Рішення № 84796900, 30.09.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/456/19

Провадження № 2/210/934/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" вересня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

при секретарі судового засідання Семко Н. А.,

при участі:

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває вказана справа. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040230000055 було внесено повідомлення про скоєний ним злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.

В подальшому ОСОБА_2 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 366 КК України та виправдано.

Моральна шкода, завдана, як позивачу, полягає в тому, що внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури та суду мені були завдані страждання у вигляді душевних переживань, втрати здоров`я, втраті авторитету, в необхідності на протязі чотирьох років доводити свою невинуватість.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України 220 000 ( двісті двадцять тисяч ) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, а також судові витрати.

В судовому засіданні представником позивача було підтримано позовні вимогі у повному обсязі.

Представник Прокуратури Дніпропетровської області заперечував проти задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю спричинення позивачу моральних страждань, необґрунтованістю заявленої суми стягнення.

Державна казначейська служба України в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзив на позов не надала.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, а також витребувані матеріали кримінальної справи №211/1232/15-к (2 томи), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що 31 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040230000055 було внесено повідомлення про скоєний позивачем злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України (а.с. 65,74 справи №211/1232/15).

19 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. З66 КК України (т. 1, а.с. 201-206 справи №211/1232/15).

24 лютого 2015 року обвинувальний акт в порядку ч.4 ст ст. 110, 291 КПУ України прокуратурою міста Кривого Рогу було направлено до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.

16 червня 2017 року вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_2 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вище зазначеного кримінального правопорушення (т. 2, а.с. 30-33 справи №211/1232/15).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення (т. 2, а.с. 66-71 справи №211/1232/15).

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу також було залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення (т. 2, а.с. 129-134 справи №211/1232/15).

Відповідно до ч. 5. ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Отже, сам факт закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, дає підстави позивачу вимагати відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. 5 ст. 3 вказаного Закону № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, порядок та розмір сум відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду регулює Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно правової позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України у справі №6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної щомісячної заробітної плати з 01.01.2019 року установлено в сумі 4173 грн.

Аналогічна позиція міститься у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16.

Так, час перебування позивача під слідством становить 43 місяці 16 днів.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 755/1887/17, згідно якого на підставі положень Закону № 266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

А отже розмір відшкодування моральної шкоди становить (43 міс. х 4 173 грн. 00 коп. = 179 439 грн. 00 коп.; 4 173 грн. 00 коп. * 16 днів / 30 днів = 2225 грн. 60 коп.), а отже сума відшкодування становить 181664,60 грн.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі п. 44 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Таким чином, відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, позивач подає свою позовну заяву до двох відповідачів, при цьому заявляючи вимоги лише до відповідача-1. Отже, оскільки суд згідно вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не може виходити за межі позовних вимог, зваючи на їх відсутність стосовно відповідача Прокуратури Дніпропетровської області, а тому жодних питань щодо задоволення або відмови в задоволенні будь-яких вимог, розподіл судових витрат стосовно відповідача-2 судом не вирішується.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу ст.137 ЦПК України не передбачена.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що витрати на правничу допомогу складають 15000 гривень, що підтверджується договором, актом виконаних робіт та квитанцією про сплату за їх виконання.

На підставі викладеного, керуючись 2, 7, 10, 76, 81, 82, 133, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , 220 000 (двісті двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 03 жовтня 2019 року.

Суддя: В. Є. Сільченко