Реєстрі, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.

Судом у ході судового розгляду справи установлено, що позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала позовні вимоги наявністю у неї права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, 16 / 25 часток у якому вона набула у власність у 1989 році, а 9/25 - у 2012 році. Разом з тим, 23.11.1981 року нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори накладено заборону на відчуження цього житлового будинку за борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 , яка на той час володіла 9/25 часток будинку, а 01.04.2008 році Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою №2 як реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до вказаного Реєстру внесено відомості про це обтяження. Таким чином ОСОБА_1 оскаржує вчинення нотаріальної дії - накладення нотаріусом заборони відчуження житлового будинку, що мало місце 23.11.1981 році, коли позивачка ще не набула будь-яких суб`єктивних прав на житловий будинок, а також перенесення нотаріальною конторою як реєстратором відомостей про накладену заборону до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01.04.2008 року, коли позивачка набула у власність 16/25 часток житлового будинку.

Оскільки при вчиненні нотаріальної дії нотаріус не виконує обов`язків суб`єкта владних повноважень, тому вимоги про оскарження нотаріальної дії, зокрема накладення заборони відчуження нерухомого майна - жилого будинку, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Спір щодо реєстрації/скасування заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна також не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач-1, реєструючи заборону відчуження нерухомого майна, обтяженого боргом, не мав публічно-правових відносин з позивачкою. Реєстрація заборони відчуження майна стосувалася жилого будинку, який на праві власності належав як позивачці, так і ОСОБА_2 , яка є суб`єктом обтяження, встановленого для забезпечення виконання нею боргових зобов`язань. Тож вимога позивачки про скасування заборони відчуження житлового будинку безпосередньо пов`язана із захистом нею свого цивільного права у спорі щодо набуття майна, обтяженого боргом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у цій справі спір має не публічний, а приватно-правовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки звернута до відповідача-2 позовна вимога про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних відповідачем-1, заявлена позивачкою в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (ч.5 ст.21 КАС України) та є похідною, тому провадження за нею також слід закрити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачці слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, скасування заборони, стягнення шкоди.

Роз`яснити позивачці, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш