Рішення № 84799975, 07.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 року №320/3883/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Колісника В.В. від 9 листопада 2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що головний державний виконавець Колісник В.В. 9 листопада 2018 року виніс оскаржуване рішення про накладення на заявника штрафу, за таких обставин, що не міг стверджувати про невиконання заявником судового рішення без поважних причин, що було б правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено у ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що таке рішення головного державного виконавця Колісника В.В. при наявності у нього інформації щодо існування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, були передчасними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що під час прийняття спірної постанови, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення суду про відмову в позові. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Верховний Суд 4 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Скасував рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану, справу у відповідній частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасував рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, у відповідній частині залишив в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року.

В іншій частині рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, залишив без змін.

На виконанні у Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №2-1458/18 від 10.09.2018 року.

Головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Колісником В.В. 13 вересня 2018 року відкрито два виконавчих провадження:

1) ВП №57216308 з примусового виконання виконавчого листа №2-1458/18 від 31.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, а саме судового збору 551,20 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 900,00 грн;

2) ВП №57216198 з примусового виконання виконавчого листа №2-1458/18 від 31.08.2018 року про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

19.09.2018 державним виконавцем на адресу боржника на направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду шляхом звільнення зайнятої за рахунок АДРЕСА_1 області земельної ділянки шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

20.09.2018 державним виконавцем на адресу боржника, а саме: АДРЕСА_2 повторно направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду шляхом звільнення зайнятої за рахунок АДРЕСА_1 області земельної ділянки шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

Державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 не має дома, дружина боржника відмовилася назватися та отримувати будь-які документи від виконавця, у зв`язку з чим складено акт про не виконання рішення суду.

Враховуючи викладені обставини, 09.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за не виконання рішення Обухівського районного суду Київської області у розмірі 1700,00 грн. на користь держави.

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу статей 63, 75 Закону слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними у розумінні наведених норм згаданого вище Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Позивач вважає, що Головний державний виконавець Колісник В.В. виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду боржником ОСОБА_1 без зазначення причин не поважності причин, незважаючи на письмові пояснення представника ОСОБА_1 , надані державному виконавцю 9 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2018 року, 23 листопада 2018 року, 4 грудня 2018 року, в яких він наводить об`єктивні причини, які унеможливили виконання судового рішення.

Окрім того, позивач вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутнє ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, оскільки його паркан знаходиться в межах його земельної ділянки та не розташований на проїжджій частині дороги вулиці Лугова в смт Козин.

Разом з тим, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути поважними причинами неможливості виконувати рішення суду, оскільки факт розташування паркану на проїжджій частині дороги вулиці Лугова в смт Козин був встановлений рішенням суду, яке позивач не виконує. Водночас, позивач не вказує на вчинення ним дій, спрямованих на виконання такого рішення суду.

Проте, запроваджене статтею 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України правило безумовної обов`язковості виконання рішення суду вимагає вчинення від зобов`язаної особи усіх достатніх поза розумним сумнівом дій, спрямованих на створення умов для виконання приписів судового акту.

У спірних правовідносинах належним виконанням рішення суду є сукупність таких діянь, як звільнення зайнятої за рахунок АДРЕСА_1 області земельної ділянки шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

Таким чином, надані позивачем пояснення та документи не мають чіткого відображення вчинення ним дій, спрямованих на виконання рішення суду, а причини неможливості виконати таке рішення є неповажним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, - у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.