Рішення № 84799659, 08.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/7388/19

категорія 109010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі Будівельного паспорта забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і видати Будівельний паспорт забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058.

В обгрунтування позову зазначено, що рішенням Житомирської міської ради № 207 від 28 квітня 2016 року позивачу надано у власність земельну ділянку площею 0,0400 га за адресою: АДРЕСА_2 і в оренду земельну ділянку площею 0,1185 га за цією ж адресою. 19 серпня 2016 року між Житомирською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на 10 років. 30 жовтня 2018 року позивач звернувся до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорту забудови орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Проте відповідачем в порушення норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви.

Ухвалою суду від 10.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2019 позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

14.08.2019 подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.66).

Представник відповідача в судове засідання не з`являвся, 24.07.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 22.07.2019 №1931/11 (а.с.56-57).

Протоколом суду від 14.08.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.71).

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, між Житомирської міською радою та ОСОБА_1 19 серпня 2016 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1185 га за кадастровим номером 1810136600:06:023:0058 на підставі рішення 8 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 28.04.2016 № 207. Договір укладено строком на 10 років (а.с.15-16).

Рішенням 8 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 28.04.2016 № 207 прийнято рішення про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном. Так, п.1 додатку № 3 до рішення від 28.04.2016 № 207 ОСОБА_1 на підставі договору про поділ часток житлового будинку у натурі від 16.09.2013 в р-рі за № 9774, договору купівлі-продажу від 19.12.1980 в р-рі за № 3-4228 0,0400 га земельної ділянки передано у власність та 0,1185 га в оренду на 10 років (а.с.20-21).

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами ОСОБА_1 звертався до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови орендованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Листом від 06.11.2018 № 6245/13 відповідач відмовив позивачу у видачі будівельного паспорта забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 . В обгрунтування відмови вказано, що пунктом 2.4 "Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки" затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 (далі - Порядок № 103) зазначено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури (департамент містобудування та земельних відносин міської ради) замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених даним Порядком; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Відповідно до Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 30.11.2016 № 454 "Про затвердження Генерального плану міста Житомира", земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована на території виробничих та комунальних об`єктів (резерв). На підставі плану зонування території міста Житомира, затвердженого рішен ням міської ради від 04.04.2017 № 579 "Про затвердження Плану зонування міста Житомира", земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована в зоні підприємств V класу шкідливості (В-5). До зони входять території, на яких розміщуються підприємства, що є джерела забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон - 50 м. Зона формується підприємствами V класу шкідливості в межах виробничих територій, передбачених містобудівною документацією під такий вид використання. Вказано, що відповідно до планувальних обмежень схеми зонування території міста Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2017 № 579 "Про затвердження Плану зонування міста Житомира", земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована в санітарно-захисній зоні підприємств І-ІII класу шкідливості, де будівництво житлових будинків заборонено (а.с.14).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 280/97-ВР), відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VІ, із змінами і доповненнями, (далі - Закон № 3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 27 Закону № 3038-VІ передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розроблений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 (далі - Порядок № 103), який призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом п.2.1. Порядку № 103 передбачено, що видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

проект будівництва (за наявності);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Згідно з приписами п.2.4. Порядку № 103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

- неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

- невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.5. Порядку № 103 передбачено, що повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.2 ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач мав намір здійснити забудову належної йому на праві користування земельної ділянки з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зі змісту договору оренди земельної ділянки від 19.08.2016, що підписаний між Житомирською міською радою та ОСОБА_1 умовами використання земельної ділянки вказано будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Земельну ділянку передано у користування ОСОБА_1 на підставі акту визначення меж земельної ділянки від 19.08.2016 та акту прийому-передачі об`єкта оренди від 19.08.2016 за підписами міського голови та ОСОБА_1 . (а.с.19).

На підтвердження цільового призначення земельної ділянки, що була передана ОСОБА_1 у актах визначення меж земельної ділянки в натурі та прийому передачі об`єкта оренди, у договорі оренди, у рішенні 8 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 28.04.2016 № 207, у інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано: "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд зауважує, що на підставі ч.3 ст.18 Закону № 3038-VI зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Зі змісту листа відповідача від 06.11.2018 № 6245/13 встановлено, що підставою відмови у видачі будівельного паспорта фактично вказано невідповідність цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058 плану зонування території міста Житомира, затвердженого рішен ням міської ради від 04.04.2017 № 579 "Про затвердження Плану зонування міста Житомира".

Підставою прийняття такого рішення міською радою є той факт, що земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована в зоні підприємств V класу шкідливості (В-5). До зони входять території, на яких розміщуються підприємства, що є джерела забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон - 50 м. Зона формується підприємствами V класу шкідливості в межах виробничих територій, передбачених містобудівною документацією під такий вид використання (а.с.14).

Вимогами ч.2 ст.24 Закону № 3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Суд звертає увагу, що позивач мав намір здійснити забудову належної йому на праві користування земельної ділянки з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З огляду на наведене, Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради протиправно відмовив у видачі паспорта забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і видати Будівельний паспорт забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.3. вказаного Порядку параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій".

Разом з тим, надані позивачем із заявою викопіювання та план-схема (а.с.17-18) земельної ділянки не розглядались відповідачем та не перевірялись на відповідність державним будівельним нормам.

Суд зауважує, що вказані дії є компетенцією відповідача, доказів проведення перевірки наданих позивачем документів на відповідність державним будівельним нормам не надано.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

За таких умов, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт забудови орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу видачі будівельного паспорта.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 (справа №405/11534/14-а).

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, про, що свідчить квитанція № 31 від 06.05.2019 (а.с.4).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради сплаченого судового збору у сумі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (вул.Покровська,6, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 02498429) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , інд. код НОМЕР_1 ) у видачі будівельного паспорта забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058.

Зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорта забудови орендованої земельної ділянки (будівництво житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:06:023:0058.

Стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 384,20 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва