Ухвала суду № 84799338, 08.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2989/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД (далі – ТзОВ ВТП «Санрайз” ЛТД, позивач) звернулося з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради (далі – виконком Луцької міської ради, відповідач) про визнання протиправним та нечинним рішення №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»”.

Одночасно із пред`явленням позову ТзОВ ВТП «Санрайз” ЛТД подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»” та заборони відповідачу вчиняти дії по розірванню договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладених між відповідачем та перевізниками.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ТзОВ ВТП «Санрайз” ЛТД зазначає, що рішення виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»” є регуляторним актом та відповідно до закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повинно пройти регуляторну процедуру, відсутність якої вказує на очевидну протиправність прийнятого рішення.

Зазначає, що рішенням виконкому Луцької міської ради №659-1 від 14.10.2010 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Оскаржуваним рішенням виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 погоджено додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Зі змісту додаткової угоди, що погоджена оскаржуваним рішенням, вбачається відступ виконкому Луцької міської ради від змісту типового договору в частині запровадження Автоматизованої системи обліку оплати проїзду (далі – АСООП), оскільки типовий договір даних правовідносин не регулює. Внесення виконкомом Луцької міської ради змін до діючих договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом без внесення змін до типового договору є очевидним порушенням відповідачем положень частини 4 статті179 ГК України.

Крім того, пунктом 3 рішення виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 зобов`язано Управління транспорту та зв`язку Луцької міської ради у разі не підписання перевізниками додаткової угоди до 12.10.2019 підготувати проект рішення виконкому Луцької міської ради про розірвання договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом з такими перевізниками. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 15.05.2019 (автобусні маршрути №1,8,10), від 11.02.2019 №13 (автобусний маршрут №2), від 20.04.2016 №14 (автобусний маршрут №12), від 25.03.2019 (автобусний маршрут №17), від 23.11.2016 (автобусний маршрут №16), від 23.02.2017 (автобусний маршрут №22а) можуть бути розірвані, що унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача.

Представник відповідача 07.10.2019 подав до суду заперечення на заяву про забезпечення позову у яких заперечив проти задоволення заявленого клопотання, вважає його безпідставним, не обґрунтованим. Вказує на те, що висновки викладені в заяві ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД не підтверджують наявність обставин, які унеможливлюють ефективний захист порушених прав та інтересів позивача.

Зокрема, зазначив, що виконкомом Луцької міської ради 06.09.2018 прийнято рішення № 47/48 “Про програму автоматизованої системи оплати проїзду та обліку пасажирів в громадському транспорті м. Луцька”.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 18.09.2019 №551-1 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.11.2018 № 745-1 “Про оператора електронних систем у місті Луцьку”, яке пройшло регуляторну процедуру у відповідності до Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, встановлено, що укладання тристороннього договору про організацію та обслуговування електронних систем у м. Луцьку є обов`язковим для перевізників, з якими укладено договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Разом з тим, даним рішенням затверджені Положення про оператора електронних систем у місті Луцьку в новій редакції та Примірний тристоронній договір про організацію та обслуговування електронних систем в громадському транспорті міста Луцька в новій редакції.

Відповідно до п.3.5 Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1, у разі внесення змін, доповнень, чи скасування нормативно-правових актів, що регламентують надання транспортних послуг Організатор в десятиденний термін вносить зміни в договір на перевезення пасажирів. У разі не підписання змін до договору іншою стороною Договір може бути розірваний з ініціативи Організатора, а також Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає про це іншу сторону не пізніше, як за 10 днів.

В зв`язку з прийняттям нормативно-правових актів, які передбачають впровадження у місті Луцьку автоматизованої системи обліку оплати проїзду (далі АСООП) в пасажирському транспорті, керуючись п. 3.5 Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, прийнято оскаржуване рішення.

Дане рішення не підлягало проходженню регуляторної процедури, так як передбачає внесення змін до діючих договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в порядку визначеному самим договором (в зв`язку з прийняттям нормативно-правового акту). Звертає увагу суду, що додаткова угода, яка погоджена оскаржуваним рішенням, містить в собі положення, що стосуються впровадження АСООП, які першочергово передбачені в Положенні про оператора електронних систем у місті Луцьку та Примірному тристоронньому договорі про організацію та обслуговування електронних систем в громадському транспорті міста Луцька, що пройшли регуляторну процедуру.

Єдиною підставою, зазначеною позивачем, як порушення його прав оскаржуваним рішенням у даній заяві зазначено лише наявність в рішенні пункту, який вказує на можливі наслідки в разі не підписання перевізником Додаткової угоди до договору на перевезення, а саме наявність зобов`язання Управління транспорту та зв`язку підготувати проект рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, щодо розірвання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на підставі п. 3.5 вказаного договору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення кінцевою датою укладення додаткової угоди визначено 12.10.2019. При цьому, у рішенні відсутня норма про автоматичне розірвання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом після закінчення строку на укладення додаткової угоди, а лише наявний порядок дій профільного управління в разі не укладення спірної угоди щодо підготовки проекту рішення про розірвання такого договору. Отже, враховуючи, що визначений в рішенні строк не вичерпано, у регламенті роботи виконавчого комітету Луцької міської ради, на сьогоднішній день не виникли об`єктивні підстави припускати можливі порушення прав позивача невідворотною небезпекою розірвання договору на перевезення, оскільки спірне рішення не містить прямої вказівки на це, а лише порядок подальших дій, та формування рішень, на підставі яких можуть бути розірвані договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Також звертає увагу, що на сьогоднішній день частина перевізників (маршрути на 112 автобусів) вже уклали спірну додаткову угоду до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Крім того, згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.09.2018 № 47/48, визначено дату впровадження системи АСООП — 11.11.2019. Тому задоволення заяви ТзОВ ВТП “Санрайз” ЛТД призведе до порушення прав та інтересів як перевізників, які вже уклали додаткову угоду до договору на перевезення, так і оператора системи АСООП, яким інвестовано власні кошти в дану систему та її функціонування.

З огляду на вищезазначене, в заяві ТзОВ ВТП “Санрайз” ЛТД відсутні посилання на фактичні обставини, які б свідчили як про очевидність протиправності спірного рішення, так і про права позивача, які можуть бути порушені його дією. Просив в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у зв`язку з її безпідставністю.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заява ТзОВ ВТП «Санрайз” ЛТД про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з абзацом 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із рішенням виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»”

Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Висновки суду про протиправність рішення відповідача до розгляду справи по суті з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваному рішенню без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки, з урахуванням предмета позову в даній адміністративній справі, перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на протиправність рішення виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»” є передчасним, оскільки правову оцінку вказаному рішенню судом буде надано за результатами розгляду справи, при цьому, очевидних ознак протиправності рішення чи порушення прав позивача оскаржуваним рішенням при розгляді заяви про забезпечення позову не встановлено.

Фактично, доводи позивача про необхідність забезпечення позову зводяться до припущень, що в разі їх незастосування буде неможливим ефективний захист прав та інтересів товариства, оскільки, згідно оскаржуваного рішення кінцевою датою укладення додаткової угоди визначено 12.10.2019. Однак, суд звертає увагу, що в рішенні виконкому Луцької міської ради № 589-1 від 26.09.2019 відсутня норма про автоматичне розірвання договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом після закінчення строку на укладення додаткової угоди, а лише наявний порядок дій профільного управління в разі не укладення спірної угоди щодо підготовки проекту рішення про розірвання такого договору. Тобто, зазначені позивачем порушення його прав має ймовірний характер, а доводи про необхідність забезпечення позову зводяться до припущень, що в разі їх незастосування це призведе до порушення його прав як сторони договору.

Крім того, частиною другою статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

У даному випадку, заходи забезпечення позову неодмінно призведуть до порушення прав та інтересів тих перевізників, які вже уклали додаткову угоду до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (за даними відповідача маршрути на 112 автобусів). Крім того, згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.09.2018 № 47/48, визначено дату впровадження системи АСООП — 11.11.2019. Тому задоволення заяви ТзОВ ВТП “Санрайз” ЛТД призведе до порушення прав та інтересів як перевізників, які вже уклали додаткову угоду до договору на перевезення, так і оператора системи АСООП, яким інвестовано власні кошти в дану систему та її функціонування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення виконкому Луцької міської ради №589-1 від 26.09.2019 “Про додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом»”, так само як і не встановлено наявність обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, зокрема, що захист прав, свобод та інтересів ТзОВ ВТП «Санрайз” ЛТД стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на що в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз” ЛТД до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.М. Димарчук