Рішення № 84798511, 07.10.2019, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/586/19

Провадження № 2/386/269/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 25.06.2019 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.06.2000 між ними зареєстровано шлюб Перегонівською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис за №7. Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , 2000 року народження та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні відносини між ними фактично припинені з травня 2017 року з тих причин, що їх відносини вичерпали себе і відсутнє почуття взаємної любові, відповідач створив другу сім`ю. Позивач вважає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а вона та її чоловік не має наміру зберегти шлюб. Позивач зазначає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя їх з відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам. Спір відносно поділу спільного майна подружжя між ними буде вирішуватись окремо. Розірвати шлюб через органи РАЦС не можливо так-як у них є спільна неповнолітня дитина. Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 »; стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 27.06.2019 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

В підготовче засідання позивач не з`явилась, в позовній заяві просить справу розглянути в її відсутність, не заперечує проти прийняття заочного рішення, на примирення не згодна.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі, однак не погоджується з вимогами в частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що такі витрати позивач понесла за його кошти. Зазначив, що з позивачем не проживає однією сім`єю з травня 2017 року (а.с. 40).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11 червня 2000 року сторони зареєстрували шлюб у Перегонівській сільській раді Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №7, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2000 Перегонівською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 15).

Сторони мають спільну неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.07.2003 виконавчим комітетом Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 16) та спільного повнолітнього сина ОСОБА_3 , 2000 року народження, що визнано відповідачем.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області №909 від 13.06.2019, позивач проживає та зареєстрована в с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, до складу сім`ї позивача входять діти ОСОБА_4 , 2003 року народження та ОСОБА_3 , 2000 року народження (а.с. 6).

Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою ст. 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, спільного господарства сторони не ведуть, разом не проживають з травня 2017 року, спору про місце проживання неповнолітньої дитини не мають. Згідно наданих сторонами заяв збереження шлюбу між ними неможливе. Таким чином, шлюб носить чисто формальний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу з відповідачем є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, оскільки між сторонами остаточно припинено шлюбні відносини і їх неможливо відновити, а тому збереження сім`ї є неможливим.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач подала заяву, в якій просить залишити їй прізвище, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 384 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду виходячи з розміру, встановленого підпунктом 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а інша частина судового збору в тому ж самому розмірі, у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача.

Аргументи відповідача про те, що судовий збір позивачем сплачено за його кошти жодними доказами не підтверджуються та спростовуються квитанцією №0.0.1380625763.1 від 14.06.2019 про сплату судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. саме позивачем (а.с. 1).

Разом з тим, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу є обґрунтованими.

Як вбачається з наданої позивачем квитанції №27 від 14.06.2019, остання Адвокатському об`єднанню «Кіровоградська обласна колегія адвокатів» «Голованівська юридична консультація» за надання юридичних послуг сплатила 400 грн. за договором від 14.01.2019 (а.с. 13), однак такого договору не надано, а надано договір про надання правової допомоги №27/19 укладений 14 травня 2019 року між позивачем та адвокатом Задорожнюк О.Б. (а.с. 12).

Крім того, до позовної заяви на виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки додано акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №75/19 від 23.04.2019, тобто цей акт стосується іншого договору про надання правової допомоги, ніж того, який надано на підтвердження витрат за надання правничої допомоги, а тому вимога позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги задоволенню не підлягає.

На підставі поданих по справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача мали місце і підтверджуються письмовими матеріалами справи, які не викликають сумніву, вони являються достовірними та вичерпними.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141,142, 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 11 червня 2000 року в Перегонівській сільській раді Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №7.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з рахунку 31218206011111, отримувач коштів УК у Голованівському районі, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37791599, код класифікації доходів 22030101.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 400 грн.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважати припиненим у день набрання чинності цим рішенням.

Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Голованівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гарбуз О. С.