Рішення № 84799735, 27.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/1495/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_24,

відповідача: представник - Дранчак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Закарпатській області від 30 листопада 2018 року №2354 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП», яким наказано за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції» та Наказу МВС України від 09.11.2016 року №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, поліцейского СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відповідно до п.п. 7, п. З ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» звільнити зі служби в поліції у частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Закарпатській області №250 о/с «По особовому складу» від 03.12.2018 р., яким відповідно до ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» наказано звільнити зі служби в поліції за п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, з 03 грудня 2018 року на підставі п.5. Наказу ГУНП в Закарпатській області від 30.11.2018 р. №2354 у частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати Відповідача поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 в займаній посаді поліцейського СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області та виплатити вимушений прогул за період незаконного звільнення.

Позовні вимоги аргументовані тим, що наказами ГУНП в Закарпатській області №2354 від 30 листопада 2018 року та №250 о/с від 03.12.2018 р. його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою для прийняття таких рішень був висновок службового розслідування, яким встановлено скоєння окремими працівниками Перечинського відділення Ужгородського відділу поліції ГУНП вчинків, що компрометують їх як поліцейських та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від групи осіб за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку під час проведення службового розслідування. Такі рішення відповідача вважає протиправними, оскільки дисциплінарне стягнення за фактом учинення кримінального правопорушення можливе тільки після закінчення кримінального провадження та набрання рішенням суду законної сили. Вказує на те, що при прийнятті оскаржених рішень відповідачем не враховано те, що звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного вплив. Проте неможливість застосування іншого більш м`якого виду дисциплінарного стягнення відповідачем не доведено, не враховано його попередню поведінку, ставлення до виконання службових обов`язків. Зазначає, що протягом 2016 - 2017 рр. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

В засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у поданому відзиві №27/106/11-2019 від 17.01.2019 р. Так, зокрема, зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди окремими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП встановлено факт об`єднання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 у злочинну групу з метою матеріального збагачення, а також вимагання та отримання в період з листопада 2017 року по червень 2018 року неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у громадян за непритягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. У зв`язку з чим, в тому числі, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за скоєння вчинків, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому. Вважає безпідставними посилання позивача на недоведеність його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки його звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, а відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в його діях підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив службу в органах Національної поліції та на момент звільнення перебував на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) "Про призначення судового розслідування та відсторонення від виконання службових обов`язків" від 27 листопада 2018 року №2318 у зв`язку з виявленням відкриття кримінальних проваджень за фактом причетності поліцейських ГРПП Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, серед яких також ОСОБА_1 , до вчинення кримінальних правопорушень призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок від 28 листопада 2018 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, відповідно до якого відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися.

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 30.11.2018 р. №2354 за порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та Наказу МВС України від 09.11.2016 р. №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків, в тому числі, ОСОБА_1 , які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, поліцейського СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції" звільнено зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 03.12.2018 р. №250 о/с, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з 03 грудня 2018 року.

Вважаючи вищезазначені рішення ГУНП в Закарпатській області протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують його трудові права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача з займаної посади, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 р. №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580).

Згідно ст. 3 вказаного Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Ст. 18 Закону №580 регламентує основні обов`язки поліцейських, серед яких, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 р., під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, серед іншого, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Вищезазначені вимоги щодо етичної поведінки поліцейських кореспондуються також з нормами ст.ст. 37, 38 Закону України "Про запобігання корупції" №1700-VII від 14.10.2014. Так, зокрема, ч. 1 ст. 38 вказаного законодавчого акту передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" №2337-VIII від 15.03.2018 р. (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

При цьому дисциплінарним проступком в розумінні ст. 12 Дисциплінарного статуту є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків до поліцейського застосовують дисциплінарне стягнення.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція № 230) (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з виявленням під час звірки із прокуратурою Закарпатської області факту відкриття кримінального провадження №42017070000000363 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, стосовно окремих поліцейських ГРПП Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП, серед яких ОСОБА_11., наказом начальника ГУНП в Закарпатській області призначено проведення службового розслідування.

Під час проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 за попередньою домовленістю в групі з іншими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в період з листопада 2017 року до червня 2018 року систематично пред`являли завідомо протиправні вимоги про передачу грошових коштів, поєднуючи вказані вимоги з психологічним насильством та залякуванням водіїв транспортних засобів, які зупинялись ними за порушення Правил дорожнього руху України для перевірки на дорогах Перечинського району з метою свого збагачення.

Так, зокрема, за вказаний період зазначені поліцейські Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП вимагали та отримали, зокрема від гр. ОСОБА_14 - 100 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), від громадян ОСОБА_2 - 1500 гривень, ОСОБА_3 - 3000 гривень, ОСОБА_15 - 2000 гривень, ОСОБА_5 - 100 доларів США та 150 гривень, ОСОБА_16 - 300 доларів США та гр. ОСОБА_4 - 150 доларів США та 500 гривень за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, від гр. ОСОБА_17 - 400 гривень за не притягнення його адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 65 КУпАП, від гр. ОСОБА_18 - 200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_7 - 500 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП та від гр. ОСОБА_8 - 300 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 126 КУпАП, від гр. ОСОБА_19 - 300 гривень, за прискорення розгляду його заяви про втрату закордонного паспорта громадянина України, від гр. ОСОБА_20 - 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_14 - 100 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_21 - 700 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, від гр. ОСОБА_6 - 1200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, від гр. ОСОБА_22 - 500 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_23 - 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173-2 КУпАП.

Під час проведення службового розслідування вказаним працівникам Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області запропоновано надати пояснення, однак від надання таких з посиланням на ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до висновку службового розслідування, зазначена подія, що проявилася в об`єднанні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 у злочинну групу з метою матеріального збагачення та в період з листопада 2017 року по червень 2018 року вимагання та отримання ними неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у громадян, за не притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, стала наслідком їх низьких ділових та моральних якостей, недотримання ними вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", ігнорування Закону України "Про національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 р. №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських".

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного службового розслідування та підтвердження за її наслідками факту наявності в діях, в тому числі, ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, а саме, порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та Наказу МВС України від 09.11.2016 р. №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", в частині скоєння вчинку, що компрометують його як поліцейського та дискредитуються поліцію в цілому, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Тобто підставою для звільнення позивача зі служби в поліції було саме реалізація відповідного виду дисциплінарного стягнення в якості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за скоєний дисциплінарний проступок.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства щодо етичної поведінки та службової дисципліни поліцейських, суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, що в свою чергу повинно забезпечити авторитет та довіру громадян до Національної поліції України, як основний критерій оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до норм ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

Згідно ст. 13 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення із служби в поліції.

Суд зауважує, що позивачем фактично не оскаржується ні процедура проведення службового розслідування відносно нього, ні висновки, до яких дійшла комісія, за наслідками такого розслідування. Однак, ОСОБА_1 вважає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано, що звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, та не доведено неможливість застосування іншого, більш м`якого виду з урахуванням тієї обставини, що жодного діючого дисциплінарного стягнення у нього не було.

З цього приводу суд зазначає, що обрання виду дисциплінарної відповідальності, до якої слід притягнути поліцейського, є прерогативою роботодавця, що визначається з врахуванням характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, особи порушника, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби.

Суд вважає, що сама тільки відсутність у особи діючого дисциплінарного стягнення на момент вирішення питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, за відсутності інших пом`якшуючих обставин та враховуючи значний ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, а саме дій, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, не є підставою для не застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з поліції.

Також суд відхиляє твердження позивача про неможливість застосування обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення до набрання законної сили рішенням суду, що б підтверджував скоєне ним кримінальне правопорушення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок притягнення поліцейських до відповідальності, суд дійшов висновку, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, зокрема, відповідно до ст. 77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77).

Тобто, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною підставою для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 звільнено саме за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580 на підставі проведеного службового розслідування ГУНП в Закарпатській області, яким встановлено, що відомості, які стали підставою для його призначення, знайшли своє підтвердження, а вчинені вказаними особами дії кваліфіковано саме як дисциплінарний проступок.

Суд вважає, що факт вчинення встановлених розслідуванням діянь підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, та суперечить покладеним на поліцейського завданням, а також унеможливлює подальше виконання поліцейським своїх обов`язків.

Суд зауважує, що рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки таке не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

Вказаного висновку дійшов також Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2018 року у справах №817/1303/16, №826/23664/15, від 14 лютого 2019 року №824/1022/16-а та від 20 березня 2019 року №804/676/18.

Ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85).

Гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, що ухвалені у справі №260/1/19 за позовом ОСОБА_10 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, встановлено факт правомірності застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі висновку службового розслідування за результатами службового розслідування за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди окремими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП від 28 листопада 2018 року; правомірність проведення такої перевірки; правомірність висновків такої перевірки, а також правомірність наказів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Перечинського ВП ГУ НП" №2354 від 30 листопада 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України та наказу "По особовому складу" №250 о/с від 03 грудня 2018 року, в частині, що стосуються ОСОБА_10 за аналогічних обставин.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУНП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв`язку із чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є законним та обґрунтованим. У зв`язку з цим підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін