Ухвала суду № 84799821, 07.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

07 жовтня 2019 рокуСправа № 280/4790/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачці недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 41198,46 грн;

2) зобов`язати відповідача виплатити позивачці недоотриману нараховану суму пенсії ОСОБА_2 у розмірі 41198.46 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, необхідно зазначити таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За визначенням пункту 1 частини 1 статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС).

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто, специфіку публічно-правового спору визначають: суб`єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов`язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб`єктів публічно-правового спору, то обов`язковим його учасником є суб`єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об`єктів управління.

Специфіка публічно-правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб`єктом публічного управління суб`єктивних публічних прав та інтересів приватної особи.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію як внутрішньо переміщена особа.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.04.2019 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.04.2019 позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо розміру недоотриманої пенсії померлого чоловіка.

Листом №217/К-1 від 26.04.2019 відповідач відмовив позивачці у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з виявленням розбіжностей у наданих позивачкою до заяви документів та повідомив, що сума невиплаченої пенсії чоловіка позивачки буде виплачена після звернення особи (яка має право на спадщину) із свідоцтвом про право на спадщину.

27.08.2019 позивачка отримала свідоцтво про право власності на ? частку недоотриманої пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 та звернулась до відповідача з відповідною заявою про виплату недоотриманої пенсії чоловіка.

Листом №1971/03 від 03.09.2019 року позивачці відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 через те, що не надано свідоцтво про право на спадщину, а надано свідоцтво про право власності.

Позивачка, з посиланням на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Цивільного кодексу України, вважає дії відповідача щодо невиплати їй недоотриманої пенсії померлого чоловіка відповідно до свідоцтва про право власності від 27.08.2019 протиправними, оскільки первинно 17.04.2019 вона звернулась до відповідача своєчасно протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Разом з тим, слід зазначити, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та носять приватно-правовий характер з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина 2 статті 52 Закону №1058-IV).

Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до положень 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Суд звертає увагу, що з наданої до позову заяви щодо розміру недоотриманої пенсії від 17.04.2019 позивачка звернулась до відповідача з посиланням на ст.1227 Цивільного кодексу України як спадкоємниця майна померлого чоловіка та просила надати інформацію про повний розмір пенсії з дати припинення виплати пенсії померлому чоловікові по дату смерті, яка залишається недоотриманою у зв`язку з його смертю.

З листа відповідача від 03.09.2019 №197/03 вбачається, що позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо виплати сум недоотриманої пенсії померлого чоловіка відповідно свідоцтва про право власності 28.08.2019, тобто після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Слід зазначити, що після спливу шестимісячного строку звернення до пенсійного органу за отриманням недоотриманих сум пенсії померлого члена сім`ї, такі суми пенсії (як і все майно померлого) набувають статусу спадщини, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищевикладене, недоотримані померлим чоловіком позивачки сум пенсії входять до складу спадщини, а їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Слід наголосити, що спірні правовідносини щодо виплати сум недоотриманих пенсійних виплат після їх переходу до складу спадкового майна регулюються виключно нормами цивільного законодавства, незважаючи на те, що однією зі сторін у таких правовідносинах виступає особа публічного права.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 808/1346/18.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, у відкритті провадження в даній адміністративній справі належить відмовити.

Згідно з частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За даними положеннями суд роз`яснює позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 07.10.2019.

Суддя М.О. Семененко